Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про закриття апеляційного провадження
"12" квітня 2021 р. Справа № 15/318-08-27/218-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засіданні Новікової Ю.В.
представники учасників справи в судове засідання не з'явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№791Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2009 (суддя О.О. Мамалуй, повний текст підписано 14.09.2009) у справі №15/318-08-27/218-08
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області, м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД", м. Харків,
про розірвання договору купівлі-продажу, -
Регіональне відділення Фонду державного майна по Київській області звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД" (далі - ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД"), в якому просило суд:
- розірвати договір купівлі-продажу №28-НБ-ЗД від 17.07.2001, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД";
- повернути об'єкт незавершеного будівництва - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, промвузол, до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2009 у справі №15/318-08-27/218-08, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2010, позовні вимоги задоволено.
ОСОБА_1 (особа, яка не брала участь у справі, але яка вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки) з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2009.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що саме він є власником спірного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об'єкта незавершеного будівництва: Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, промвузол від. Зареєстровано в реєстрі за №4531, укладеного між позивачем та скаржником 15.08.2003.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2020 для розгляду справи №15/318-08-27/218-08 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі №15/318-08-27/218-08 та призначено справу до розгляду на 05.05.2020 року на 12:30 год.
22.04.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області надійшов відзив (вх.№3707), в якому начальник відділення просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження.
Апелянтом подані пояснення (вх.№3939 від 28.04.2020), в яких він просить прийняти до розгляду пояснення та докази, додані до цих пояснень, а також скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2009 у справі №15/318-08-27/218-08.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 задоволено клопотання позивача та ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 19.05.2020. Задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у справі №15/318-08-27/218-08 в режимі відеоконференції у Солом'янському районному суду м. Києва. Ухвалено доручити Солом'янському районному суду м. Києва (03113, м.Києва, вул. Полковника Шутова, 1) забезпечити проведення судового засідання, що відбудеться 19.05.2020 о 14:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131, в режимі відеоконференції.
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№4724 від 18.05.2020) про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення карантину та просить повідомити його про місце, дату та час судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №15/318-08-27/218-08 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №42/254 та оприлюднення повного тексту постанови. Ухвалено учасникам справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №42/254.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 зупинено провадження у справі №15/318-08-27/218-08 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №42/254 та оприлюднення повного тексту постанови.
Учасникам справи ухвалено повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі №42/254.
Судовою колегією встановлено, що 26.02.2021 на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень було опубліковано повний текст постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2021 у справі №42/254.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 поновлено провадження у справі №15/318-08-27/218-08. Розгляд справи призначено на 12 квітня 2021 р. о 12:15 год. Запропоновано учасникам справи надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції по справі з урахуванням висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладених у постанові по справі №42/254. Повідомлено учасників справи, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду справи.
12.04.2021 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача у справі (вх.№4191), в яких він також просить встановити розумний строк для надання своїх заперечень та справу № 15/318-08-27/218-08 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД" про розірвання договору купівлі-продажу №28-НБ-ЗД від 17.07.2001 р та повернення об'єкт незавершеного будівництва до Броварського міськрайонного суду Київської області (07400, м. Бровари, Грушевського, 2).
Крім того, він надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4205 від 12.04.2021) та клопотання про передачу справу №15/318-08-27/218-08 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД" про розірвання договору купівлі-продажу №28-НБ-ЗД від 17.07.2001 р та повернення об'єкт незавершеного будівництва до Броварського міськрайонного суду Київської області (07400, м. Бровари, Грушевського, 2). (вх.№4206 від 12.04.2021).
Учасники процесу належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія відмовляє в його задоволенні, з огляду на те, що наразі сплив встановлений статтею 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Відтак, у суду відсутня процесуальна можливість відкладати розгляд справи на пізніший термін.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження, з огляду на таке.
Апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2009 у справі №15/318-08-27/218-08, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2010, позовні вимоги задоволено.
ОСОБА_1 (особа, яка не брала участь у справі, але яка вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки) з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2009.
Тобто, апеляційна скарга у даній справі подана до суду апеляційної інстанції особою, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням місцевого суду, прийнятим та переглянутим апеляційним судом до 15.12.2017, вирішено питання про її права та обов'язки.
Правила перегляду судових рішень в апеляційному провадженні на час постановлення у 2009 році рішення суду першої інстанції у цій справі були визначені ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Відповідно до частини першої статті 91 цієї редакції ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, були можливими лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.
У той же час, згідно з ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.
Правова позиція з наведеного питання викладена в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7, у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 12 та від 23.03.2012 №3 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".
Таким чином, станом на час постановлення оскаржуваного ОСОБА_1 в апеляційному порядку судового рішення у цій справі положення ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали можливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, і у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.
