14 квітня 2021 року справа №200/7263/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Сенникова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. (повний текст рішення складено 21 січня 2021 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/7263/20-а (головуючий І інстанції суддя Кошкош О.О.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Позивач 05.08.2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 237547, 84 грн., а саме:
- 180536, 2 грн., код платежу 14030800 (Акцизний податок з ввезених транспортних засобів, крім мотоциклів та велосипедів);
- 6522, 5 грн., код платежу 15010200 (мито на товари, які ввозяться громадянами);
- 50462, 14 грн., код платежу 14070100 (податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів) (а.с. 1-3).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. у справі № 200/7263/20-а адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 податковий борг в розмірі 237547 (двісті тридцять сім тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 84 коп., в т.ч. акцизного податку з ввезених транспортних засобів, крім мотоциклів та велосипедів у сумі 180536,20 грн. (код платежу 14030800), мита на товари, які ввозяться громадянами у сумі 6522,50 грн. (код платежу 15010200), податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у сумі 50462,14 грн. (код платежу 14070100) (а.с. 131-133).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст. 278 Митного кодексу України, ст. 187 (187.8) Податкового кодексу України та ст. 216 (216.4).
Зазначає, що він 19 червня 2017 року як громадянин України через пункт пропуску «Виступовичі - Нова Рудня» митного поста «Північний» Житомирської митниці ДФС ввіз на митну територію України транспортний засіб «Opel Astra» по смузі руху «червоний коридор», у митному режимі транзиту. Зазначає, що декларацію не подавав.
Вказує, що не вважав, що порушує чинне законодавство, оскільки відповідно до вимог ст. 295 Митного кодексу України митні платежі нараховуються декларантом самостійно, а відповідно до вимог ст. 297 Митного кодексу України суми митних платежів підлягають сплаті до Державного бюджету України на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення.
Крім того посилається на те, що 08.11.2018 був прийнятий (з 25.11.2018 року набрав чинності) Закон України № 2611, яким значно зменшений акцизний збір. Разом з тим, прийняті податкові повідомлення-рішення були прийняті без урахування вимог цього закону.
Відповідач до судового засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України (а.с. 13-14).
28 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС в Донецькій області) на підставі акту перевірки від 09.11.2018 № 1284/05-99-13-04/ НОМЕР_1 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0020641304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 4212488 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 33699,90 грн., за штрафними санкціями - 8424,98 грн.; № 0020651304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами на 5444,86 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 4355,89 грн., за штрафними санкціями - 1088,97 грн.; № 0020631304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з ввезених транспортних засобів на 150730,88 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 120584,70 грн., за штрафними санкціями - 30146,18 грн. (а.с. 40-45).
Податкові повідомлення-рішення надіслані на адресу відповідача та повернуті на адресу відправника з позначкою на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 46).
Доказів оскарження вказаних податкових повідомлення-рішень суду не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
За правилами пункту 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14).
Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи, зокрема, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
За унормуванням п. 58.1 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Приписи абз. 2 п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України встановлюють, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, відповідно до п.п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Матеріалами справи підтверджено, що 28 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС в Донецькій області) на підставі акту перевірки від 09.11.2018 № 1284/05-99-13-04/ НОМЕР_1 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме № 0020641304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 4212488 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 33699,90 грн., за штрафними санкціями - 8424,98 грн.; № 0020651304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами на 5444,86 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 4355,89 грн., за штрафними санкціями - 1088,97 грн.; № 0020631304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з ввезених транспортних засобів на 150730,88 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 120584,70 грн., за штрафними санкціями - 30146,18 грн. (а.с. 40-45).
Податкові повідомлення-рішення надіслані на адресу відповідача та повернуті на адресу відправника з позначкою на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Таким чином вважаються врученими в силу вимог п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України.
Доказів того, що податкові повідомлення-рішення оскаржувались в судовому чи адміністративному порядку не надано. Тобто, вони є чинними, а податкові зобов'язання - узгодженим та такими, що підлягають сплаті.
Доводи апеляційної скарги не спростовують цього.
В силу вимог п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкових зобов'язань згідно податкових повідомлення-рішень від 28.12.2018 №№ 0020631304, 0020641304, 0020651304 нараховано пеню у розмірі 29832,32 грн., 8337,26 грн., 1077,64 грн. відповідно.
Загальна сума податкового боргу складає 237547,84 грн., в т.ч. податкові зобов'язання 158640,49 грн., штрафні санкції - 39660,13 грн., пеня - 39247,22 грн.
Приписи п.п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України встановлюють: у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань, ГУ ДФС у Донецькій області сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 04.03.2019 № 12-17, яка надіслана на адресу відповідача та отримана ним 09.03.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (а.с. 6).
Доказів оскарження в судовому або адміністративному порядку вищевказаної вимоги суду не надано.
За змістом пунктів 19-1.1.22, 19-1.1.45 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема як, погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Орган стягнення за визначенням п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов'язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом його стягнення.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів також враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.21 було відстрочено відповідачу сплату судового збору до прийняття рішення у справі судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, необхідним є стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 5344, 83 грн.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. у справі № 200/7263/20-а - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 11.11.1996, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 5344 (п'ять тисяч триста сорок чотири грн.) 83.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 14 квітня 2021 року.
Колегія суддів: Г.М. Міронова
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць