про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
Справа № 500/1654/21
13 квітня 2021 рокум. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А., розглянувши матеріали судової справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
31 березня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня за період з 2015 по 2020 рік (включно) та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату одноразової виплати до 5 травня з врахуванням норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 25.12.1998 №367-XIV.
Позивач, 31.03.2021 звертаючись до суду із позовною заявою, просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня, в тому числі, за період з 2015 по 2019 та здійснити її перерахунок і виплату.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Так, позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, зокрема, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів на обґрунтування таких підстав
На виконання вимог суду, позивачем через відділ документального подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, у якій представник позивача просить поновити строк звернення до адміністративного суду, який пропущено, на його думку, з поважних причин.
Заява про поновлення строку звернення до суду обґрунтована тим, що позивачу не було відомо про невідповідність розмірів соціальної виплати, а про яку він дізнався "кілька місяців тому з засобів масової інформації". Зважаючи на те, що позивач не має юридичної освіти, йому не було відомо про порушення його прав. Просив визнати поважними причини пропуску ним строку для звернення в суд та поновити його.
Розглянувши заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду й поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог та визначаючись щодо дотримання позивачем строків звернення до суду та наявності підстав для поновлення такого строку, суд виходить з наступного.
Згідно з частини першої та частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Так, згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання дій протиправними щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Наведене узгоджується із правовими висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 по справі №607/7919/17, а саме, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Тобто перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
За таких обставин, оскільки позивач з позовом до суду про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня за період з 2015 по 2020 рік (включно) та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату одноразової виплати до 5 травня з врахуванням норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 25.12.1998 №367-XIV звернувся 31.03.2021, то суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня, в тому числі, за період з 2015 по 2019 та здійснити її перерахунок і виплату, ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
Суд наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доводи представника позивача із посиланням на те, що позивач не має юридичної освіти, йому не було відомо про порушення його прав та на те, що йому не було відомо про невідповідність розмірів соціальної виплати, про яку він дізнався "кілька місяців тому з засобів масової інформації" не спростовують факт пропуску строку звернення до суду, оскільки Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 року (справа “Каменівська проти України”), “право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані”.
За практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовною заявою є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Пономарьов проти України” (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що “…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави”.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
При цьому, позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено будь-яких поважних причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли вказаним Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня, в тому числі, за період з 2015 по 2019 та здійснити її перерахунок і виплату без поважних причин.
Частиною другою статті 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадку, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (частина шоста статті 169 КАС України).
Відтак позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня, в тому числі, за період з 2015 по 2019 та здійснити її перерахунок і виплату, - слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 248, 256 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня, в тому числі, за період з 2015 по 2019 та здійснити її перерахунок і виплату, відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 5 травня, в тому числі, за період з 2015 по 2019 та здійснити її перерахунок і виплату, повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви в частині позовних вимог невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в строк та в порядку, передбаченому статтями 295, 297 КАС України та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Суддя Мірінович У.А.