При цьому додержання прав усіх осіб під час апеляційного перегляду судового рішення забезпечували положення статті 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), відповідно до яких апеляційний розгляд справ не обмежувався доводами апеляційної скарги, а апеляційний суд, повторно розглядаючи справу, здійснював перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції у повному обсязі.
Нова редакція ГПК (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), на відміну від попередньої, а саме стаття 272 Кодексу, містить новелу, яка надає право та встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 272 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) містить норми, які встановлюють особливості введення в дію нової редакції ГПК. За своєю правовою природою ці норми є темпоральними, які забезпечують належне запровадження та дію в часі нових процесуальних норм задля регулювання відповідних відносин, а з іншого боку - визначають межі дії процесуальних норм (задля регулювання відносин) в редакції Кодексу, що втратила чинність.
Розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Водночас положення цього розділу не містять імперативних приписів і щодо заборони повторного апеляційного перегляду в порядку статей 254, 272 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судових рішень, які були переглянуті в апеляційному (та касаційному) порядку та набрали законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
У вирішенні цього питання судова колегія звертається до нормативного врегулювання порядку дії закону в часі.
Відповідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже Основним Законом закріплений принцип незворотності дії закону у часі.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 06.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності
Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом цієї норми під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Особливість цього темпорального правила полягає в тому, що процесуальні відносини завжди залежні від законодавчої форми правового закріплення відповідних процедур. Застосування процесуальної норми, у тому числі тієї, що узгоджує дію закону в часі, здійснюється у взаємозв'язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених формах та на різних стадіях судового провадження. У цьому аспекті темпоральні норми встановлюють межі реалізації суб'єктивних процесуальних прав у відповідних господарсько-процесуальних правовідносинах.
Визначена згідно з нормами статей 91, 93, 97, 98 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) процедура апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції передбачала, що особи, які не брали участь у справі, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, і в тому разі, коли був пропущений встановлений статтею 93 ГПК України строк для апеляційного оскарження судового рішення - за заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
За наведеного правового регулювання порядку та строку на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, особою, яка не брала участь у справі, але стосовно якої господарський суд вирішив питання про права та обов'язки, цей строк завершувався і з моментом завершення апеляційного розгляду справи та не підлягав поновленню (був присічним).
А тому суб'єктивне процесуальне право такої особи на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), припинялось з втратою чинності цим Кодексом, та не підлягало відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом - ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
Між тим ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не містить такого застереження.
Узагальнюючи наведені висновки, колегія суддів зазначає: якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов'язки, не реалізувала своє суб'єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
У зв'язку із наведеними висновками, поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 ГПК України на правовідносини з оскарження (судового рішення), що припинились в період чинності ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що закріплення принципу незворотності дії нормативно-правого акта у часі на конституційному рівні також є гарантією стабільності правовідносин, у зв'язку з чим судова колегія зазначає про таке.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
Відповідно до статті 8 Конституції України пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 11 ГПК України визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду від 30.01.2003, № 3-рп/2003). Верховенство права - це панування права в суспільстві (рішення від Конституційного Суду від 02.11.2004, № 15-рп/2004).
У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).
В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Колегія суддів керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 62 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII), тобто поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" №32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Підтверджуючи правильність наведеної позиції, колегія суддів, керуючись положеннями частини четвертої статті 11 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) (щодо застосування судом при розгляді справ, зокрема практики ЄСПЛ як джерела права), звертається окрім судової практики ЄСПЛ, наведеної в пункті 9.14 цієї постанови, також до судової практики ЄСПЛ, відповідно до якої:
У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі "Steel and others v. The United Kingdom")
Також у рішенні в справі "The Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Консультативна рада європейських судів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень наголосила на тому, що судді повинні послідовно застосовувати закон.
З огляду на викладене та ураховуючи встановлені апеляційним судом обставини перегляду рішення суду першої інстанції від 09.09.2009, що ухвалене та набрало законної сили до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України № 2147-VII від 03.10.2017, переглядалось в апеляційному порядку за правилами чинного до 15.12.2017 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відходу від принципу res judicata у цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.02.2021 у справі №42/254.
За таких обставин, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2009 у справі №15/318-08-27/218-08 підлягає закриттю.
З огляду на закриття апеляційного провадження, судова колегія залишає без розгляду клопотання апелянта про передачу справи №15/318-08-27/218-08 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД" про розірвання договору купівлі-продажу №28-НБ-ЗД від 17.07.2001 р та повернення об'єкт незавершеного будівництва до Броварського міськрайонного суду Київської області за встановленою підсудністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 17, 129, 234, 254, ст. 264, 272 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№791Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2009 у справі №15/318-08-27/218-08.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 14.04.2021.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя В.С. Хачатрян
Суддя І.А. Шутенко