ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 квітня 2021 року м. Київ № 640/32463/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни
про визнання незаконними дій, скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:
1) визнати незаконними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого кругу міста Києва Лановенко Л.О. по винесенню Постанови від 27.11.2020 про стягнення витрат виконавчого провадження з боржника ОСОБА_1. ;
2) скасувати постанову від 27.11.2020 про стягнення витрат виконавчого провадження з боржника ОСОБА_1. (винесену при виконанні виконавчого листа №2/759/3459 від 16.02.2015 виданого Святошинським районним судом міста Києва).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засідання.
В судове засідання представники сторін не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце проведення судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що на момент винесення спірної постанови у приватного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення витрат виконавчого провадження, внаслідок чого позовні вимоги є цілком обґрунтованими.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві, який надано до матеріалів справи.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.05.2014 було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014-2008-458 від 28.02.2008 в розмірі 1 004 373,80 грн.
На виконання вказаного рішення, стягувачу ПАТ «Універсал Банк» Святошинським районним судом м. Києва 16.02.2015 видано виконавчий лист №2/759/3459/13.
В подальшому, 27 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. в рамках виконавчого провадження №58703466 винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, якою встановлено загальну суму додаткових витрат на рівні 2000 грн.
Слід зазначити, що відповідно до буквального тлумачення позовних вимог позивач просить, серед іншого, визнати протиправною та скасувати постанову від 27.11.2020 про стягнення витрат виконавчого провадження.
В позовній заяві позивач зазначає, що 14.12.2020 ним на свою електронну пошту отримано скан-копію постанови від 27.11.2020 про стягнення витрат виконавчого провадження, винесену при виконанні виконавчого листа №2/759/3459 на загальну суму 2000 грн.
Разом із тим, до позовної заяви позивачем долучено копію згадуваної постанови від 27.11.2020 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, якою встановлено загальну суму додаткових витрат на рівні 2000 грн.
За врахуванням наведеного, суд вважає коректним формулювання позовних вимог в контексті постанови від 27.11.2020 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а не стягнення витрат виконавчого провадження, як то помилково зазначає позивач.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України від № від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 4 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Як підтверджується інформацією Автоматизованої системи виконавчих проваджень за виконавчим провадженням №58703466, на даний час, останньою постановою приватного виконавця в рамках зазначеного ВП є постанова від 07.04.2021 про відкладення проведення виконавчих дій, а отже стадія розподілу стягнутих з боржника грошових сум не настала.
В матеріалах справи відсутні докази виконання приватним виконавцем виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2015 №2/759/3459.
До того ж, відповідно до п.4 резолютивної частини постанови від 07.04.2021 про відкладення проведення виконавчих дій, ДП «СЕТАМ» наказано відкласти примусову реалізцію нерухомого майна боржника, а саме: Іпотека: Двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , лот №469984, дата торгів 08.04.2021 року до 20.04.2021 року.
Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження, станом на дату винесення спірної постанови - 27.11.2020.
В той же час, відповідно до інформації про виконавче провадження, яка отримана судом із АСВП, 27.11.2020 відповідачем проведено виконавчу дію - «Стягнення з боржника витрат виконавчого провадження», підстава - встановлено додатковий розмір витрат виконавчого провадження у розмірі 2000 грн.
За таких обставин, оскільки відповідачем не було стягнуто коштів з позивача на виконання виконавчого листа місцевого районного суду, станом на 27.11.2020, виконавчі дії приватного виконавця виконавчого кругу міста Києва Лановенко Л.О. по стягненню 27.11.2020 витрат виконавчого провадження з боржника ОСОБА_1. не можна вважати правомірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови від 27.11.2020 ВП №58703466 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження в розмірі 2000 грн, підлягають задоволенню, як похідні, оскільки станом на 27.11.2020 у відповідача не було правових підстав для винесення зазначеної постанови.
При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості стягнення з боржника витрат виконавчого провадження до моменту стягнення з боржника відповідних сум; повернення виконавчого документу стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова та дії приватного виконавця не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим є протиправними, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни по стягненню 27.11.2020 витрат виконавчого провадження з боржника ОСОБА_1 в сумі 2000 грн в рамках виконавчого провадження №58703466.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову від 27.11.2020 ВП №58703466 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження в розмірі 2000 грн, складену приватним виконавцем виконавчого кругу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна (м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 17).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович