1/1752
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 квітня 2021 року м. Київ № 320/5014/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри
Леонідівни
про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт коштів,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (надалі - відповідач) адреса: 02002, місто Київ, вулиця Раїси Окіпної, будинок 4-А, офіс 71-А, в якій позивач просить суд:
- скасувати постанову від 27 березня 2020 року про арешт коштів боржника ВП № 61663608, відносно ОСОБА_1 та визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. було протиправно та без законних на те підстав прийнято постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на рахунок ПриватБанку на який приходить соціальна допомога на утримання дітей.
При цьому, позивач зазначає, що накладення арешту на рахунок боржника який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат а саме соціальної допомоги на утримання дитини, що призводить до порушення конституційних прав громадян.
Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об'єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку з урахуванням скорочених строків розгляду даної категорії справ, а також враховуючи те, що відповідачем жодних заяв та клопотань в цій справі не подано, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про скасування постанови від 27 березня 2020 року ВП № 61663608 про арешт коштів та визнання дій протиправними передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 320/5014/20 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року № 575 адміністративна справа № 320/5014/20 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Патратій О.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 320/5014/20 визначено суддю Клочкову Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про скасування постанови від 27 березня 2020 року ВП № 61663608 про арешт коштів та визнання дій протиправними, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по суті.
У судове засідання сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, про причини неприбуття не повідомляли суд.
При цьому, суд звертає увагу на те, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Згідно частини 2 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наявні у справі матеріали, а також враховуючи скорочені строки розгляду цієї категорії справ, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для розгляду даної справи по суті.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 2, 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 16 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРЕМІУМ КРЕДИТ» було укладено Договір про надання кредиту № 01150, відповідно до якого Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок), що є загальним розміром кредиту, а Позичальник зобов'язується вернути кредит та сплатити проценти Кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у Договорі.
27 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. було відкрито виконавче провадження ВП № 61663608, з примусового виконання виконавчого напису № 4198, виданого 14 березня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПРЕМІУМ КРЕДИТ» заборгованості в розмірі 8 531,97 грн, також винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника.
Вищевказаний виконавчий напис був виданий на звернення стягнення з позивача заборгованості по кредитному договору № 01150 від 16 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРЕМІУМ КРЕДИТ».
Позивач не погоджується з вищевказаними діями приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунки боржника, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
За нормами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що у повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно із частиною 3 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Відповідно до частини 1, пункту 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Частиною 2 статті 25 цього ж Закону передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
У відповідності до частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи з аналізу наведених вище норм права, суд зазначає, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках, приватні виконавці. Приватні виконавці здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Водночас, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках:
1) за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, або
2) за місцезнаходженням майна боржника.
На підставі відомостей з Єдиного реєстру приватних виконавців України суд встановив, що виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна має право вчиняти дії, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах міста Києва.
Вчинення вказаних вище дій можливо у випадку, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи зареєстроване у місті Києві або ж майно боржника знаходиться у місті Києві.
Згідно із частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до абзацу 5 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Абзацом 9 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вказана адреса також була вказана при оформлення Кредитного договору № 01150 від 16 лютого 2018 року.
При цьому, суд зазначає, що про реєстрацію чи проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 61663608 та в послідуючих постановах приватного виконавця, в тому числі і в оскаржувані позивачем постанові про арешт коштів боржника, в якості адреси боржника точних відомостей відповідачем чи стягувачем не наведено та відповідних підтверджуючих доказів надано не було. Також матеріали справи не містять письмових доказів проживання позивача за вказаною адресою.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до копії договору про надання кредиту № 01150 від 16 лютого 2018 року, яка наявна у матеріалах справи, за яким позивач є ніби-то боржником та про звернення стягнення заборгованості на підставі якого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис № 4198 від 14 березня 2020 року адреса позивача вказана за місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд зауважує, що жодних інших адрес, в тому числі й адреси: АДРЕСА_2 у вказаному договорі не зазначено.
Також в матеріалах справи відсутні докази знаходження будь-якого іншого майна (рухомого та/або нерухомого), яке б належало позивачу у місті Києві.
Згідно наявної у матеріалах справи копії виконавчого напису № 4198 від 14 березня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем , боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана вище адреса місця реєстрації боржника зазначена також у заяві ТОВ «ПРЕМІУМ КРЕДИТ» № б/н від 27 березня 2020 року про примусове виконання рішення.
Таким чином, при відкритті виконавчого провадження інформація про зареєстроване місце проживання позивача була відома відповідачу.
При цьому, судом не береться до уваги факт того, що у виконавчому написі № 4198 від 14 березня 2020 року, вчиненому приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва, а саме, за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання, оскільки факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Натомість, відомості про реєстрацію позивача за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується відповідними документами, що відповідає вимогам Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а відтак, такі відомості є достовірними та офіційними.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження його майна, а в іншому виконавчому окрузі. Відтак, відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про зареєстроване місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
Крім того, відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Вказана норма свідчить про те, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця покладено обов'язок перевірити чи такий виконавчий документ пред'явлено до виконання за належним місцем виконання.
Однак, наведені обставини не були перевірені та враховані приватним виконавцем Дорошкевич Вірою Леонідівною під час прийняття оскаржуваної постанови, що дає підстави дійти висновку про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61663608 з порушенням норм чинного законодавства.
Положеннями частини 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій.
Проте, приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна всупереч вищезазначеній нормі права, при відкритті виконавчого провадження не пересвідчилася з офіційних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі чи достовірність місця проживання/перебування позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про порушення відповідачем приписів частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, виходячи з вищевикладеного в сукупності, з урахуванням встановлених вище судом обставин, для належного та об'єктивного захисту прав позивача та з урахуванням факту встановлення протиправності дій відповідача у межах виконавчого провадження суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позовної заяви та визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 61663608 та скасування постанов прийнятих в межах виконавчого провадження ВП № 61663608.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, а тому беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та виходу за межі позовних вимог, а саме:
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. щодо відкриття виконавчого провадження ВП 61663608;
- визнати протиправними та скасувати винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л.: постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про арешт майна боржника від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про арешт коштів боржника від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у рамках виконавчого провадження від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24 квітня 2020 року ВП № 61663608.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. щодо відкриття виконавчого провадження ВП 61663608.
3. Визнати протиправними дії та скасувати винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л.: постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про арешт майна боржника від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про арешт коштів боржника від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у рамках виконавчого провадження від 27 березня 2020 року ВП № 61663608, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24 квітня 2020 року ВП № 61663608.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Віри Леонідівни (адреса: 02002, місто Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова