08 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/367/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 19.11.2020 № Ф-20909-51 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 35588,74 грн.
Ухвалою від 08.02.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 01.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області надати до суду документи.
Ухвалою від 17.03.2021 ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна" зобов'язано надати до суду додаткові документи.
Позовні вимоги мотивує тим, що 16.12.2020 отримав вимогу від 19.11.2020 № Ф-20909-51 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 35588,74 грн. відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вказану вимогу оскаржив в адміністративному порядку та 25.01.2021 отримав рішення за результатами розгляду скарги, яким вимога від 19.11.2020 № Ф-20909-51 залишена без змін, а скарга - без задоволення. Вважає вимогу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки офіційно був працевлаштований на підприємстві ПрАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" на посаді начальника юридичного відділу, а потім в ТОВ "Южная логистическая компания" на посаді менеджера з логістики. Отже, працевлаштований на роботі на постійній основі та не займається іншою діяльністю - незалежною професійною адвокатською діяльністю та не отримує від такої діяльності дохід. Крім того, роботодавець регулярно нараховував та сплачував за позивача єдиний соціальний внесок, що виключає повторне стягнення одного і того ж податку з фізичної особи. Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
23.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому податковий орган просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_1 з 08.08.2014 перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, ознака незалежної професійної діяльності - адвокат, вид діяльності згідно КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права. З посиланням на ст. ст. 4, 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вважає, що позивач є платником єдиного внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, та має безумовний обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Також зауважує, що позивач отримував доходи від здійснення незалежної професійної діяльності у період з 2017 по 2019 роки та здійснював витрати, необхідні для провадження незалежної професійної діяльності, що підтверджується самостійно поданими позивачем податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки. Згідно інформації ІС "Податковий блок" ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна" (код ЄДРПОУ 39157763) задекларувало виплату доходу самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2020 рік у сумі 156630,00 грн. Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень адвокат ОСОБА_1 виступав в якості представника позивача у справі № 648/1478/18, яка розглядалась Голопристанським районним судом Херсонської області у 2019 році. За даними інформаційної системи контролюючого органу станом на 31.10.2020 за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 35588,74 грн., до якої увійшли нарахування зі сплати єдиного соціального внеску: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., за 2018 рік у сумі 9828,72 грн., за 2019 рік у сумі 11016,72 грн., за 3 квартали 2020 року у сумі 6295,30 грн. Вважає, що у відповідача були всі правові підстави для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 № Ф-20909-51. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.
01.04.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення, за змістом яких підтримує позовні вимоги.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі рішення Ради адвокатів Херсонської області від 29.07.2014 № 5 ОСОБА_2 29.07.2014 видане свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність серії ХС № 000005.
Із копії трудової книжки ОСОБА_1 від 23.12.2003 серії НОМЕР_1 , суд встановив, що відповідно до:
- наказу від 02.04.2018 № 56-к ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера логістики Херсонського філіалу ТОВ "Южная логистическая компания" з 03.04.2018;
- наказу від 16.10.2019 № 158-к звільнено у зв'язку з переводом до ТОВ "Ірбіс Компані";
- наказу від 17.10.2019 № 15-к ОСОБА_1 прийнятий по переводу на посаду менеджера з логістики Херсонської філії ТОВ "Ірбіс Компані".
19.11.2020 Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20909-51 на суму 35588,74 грн.
Не погоджуючись з даною вимого, позивач 24.12.2020 оскаржив її до Державної податкової служби України.
Відповідно до рішення ДПС України від 16.01.2021 № 1019/6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 № Ф-20909-51 ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі залишено без змін, а скаргу адвоката Шевченка І.Ю. від 24.12.2020 - без задоволення.
Вважаючи вимогу від 19.11.2020 № Ф-20909-51 протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Як встановлено судом, до суми, визначеної відповідачем у податковій вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 № Ф-20909-51 увійшли нарахування зі сплати єдиного соціального внеску:
- за 2017 рік у сумі 8448,00 грн.;
- за 2018 рік у сумі 9828,72 грн.;
- за 2019 рік у сумі 11016,72 грн.;
- за 3 квартали 2020 року у сумі 6295,30 грн.
Так, 13.02.2020 Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20909-51, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску складає 29293,44 грн., вказана заборгованість виникла у зв'язку із несплатою у встановлений строк єдиного внеску за наступний період: 2017 рік у розмірі 8448,00 грн., за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн. та за 2019 рік у розмірі 11016,72 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №540/1581/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений. Визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.02.2020 у сумі 29293,44 грн про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20909-51.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №540/1581/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишено без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 - без змін.
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправним нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в загальній сумі 29293,44 грн., у тому числі за 2017 рік у розмірі 8448 грн., за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн. та за 2019 рік у розмірі 11016,72 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач, будучи найманим працівником, отримував доходи від незалежної професійної діяльності, що підтверджується самостійно поданими позивачем податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки. Також ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна" задекларувало виплату доходу самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2020 рік у сумі 156630,00 грн. Розглядаючи справу №540/1581/20, суд не надав оцінки вказаним обставинам, а тому відсутні підстави вважати, що нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за 2017-2019 роки є протиправним.
Суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки із постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 540/1581/20 слідує, що "... суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що мета встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку його сплачувати досягнута за рахунок сплати у 2017-2019р.р. ЄСВ за ОСОБА_1 його роботодавцями, як страхувальниками. Твердження апелянта в частині того, що незалежно від того, що позивач є найманим працівником, особисто за себе він повинен сплачувати єдиний внесок на загальних підставах як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, колегія суддів вважає необґрунтованим та зазначає, що вказане спричинить подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску..."
Відтак, суд вважає, що у справі № 540/1581/20 судом надана оцінка законності нарахування позивачу єдиного внеску за 2017-2019 роки із врахуванням обстаин того, що позивач самостійно задекларував доходи за 2017-2019 роки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 № Ф-20909-51 в частині визначення заборгованості в сумі 29293,44 грн.
Щодо нарахування єдиного внеску за 3 квартали 2020 року в сумі 6295,30 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі-ПК України) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Підпунктом 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно із пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 13 Закону № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абз. 2 п. 1, п.5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:
- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з абз. 1 п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017 р.) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, Законом №2464-VI не врегульовано.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зважаючи на викладене, суд відмічає, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, суд вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Даний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 05.12.2019 у справі № 260/358/19, від 05.03.2020 у справі № 460/943/19.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 з 17.10.2019 (згідно наказу від 16.10.2019 № 15-К) і до кінця 2020 року був найманим працівником ТОВ "Ірбіс Компані", яке за позивача нараховувало та сплачувало єдиний соціальний внесок за 2020 рік.
Згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду України від 01.03.2021, наданої на виконання ухвали від 01.03.2021, за період листопада 2019 року до грудня 2020 року включно ТОВ "Ірбіс Компані" сплачувало єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 .
Тому, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець ТОВ "Ірбіс Компані"у розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Разом з тим, ТОВ "Платан Сістем Трейд України" надано до суду акти виконаних робіт (наданих послуг) за 2020 рік, рахунки-фактури та платіжні доручення, згідно яких підприємство адвокату ОСОБА_1 сплачено кошти в загальній сумі 145430,00 грн. (у тому числі за період з січня по вересень 2020 року включно - 106430,00 грн.) за консультаційні юридичні послуги.
Суд зауважує, що за 2020 рік роботодавцем за позивача сплачений єдиний внесок 22%-1100 грн. від суми заробітної сплати 5000 грн., тобто не нижче розміру мінімального страхового внеску 1039,06 грн.
Враховуючи викладене, визначена в оскаржуваній вимозі Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 19.11.2020 № Ф-120909-51 сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 6295,30 грн. фактично є подвійним нарахуванням єдиного внеску.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
На підставі викладеного, вимога Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 №Ф-20909-51 на загальну суму 35588,74 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 19.11.2020 № Ф-20909-51 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 35588,74 грн.
Стягнути до Державного бюджету України (р/р № UA908999980313111256000026001, ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету-22030106) судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 111060000