вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" березня 2021 р. Справа№ 911/106/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від 15.03.2021
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" та активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал
на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 (повний текст складено та підписано 07.08.2020)
у справі № 911/106/20 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" та активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз"
2) ОСОБА_1
3) ОСОБА_2
про переведення прав покупця,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" (код ЄДРІСІ 2331635) та активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" (код ЄДРІСІ 2331300) (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить суд перевести на нього права та обов'язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз", яка складає 99,9 відсотків статутного капіталу ТОВ "Укргаз", що становить 102 597,30 грн., за договором купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) ТОВ "Укргаз", укладеним між громадянином України ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням переважного права позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз", на придбання ним частки у статутному капіталі товариства під час її відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 без відповідної відмови від переважного права позивача на купівлю вищевказаної частки статутного капіталу та згоди позивача на вихід ОСОБА_1 зі складу засновників, у зв'язку з чим позивач стверджує, що, зокрема, згідно з ст. 362 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" його переважне право на придбання спірних часток підлягає захисту шляхом переведення на нього прав покупця.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що з огляду на викладене, дії ОСОБА_1 щодо дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Укргаз" не суперечать статуту товариства та нормам статей 20, 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки статутом відчуження учасником товариства частки (частини частки) третім особам не заборонено, і відчуження відбулось шляхом дарування, тоді як інші учасники товариства користуються переважним правом лише на купівлю частки іншого учасника.
Отже, підстави для переведення на позивача прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" відсутні, і відповідно відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 28.07.2020 у справі № 911/106/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" та активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідачів судові витрати позивача, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що приймаючи рішення у справі № 909/1294/15, Велика Палата Верховного Суду у п. 58 постанови від 01.10.2019 дійшла цілком обґрунтованих висновків, що тлумачення вчинених сторонами дій, як таких, що передбачали безоплатний перехід до "обдарованого" частки у статутному капіталі ТОВ у розмірі 100% (дарування), не відповідає принципам справедливості та пропорційності, адже створює істотний економічний дисбаланс для "дарувальника"; така безоплатна передача є для останнього вочевидь економічно недоцільною дією, вона позбавляє його права власності на частку 100% у товаристві. Тому для нього зазначена безоплатна передача не має економічного сенсу. Якщо тлумачити дії сторін, як правочин щодо дарування, то це означало б, що "дарувальник" раптово, без будь-якого економічного обґрунтування та власного інтересу вирішив значно погіршити своє становище; у такому випадку права й обов'язки сторін договору виглядали б вочевидь непропорційно.
Отже, на думку скаржника, Велика Палата Верховного Суду наголосила на презумпції неправомірності договору безоплатного відчуження активів без належного обґрунтування такого безоплатного відчуження. Такий підхід, зокрема, відповідає таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Скаржник посилається на те, що другий та третій відповідач жодного відзиву на позов не надали, приховували договір дарування до останньої можливості, а також про свої відносини похресників суд не повідомляли, що враховуючи ч. 4 ст. 165 ГПК України, оскільки у відзиві першого відповідача ця обставина не згадувалась, а інші відповідачі відзиву не надали, то відповідачі були позбавлені права на таку обставину, тобто суд першої інстанції не мав права брати вказане пояснення як заперечення по суті після закриття підготовчого провадження.
Скаржник вказує на те, що відповідачі на спростували сформульовану Палатою презумпцію неправомірності договору безоплатного відчуження активів без належного обґрунтування такого безоплатного відчуження, оскільки обов'язок належним чином обґрунтувати правомірність дарування та спростувати твердження про удаваність такого дарування покладається на сторони такого договору дарування.
Скаржник зазначає про те, що оскільки другий відповідач продав ("подарував") усі належні йому 100% у статутному капіталі першого відповідача, то він фактично вибув з Товариства як учасник, тому вартість його частки визначається як вартість чистих активів пропорційно до частки учасника в статутному капіталі товариства, однак вказані показники є балансовими показниками. За відсутності нерозподіленого прибутку у товаристві номінальна вартість частки є мінімально можливою вартістю частки, що і визначив позивач. Якби у відповідачів були аргументи щодо іншої вартості, вони повинні були б надати баланси і показати наявність нерозподіленого прибутку. Однак відповідачі цього не зробили, тому необхідно враховувати ч. 4 ст. 13 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. У цьому сенсі покладання судом першої інстанції саме на позивача відповідальності за ненадання достовірної ціни, є неправомірним, зокрема, також і з огляду на правову позицію, викладену у постанові від 06.06.2018 у справі № 910/19473/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, за якою перекладення на сторону обов'язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов'язок об'єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може привести до необґрунтованого свавільного рішення.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, наданому апеляційному господарському суду першим відповідачем 02.10.2020, зазначається про наступне:
- відносини, які розглядаються у справі № 909/1294/15 не є тотожними відносинами, що є предметом розгляду у справі № 911/106/20;
- позивачем у справі № 909/1294/15 є саме особа, частку якої, нібито було подаровано (відчужено) згідно із оспорюваним договором. При цьому, сам позивач заявляє, що його підпис було підроблено;
- у справі № 911/106/20 позивачем є третя особа, не сторона правочину, яка не має відношення до договору дарування, та який не уповноважений представляти інтереси дарувальника ОСОБА_1 . В свою чергу дарувальником не заперечується факт дарування частки згідно із договором дарування. Крім того, про наявність фактів економічної недоцільності, порушення принципу справедливості та пропорційності відповідач ОСОБА_1 не заявляв, вчиняючи саме договір дарування за його власною волею, що підтверджено, зокрема, нотаріусом, який посвідчував правочин;
- також, скаржник, посилаючись на п. 58 Постанови у справі № 909/1294/15 залишив поза увагою останнє речення, а саме: "за поясненнями позивача, між ним і Особа-3 відсутні дружні, родинні чи будь-які інші відносини, які б могли пояснити таких правочин.", натомість відповідач у справі № 911/106/20 може пояснити укладення договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз";
- відповідач вважає безпідставним посиланням на певну "презумпцію неправомірності договору", яка, нібито була проголошена Великою Палатою Верховного Суду (не зазначено, яке саме рішення), проте Цивільний кодекс України містить статтю 204, яка визначає презумпцію правомірності правочину (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним). Договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз" у судовому порядку недійсним не визнавався. Недійсність такого правочину законом прямо не встановлена, відтак договір дарування від 27.03.2019 відповідає презумпції правомірності правочину;
- у процесі розгляду справи Господарським судом Київської області було встановлено, що договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз" від 28.03.2019, за яким позивач просить перевести на нього права і обов'язки, не існує, проте існує договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 (дарувальник) подарував ОСОБА_2 (обдарований) вищезазначені корпоративні права;
- позивач не просить суд визнати такий правочин удаваним (позивач не скористався своїм правом на зміну предмету або підстав позову, як і не збільшив позовні вимоги), переконуючи суд у тому, що останній має самостійно встановити удаваність правочину і застосувати до цього правочину наслідки того правочину, який сторони, нібито вчинили. Позивач мав надати до суду разом із першою заявою по суті спору копію договору, за яким він просив перевести на нього права і обов'язки покупця, або ж договору дарування, а також довести факт неправомірності правочину (надати докази), а не перекладати свої процесуальні обов'язки на відповідачів;
- в оскаржуваному рішенні зазначено, що від другого і від третього відповідача надійшли заяви, в яких вони не визнають і заперечують проти позовних вимог, у тому числі з підстав, викладених ТОВ "Укргаз" у відзиві на позовну заяву, підтверджують, що жодного договору купівлі-продажу корпоративних прав та/або частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз" 28.03.2019 не укладалось, а частка у ТОВ "Укргаз" не продавалась. Відсутність пояснення щодо стосунків між учасниками договору дарування не підіймалось відповідачами, адже позов стосується договору купівлі-продажу, щодо якого другий і третій відповідачі заявили свою позицію;
- та обставина, що хресний батько чи хресний син не є родичами у цивільно-правовому сенсі українського законодавства не має ніякого значення, враховуючи приписи ст. 627 Цивільного кодексу України, адже сторони вільні укладати договір, зокрема, дарування, з будь-якими особами, навіть, якщо вони не перебувають у родинних стосунках;
- у справі № 910/19473/17, окрім твердження про укладення спірних договорів, саме позивач надав докази, його нібито удаваності, окрім тверджень про наявність сумнівів щодо удаваності такого правочину, крім того, безпосереднім предметом розгляду у справі № 910/19473/17 є визнання договорів дарування удаваними та зобов'язання вчинити дії, натомість у справі № 911/106/20 така позовна вимога взагалі не ставилась;
