14 квітня 2021 року справа №200/8124/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. у справі № 200/8124/20-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - позивач, ПрАТ «МК «Азовсталь») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, митниця), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 700050/2020/000008/2 від 04 березня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 700050/2020/00012 від 04 березня 2020 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA70050/2020/000008/2 від 4 березня 2020 року; визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 4 березня 2020 року № UA700050/2020/00012; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3080,25 грн; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не прийнято до уваги, що наданої з боку позивача інформації на підтвердження митної вартості товару було недостатньо, оскільки позивачем не надано запитуваних митницею додаткових документів відповідно до вимог ст. 53 МК України. Судом першої інстанції не врахована позиція митниці, відповідач письмово обґрунтував наявність впливу взаємопов'язаності покупця та продавця тим, що наявна розбіжність між вартістю товару та наданими декларантом документами і вартістю за експертним висновком і спеціалізованим джерелом Аsiаn Metal. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував обставини, що сумніви у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару були обґрунтовані встановленням заниження заявленої митної вартості в порівнянні з наявною у митного органу інформацією, а також взаємозв'язком між продавцем та покупцем товару, що міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість. Вважає, що судом не проаналізовано ст.ст. 53, 58 Митного кодексу України. Зазначає, що ніякої цінової інформації від позивача не надходило. Також, судом не враховано та не надано правової оцінки тому, що позивачем не були виконані приписи ч. 18 ст. 58 МК України, тому митний орган не мав можливості оформити спірний товар за першим методом. Крім того, апелянт не погоджується з сумою судових витрат на професійну правничу допомогу стягнутих судом.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство “МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ “АЗОВСТАЛЬ” є юридичною особою, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1.
01 серпня 2015 року між позивачем (покупець) та METINVEST INTERNATIONAL SA, м. Женева, Швейцарія (продавець) укладено контракт №089LS-02/554 на постачання фероніобію. Згідно умов пункту 1.1. контракту продаж фероніобію покупцю (позивачу) здійснюється на неексклюзивній основі, покупець має прийняти та сплатити товар на умовах, визначених цим контрактом. Пунктом 2.1. контракту встановлено, що в період його дії продавець має поставити покупцю, а покупець має замовити товар у відповідності до Специфікації. Кількість, ціна та технічні характеристики товару мають відповідати специфікаціям до цього контракту, оформлених належним чином обома сторонами, що є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктом 3.10 контракту право власності на товар та ризики переходять до покупця від дати постачання, що є датою відвантаження товару, завантаженого на транспорт транспортної організації, як зазначено в товарно-транспортній накладній (CMR) (т. 1, а.с. 35-37).
7 січня 2019 року сторонами складено та підписано специфікацію №9 до контракту №089LS-02/554 від 1 серпня 2015 року, якою сторони узгодили постачання товару фероніобію у кількості 500 МТ +/- 10% (+опціон Покупця 200 МТ/год) в металевих бочках по 250 кг нетто FeNb в кожній за ціною 32,89 Євро за 1 кг чистого ніобію у сплаві на умовах CPT-Маріуполь, згідно Incoterms 2010 (т. 1, а.с. 55-56).
Згідно із договором доручення № 089лт/002/2012 від 22 березня 2012 року, про надання послуг з митного декларування товарів, укладеним між ПАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” (у подальшому змінено назву на - ПрАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”), як замовником, та ТОВ “Скиф-Шиппинг” (у подальшому змінено назву на - ТОВ “Метінвест-Шиппінг”), як декларантом, замовник доручив, а декларант прийняв на себе зобов'язання з митного декларування товарів замовника, що переміщуються через митний кордон України ( т. 1 а.с. 82-92).
Так, декларантом ТОВ “Метінвест-Шиппінг” в інтересах ПрАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” подано митну декларацію від 4 березня 2020 року № UA700050/2020/001439, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112). В рядку 31 митної декларації наведені особливості пред'явленого до митного оформлення товару. Вартість товару згідно графи 22 декларації визначена позивачем 433490,20 євро, що за курсом 27,68560грн. за 1 євро (т. 2 а.с. 48).
Разом з вказаною митною декларацією до митного контролю подано товаро-супровідні та комерційні документи, що наведені в графі 44 митної декларації, а саме: контракт N° 089LS-02/554 від 01 серпня 2015 року з додатковими угодами N° З від 4 липня 2016 року, № 4 від 27 грудня 2016 року, № 8 від 18 грудня 2018 року,№9 від 30 грудня 2019 року, Специфікація N° 9 від 7 січня 2020 року; митна декларація № UA 700050.2020. 001439 від 4 березня 2020 року; сертифікат якості - Сертифікат аналізу б/н від 10 лютого 2020 року; сертифікат якості - Сертифікат аналізу б/н від 5 лютого 2020 року; пакувальний лист б/н від 5 лютого 2020 року; рахунок-фактура (інвойс) № 124325 від 10 лютого 2020 року; автотранспортна накладна N°2000843 від 10 лютого 2020 року; супровідний документ Т1 - 20NL00085511Е2В132 від 10 лютого 2020 року; декларація про походження товару - № 124325 від 10 лютого 2020року; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 28 січня 2020року; Рахунок №90024312 від 5 лютого 2020 року; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - №20160331 від 31 березня 2016 року; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - СВ/МИ від 1 серпня 2015 року; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається -Специфікація №17 до Договору №20160331 від 31 березня 2016 року; договір про надання послуг митного брокера № 089лт/002/2012 від 22 березня 2012 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю- 5164367.
За результатом обробки зазначеної декларації, відповідачем, 4 березня 2020 року о 09:58 год., складено повідомлення декларанту № 50777, у якому зазначено, що орган доходів і зборів вважає, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та покупцем вплинув на задекларовану декларантом митну вартість, у зв'язку із чим, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) копію декларації країни відправника.
Крім цього, в повідомленні зазначено, що декларант може надати інші додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містить відомості про страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги; специфікації; прейскуранти виробника товару, копію митної декларації країни походження відправлення, висновки про вартісні характеристики товару, інформацію біржових організацій про вартість товару.
На зазначеному повідомленні декларантом позивача вчинений напис про можливість надати Протокол ТК№89-ФС від 19 грудня 2019 року та неможливість надати інші витребувані документи в строки, визначені ст. 53 Митного кодексу України.
В повідомленні митного органу декларанту від 4 березня 2020 року о 10:59 год. зазначено про ненадання витребуваних до митного оформлення документів: копії декларації країни відправника, виписки з бухгалтерської документації; каталогу, специфікації; прейскуранту (прайс-листа) виробника товару; довідкову інформацію про вартість товару в країні-експортері або товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того вказано, що відповідно положень чинних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФСУ від 11 вересня 2015 року № 689 органом доходів та зборів здійснено перевірку відомостей про пред'явлений до митного оформлення товар та розглянуто його в розрізі об'єктів біржової торгівлі, та із врахуванням відомостей сайту ASIAN METAL визначено вартість товару на рівні 466579,908 Євро, виходячи з вартості 35,4006 Євро за кг, визначеної як середню ціну за фероніобій за 10 днів до дня укладення специфікації № 9 за даними сайту ASIAN METAL (т. 1 а.с. 31-32).
04 березня 2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA700050/2020/000008/2, яким митну вартість пред'явленого позивачем до митного оформлення фероніобію у кількості 13 140 кг визначено із застосуванням (резервного) методу визначення митної вартості в сумі 507703,32 грн., виходячи з вартості 38,6380 євро за кг (т. 1 арк. справи 24).
04 березня 2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA700050/2020/000008/2, з огляду на встановлені розбіжності у заявленій ціні товару. Рішення мотивоване тим, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товару та згідно інформації “Asian Metal”, середнє значення вартості за вміст 1 кг ніобію за період 10 днів, що передує даті специфікації №9 від 7 січня 2020 року, становить - 33,8188 EUR.
З посиланням на ст.ст. 61,64 МК України, визначення митної вартості товару, митним органом проведено із застосуванням 2ґ (другорядного методу) з урахуванням інформації мережі Інтернет масив Asian Metal.
04 березня 2020 року відповідачем прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 700050/2020/00012.
05 березня 2020 року для випуску товару у вільний обіг декларантом позивача подано в порядку електронного декларування митну декларацію №UA 700050/2020/001485 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару, випуску товару у вільний обіг: фероніобію марки FeNb 65 (112), внаслідок чого, під гарантійні зобов'язання, товар був випущений у вільний обіг.
20 травня 2020 року позивач надав додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту (договору), а саме: пропозицію від представника постачальника “CBMM EUROPE BV”, лист від 23 квітня 2020 року про наявність кредиторської заборгованості, витяг з програмного масиву щодо кредиторської заборгованості, прибутковий ордер б/н від 10 лютого 2020 року.
Відповідач листом від 27 травня 2020 року повідомив декларанта про відсутність підстав для прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості, заявленої декларантом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням порушено права позивача у зв'язку із недотриманням відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо методики встановлення митної вартості товару, що призвело до незаконного завищення його вартості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 4 статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
За приписами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Як встановлено частиною 1 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 2, 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем до митної декларації надано підтверджуючи документи, а саме: контракт N° 089LS-02/554 від 01 серпня 2015 року з додатковими угодами N° З від 4 липня 2016 року, № 4 від 27 грудня 2016 року, № 8 від 18 грудня 2018 року,№9 від 30 грудня 2019 року, Специфікація N° 9 від 7 січня 2020 року; митна декларація № UA 700050.2020. 001439 від 4 березня 2020 року; сертифікат якості - Сертифікат аналізу б/н від 10 лютого 2020 року; сертифікат якості - Сертифікат аналізу б/н від 5 лютого 2020 року; пакувальний лист б/н від 5 лютого 2020 року; рахунок-фактура (інвойс) № 124325 від 10 лютого 2020 року; автотранспортна накладна N°2000843 від 10 лютого 2020 року; супровідний документ Т1 - 20NL00085511Е2В132 від 10 лютого 2020 року; декларація про походження товару - № 124325 від 10 лютого 2020року; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 28 січня 2020року; Рахунок №90024312 від 5 лютого 2020 року; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - №20160331 від 31 березня 2016 року; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - СВ/МИ від 1 серпня 2015 року; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається -Специфікація №17 до Договору №20160331 від 31 березня 2016 року; договір про надання послуг митного брокера № 089лт/002/2012 від 22 березня 2012 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю- 5164367.
Жоден з пред'явлених позивачем документів не містить розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару або ознак підробки документів, що б могли надати митному органу підстави висновку про невірне визначення позивачем митної вартості. Зазначена в специфікації ціна повністю відповідала умовам Контракту. В жодному з документів, що подав позивач, не було розбіжностей щодо показника вартості за 1 кг товару.
В оскаржуваному рішенні не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості та не конкретизовано яким саме чином зв'язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.
Підставою витребування додаткових документів в рішенні про коригування митної вартості та картці відмови відповідач визначив встановлення в ході проведення митних процедур та перевірки правильності визначення позивачем митної вартості розбіжностей, а саме ціна за фероніобій визначена відповідачем 35,4006 Євро за кг, в наданих позивачем документах до декларації - 32,89 євро за кг, відповідно до відомостей інформаційного ресурсу ASIAN METAL, середня вартість фероніобію складає 33,8188 євро/кг. Наведені розбіжності відповідач вважав достатніми для витребування додаткових документів.
Пунктом 4 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими Наказом ДФС № 689 від 11.09.2015 передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, які провадять такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлених декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі неправильного визначення митної вартості товарів.
Наведені Методичні рекомендації передбачають можливість використання під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків таких джерел інформації як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Проте, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет, висновку спеціалізованих організацій) продажу товару, тотожного пред'явленому до митного оформлення, за ціною вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару пред'явленого до митного оформлення та не може бути безумовною підставою відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав детально проаналізувати комерційні умови зовнішньоекономічної операції за якою до митного оформлення пред'явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю тотожних товарів згідно інформаційних ресурсів мережі Інтернет не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів. Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих позивачем документів в обґрунтування висновків щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару.
Слід також зазначити, що відповідач під час митних процедур вимагав від позивача на підставі ч. 4 ст. 53 Митого кодексу України надати: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; ) розрахунок ціни (калькуляцію). Водночас, частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності. Крім того, витребувані відповідачем документи надавались позивачем разом і декларацією, у прийнятті якої відповідач відмовив.
У разі витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості на підставі ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника та яким чином зв'язок між продавцем та покупцем вплинув на вартість пред'явленого до митного оформлення товару. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Щодо посилання апелянта на ціну фероніобію та відсутності будь-яких документів, що підтверджують застосування знижки у розмірі 8,5%, суд зазначає, що наданий декларантом прайс-лист компанії містить відомості щодо ціни на рівні 33,11 євро/кг (безпосередньо ціни для всіх покупців). Проте, при електронному листуванні в період укладення договору надано знижку у розмірі 8,5% від ціни. В результаті чого, у специфікації до договору зазначена відповідна ціна Тобто, після укладення договору ціна зазначена у специфікації до договору не змінювалася. Отже, доводи відповідача є необґрунтованими та є безпідставними.
