Справа № 560/6970/20
іменем України
14 квітня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 17.12.2019 І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформленого пунктом 5 протоколу № 110 від 30 липня 2020 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, у зв'язку із встановленням 17.12.2019 І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності у 1998 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Тому, згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснена.
Позивач вважає, що п.4 статті 16-3 Закону №2011-XII не може бути застосований до нього, оскільки правовідносини в даній справі щодо первинного встановлення інвалідності виникли у 1998 році, тобто до внесення змін до вказаної статті. Вважає, що встановлення повторної інвалідності у 2019 році є первинним встановленням інвалідності в розумінні п.4 ст. 16.-3 Закону №2011-XII.
Ухвалою суду від 09.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги понад дворічний термін не передбачена законодавством. Позивачу первинно інвалідність ІІ групи встановлено у 1998 році, зміна групи інвалідності з другої на першу відбулась у 2019 році, тобто понад встановлений законодавством дворічний термін.
Ухвалою суду від 20.01.2021 витребувано у Хмельницького обласного військового комісаріату копії усіх матеріалів (зокрема, відповідну заяву позивача з додатками, прийнятого рішення), які пов'язані з розглядом питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 17.12.2019 І групи інвалідності.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що п.4 ст.16-3 Закону №20111-XII застосовується до випадків, коли особа при первинному встановленні інвалідності, отримавши виплату одноразової грошової допомоги, після встановлення вищої групи інвалідності, повторно звернулась за отриманням одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. На думку позивача, дана норма містить заборону щодо отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі виключно після отримання одноразової грошової допомоги за результатом первинного встановлення інвалідності, однак не містить заборону на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі після отримання виплати по державному обов'язковому особистому страхуванню військовослужбовців за результатом первинного встановлення інвалідності. Також зазначає, що Закон №2011-XII в редакції після 1 січня 2007 року застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, та не застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Таким чином, первинне встановлення позивачу інвалідності у 1998 році не може вважатись первинним встановленням інвалідності в розумінні п.4 ст.16-3 Закону №2011-XII.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно витягу з наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України - першого заступника міністра оборони України від 29.11.1998 №244 позивача звільнено з військової служби у відставку за пунктом 65 підпункту “в” (за станом здоров'я).
Наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України - першого заступника міністра оборони України від 23.12.1998 №283 позивача виключено зі списків особового складу інституту всіх видів забезпечення.
Згідно витягу із акту огляду МСЕК серії 2-18АГ №273892 позивачу 02.12.1998 встановлено первинно другу групу інвалідності (до січня 2000 року) внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби.
Згідно довідки ПАТ “Національна страхова компанія ”Оранта” від 28.05.2020 №2290-02-07/219 позивачу по державному обов'язковому особистому страхуванню військовослужбовців по суду 02.11.2000 виплачено 2 590,00 грн. за 70% втрати працездатності.
Відповідно до витягу з акта огляду МСЕК серії ХМ №039915 після повторного огляду позивачу 18.01.2006 встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Інвалідність встановлена до 01.02.2008.
Згідно витягу з акта огляду МСЕК серії ХМ №074725 позивачу після повторного огляду 28.11.2006 встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Інвалідність встановлена до 01.12.2009.
Відповідно до витягу з акта огляду МСЕК серії ХМ №185706 позивачу після повторного огляду 25.12.2009 встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Інвалідність встановлена довічно.
17.12.2019 позивачу встановлено першу групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0057252 від 17.12.2019.
Позивач звернувся до військового комісара Кам'янець-Подільського ОМВК із заявою від 24.06.2020, у якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням першої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 30.07.2020 №110 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Зазначено, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності у 1998 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.08.2020 №14/4159.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” статтю 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладено в новій редакції, яка діяла з 01.01.2007, та якою було введено поняття “одноразова грошова допомога”.
Так, статтею 16 Закону №2011-XII, зокрема, встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
В свою чергу, Закон №2011-XII з 01.01.2014 було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців” від 04.07.2012 №5040-VI (далі - Закон №5040-VI). Цей Закон застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.
При цьому, пунктом 4 ст. 16-3 Закону №2011-XIІ (в редакції, чинній до 06.12.2016) унормовано, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
В подальшому Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину четверту статті 16-3 Закону №2011-ХІІ доповнено абзацом другим такого змісту: У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №955 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Абз. 3 п. 2 Постанови №975 визначено, що допомога, яка не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Згідно витягу із акту огляду МСЕК серії 2-18 АГ №273892 позивачу 02.12.1998 встановлено первинно другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби.
На час виникнення у 1998 році у позивача права на отримання виплати у зв'язку з встановленням первинно інвалідності законодавством була передбачена виплата страхових сум відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції до 01.01.2007 року) та Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМ України від 19.08.1992 № 488.
Відповідно до п.6. Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” виплачує страхові суми:
а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті;
б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв'язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.
Отже, виплата проводилася Національною акціонерною страховою компанією “ОРАНТА” за рахунок коштів державного бюджету, що виділялись Міністерству оборони України та іншим військовим формуванням. Згідно довідки ПАТ “Національна страхова компанія ”Оранта” від 28.05.2020 №2290-02-07/219 позивачу по державному обов'язковому особистому страхуванню військовослужбовців 02.11.2000 було виплачено 2 590,00 грн. допомоги за 70% втрати працездатності.
Вказана вище постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №975 від 25.12.2013
17.12.2019 позивачу змінено групу інвалідності, а саме встановлено першу групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (безстроково).
Предметом спору у даній справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку з встановленням І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
На день встановлення першої групи інвалідності позивачу діяв Порядок №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Також, як зазначалось, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом 2 наступного змісту: “У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється”.
Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №240/10153/19 від 15.07.2020 у аналогічних правовідносинах, відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII:
1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
Таким чином, позивачу вперше встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби - 02 грудня 1998 року, а першу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини - 17 грудня 2019 року.
Зважаючи на те, що між вказаними подіями минуло понад два роки, суд дійшов висновку, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 17.12.2019 І групи інвалідності. Тому відповідачем правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії, прийнято у порядку, у спосіб та у межах наданих законом повноважень.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 03 листопада 2020 року у справі №240/4982/19, від 22 жовтня 2020 року у справі №824/1032/18-а, від 27 листопада 2020 року у справі №240/8190/19, від 11 березня 2021 року у справі №295/1514/17, від 31 березня 2021 року у справі №160/2239/20.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Що стосується позовної вимоги в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 17.12.2019 І групи інвалідності, то суд зазначає, що вона є похідною вимогою від первинної позовної вимоги. А тому, оскільки судом було встановлено відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, підстави для зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу також відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14 квітня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6,м.Київ,03168 , код ЄДРПОУ - 00034022)
Головуючий суддя Д.А. Божук