- відповідачі не можуть спростувати чи підтвердити доводи позивача, адже вони не підтверджені абсолютно ніякими доказами, починаючи з нібито укладення 28.03.2019 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз" другим та третім відповідачем і закінчуючи нібито удаваністю договору дарування (позовної вимоги про що у справі № 911/106/20 взагалі не заявлялось);
- другий відповідач не доводив, яку ціну він вважав за необхідне отримати за відчужену частку, оскільки відчужував її за договором дарування, безоплатно, оскільки договір дарування є завжди безоплатним, в той час як договір купівлі-продажу є оплатним, а вартість відчужуваного майна сплачується продавцеві лише у грошовому вираженні, а відтак, відмінність між договорами купівлі-продажу та дарування полягає в платності за одержане майно;
- доказів проведення розрахунків між сторонами правочину, укладеного між другим та третім відповідачами, суду не надано, а ринкової ціни, яка нібито була сплачена за договором дарування, позивачем не надано, натомість позивач просить суд перевести на нього права та обов'язки покупця частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз", яка складає 99,9% за ціною 102 597,30 грн., проте зазначена вартість є вартістю 99,9% частки в статутному капіталі товариства, тобто є складовою саме предмету договору дарування, яким є частка у статутному капіталі ТОВ "Укргаз", оскільки відноситься до її ознак. Натомість жодного обґрунтування, чому за вказаною ціною позивач просить перевести на себе права покупця частки в товаристві, яке є власником понад 30 об'єктів нерухомого майна, серед яких земельні ділянки, квартири, машиномісця, об'єкти житлової нерухомості, та яке не має податкової та кредитної заборгованості, позивачем не надано. Посилання скаржника про те, що інша ціна невідома, свідчить про недоведеність того, що між другим та третім відповідачами було укладено договір купівлі-продажу.
Також першим відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про те, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які воно очікує понести у зв'язку із розглядом справи Північним апеляційним господарським судом попередньо становить 60 000,00 грн. Кінцевий розмір витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами її оплати та детальним описом фактично наданої правової (правничої) допомоги, буде наданий до суду у порядку та строки, визначені процесуальним законодавством, у тому числі ст. 221 ГПК України.
02.10.2020 від другого відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на подану позивачем апеляційну скаргу, у якій зазначено про те, що враховуючи імперативні норми, роз'яснення вищої судової інстанції, дійсні обставини справи, вбачається, що переважне право позивача, визначене статтею 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідачами не порушувалось. Відсутні будь-які ознаки укладеного удаваного правочину, що підтверджує необґрунтованість та безпідставність тверджень позивача в цій частині. Відсутність розрахунків і є підтвердженням дійсності та належності укладеного від другим та третім відповідачами договору дарування, адже є однією з його ознак, а сторонами такого договору не потрібно доводити протилежного. До самого укладення договору дарування та його дійсності, такі обставини, як хрещення, не мають ніякого відношення, а на законодавчому рівні не встановлено жодних обмежень щодо заборони укладення договору дарування з особами, які між собою не в родинних стосунках.
Узагальнені доводи процесуальних документів
10.11.2020 від першого відповідача через відділ канцелярії суду надійшов виступ у судових дебатах (письмово), у яких перший відповідач зазначає наступне:
- до початку розгляду справи по суті, Господарським судом Київської області було уточнено у позивача/його представників, чи не бажають вони змінити предмет або підстави позову, уточнити позовні вимоги, проте останніми було підтримано первісний позов, хоч і обставини викладені в ньому не відповідали дійсним обставинам справи. Не маючи сформованої правової позиції у справі, представники позивача заявили, що права потрібно перевести на позивача не з причини його переважного права на купівлю частки, як це було зазначено в позові, а вже з причини нібито удаваності правочину, проте при цьому позивач не просить визнати такий правочин удаваним, адже ним не було змінено предмет позову чи збільшено позовні вимоги;
- твердження скаржника про те, що суд з власної ініціативи може визнати правочин удаваним, є, на думку ТОВ "Укргаз", хибним. Так, суд має право вийти за межі позовних вимог, лише у випадках, прямо передбачених законом, а відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, проте не визнати правочин удаваним (недійсним);
- саме позивач зобов'язаний був визначитись з предметом позовних вимог та обґрунтувати свої позовні вимоги відповідними доказами (а за неможливості їх самостійного отримання вчасно звернутися до суду з клопотання про забезпечення та/або витребування таких доказів у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України), а як вбачається із тексту ухвали Господарського суду Київської області у справі № 911/106/20 від 26.05.2020, якою було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, представники позивача у підготовчому засіданні позов підтримали, позовні вимоги не змінювали;
- необґрунтовані сумніви позивача щодо мотивів укладеного договору дарування, не можуть бути безумовною обставиною, що свідчить про укладення цього договору з метою приховання інших правовідносин, у даному випадку, що виникають на підставі договору купівлі-продажу.