З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано жодних аргументів і доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації або на визначення вартості товару вплинув зв'язок між покупцем та продавцем, що в свою чергу свідчить про недоведення відповідачем правомірності незастосування основного методу визначення митної вартості.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи для визначення митної вартості містили об'єктивно, документально підтверджені дані, що піддавалися обчисленню, на підставі яких відповідач повинен був визначити митну вартість товару (фероніобію), що заявлена декларантом, по першому методу.
Також, відповідач посилався на інформацію в митній декларації від 19.02.2020 № UA 110150/2020/002625 відповідно до якої митним органом біло прийнято ціну фероніобію з вмістом чистого ніобію Nb - 67,52 % у розмірі 39,30 USD за 1 кг ніобію. Суд зазначає, що відповідачем не враховано курсову різницю між ціною в USD та Євро, не досліджено порядок, обставини, дату формування ціни на товар та різницю вмісту чистого ніобію (67,52 % та 65,9 %), в межах митної декларації позивача та зазначеної відповідачем. Отже, висновки відповідача ґрунтуються на припущенням та неналежно дослідженні усіх обставин. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.
Посилання відповідача на висновок, зроблений на сайті “AsianMetal” щодо ціни товару, є неприйнятними, оскільки, дані цього сайту повинні оцінювати в комплексі з поданими декларантом документами. Крім того, рівень цін на фероніобій може змінюватися в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, кон'юнктурної ситуації на ринку, тощо; висновок носить консультаційний характер.
Крім того, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів на сайті “Asian Metal” не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що позивачем під час митного оформлення було надано всі документи, передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, та необґрунтованість висновку митного органу щодо наявності розбіжностей в поданих документах .
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких підстав, суд вважає, що відповідачем не доведена законність та правомірність прийняття спірних рішень.
З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6730,69 грн. та витрати із сплати судового збору.
Відповідач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечував, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, непропорційними та неспіввісними в розрізі предмету спору та складності справи стосовно наданих юридичних послуг адвокатом.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За приписами частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Щодо заяви про зменшення судових витрат на правничу допомогу обґрунтовану тим, що дана сума є безпідставно завищеною, необґрунтованою, непропорційною та неспівмірною в розрізі предмету спору та складності справи. Представник позивача адвокат Бузівська Н.М. здійснювала представництво позивача також в інших аналогічних справа, її правова позиція у таких справах залишається незмінною, у зв'язку з чим безпідставним є включення до розрахунку наданих послуг з надання клієнту усної консультації, погодження правової позиції, підготовки позову, оскільки адвокат вже була обізнана про обставини спірного митного оформлення. Зазначене також свідчить про недоцільність включення до розрахунку наданих послуг такої як “гонорар за складність справи” (1% ціни позову).
Щодо визначення у розрахунку послуг гонорару за складність справи у розмірі 1% ціни позову, суд зауважує, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
29 березня 2018 року між ПРАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” та Адвокатським об'єднанням “Всеукраїнська адвокатська допомога” (надалі - Адвокатське об'єднання) було укладено договір № 180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги), 6 серпня 2020 року укладено додаткову угоду №190 Згідно розрахунку розміру винагороди вартість послуг складає 3629,99 грн., що включає: усну консультацію клієнта - 315,30 грн., збір доказів - 315,30 грн., перевірка та підготовка документів - 315,30 грн., скоадання позовної заяви - 315,30 грн., складання та подання процесуальних документів - 315,30 грн., гонорар за складність справи - 2053,49 грн. Позивачем надано акт приймання-пердачі наданих послуг від 1 жовтня 2020 року, рахунок на оплату та платіжне доручення №4500112176 від 9 жовтня 2020 року на суму 3629,99 грн.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу на суму 2000 грн. до предмета спору, значення справи для сторін.
Отже, у відповідності до вимог КАС України, понесені судові витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. у справі № 200/8124/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. у справі № 200/8124/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 14 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: Т.Г. Гаврищук
Г.М. Міронова