11.11.2020 від позивача надійшло клопотання про врахування правових позицій касаційних судів, відповідно до якого позивач просив позов задовольнити, вказав на те, що починаючи з 2012р. у постанові від 23.07.2012 у справі № 2/207-09 Вищого господарського суду України була сформульована правова позиція, за якою не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися, як вихід суду за межі позовних вимог. Крім того, у постанові від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказано, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Тобто у даній справі, встановивши нові обставини спірних правовідносин (договір дарування), позивач описав нові обставини і надав нове посилання - на статтю 235 ЦК України, за якою вимоги щодо переведення прав та обов'язків можна зберегти, але із застосуванням правил щодо встановлення факту укладання удаваного правочину.
Так, позивач у клопотанні зазначає про те, що у постанові від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц Великої Палати наголошено, що вимоги про визнання удаваним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ спрямовані на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору по туті та підлягають з'ясуванню судом під час вирішення корпоративного спору, а у постанові від 23.01.2020 у справі № 912/13/19 викладено класичний приклад надання правової оцінки правочину, який прикривався удаваним правочином, без заявлення вимоги про визнання правочину удаваним.
29.01.2021 від третього відповідача надійшла заява, у якій викладено позицію про те, що переважне право позивача, визначене статтею 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відповідачами не порушувалося. Чинний Цивільний кодекс України ніяким чином не обмежує сторін у виборі контрагентів при укладенні договору дарування, оскільки це є особистим правом кожної особи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/106/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" та активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні 22.10.2020.
Справа розглядалась різними складами суду.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/106/20.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/106/20 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М, Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 прийнято справу № 911/106/20 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" та активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М, Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 відкладено розгляд справи № 911/106/20 за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" та активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 на 15.03.2021.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи тривале перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, зміни колегії суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/106/20 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників у судове засідання
Представник третього відповідача у судове засідання, призначене на 15.03.2021, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В матеріалах справи наявні докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання.
Позиції учасників справи
Представники позивача у судовому засіданні 15.03.2021 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представники першого та другого відповідачів у судовому засіданні 15.03.2021 заперечили проти доводів апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
24.10.2002 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз".
25.11.2004 державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців було включено відомості про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз" (код 32209081), номер запису 10701200000003819.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього. Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до п. 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" в редакції, затвердженій протоколом № 92 від 22.03.2017 р. Загальних зборів Учасників, засновниками та учасниками ТОВ "Укргаз" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент" та громадянин України ОСОБА_1 .
Згідно з п. 4.2 статуту статутний капітал товариства складає 102 700,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент" належить частка у статутному капіталі у розмірі 102,70 грн., що складає 0,1% статутного капіталу товариства. ОСОБА_1 належить частка у статутному капіталі у розмірі 102 597,30 грн., що складає 9,99% статутного капіталу товариства.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз", станом на 27.03.2019 учасниками ТОВ "Укргаз" були: ТОВ "Консент Капітал Менеджмент", розмір внеску до статутного фонду якого становив 102,70 грн., та ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного капіталу якого становив 102 597,30 грн.
27.03.2019 між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) було укладено договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз", який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Крапивницькою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 380.
Відповідно до п. 1.1 договору дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв в дар належні дарувальнику 99,9% частки у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Укргаз".
Згідно з п. 1.3.1 договору розмір вкладу у статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю - 99,9%, що становить 102 597,30 грн.
Розмір частки, що дарується дарувальником складає 99,9% у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, що становить 102 597,30 грн. На день укладення даного договору частка у статутному (складеному) капіталі вказаного товариства сплачена (внесена) учасниками у повному обсязі і належить останнім на праві приватної власності, що підтверджується довідкою, виданою товариством про формування статутного (складеного) капіталу (п. 1.3.2).
Відповідно до п. 2.1 договору право власності на частку, вказану у п.п. 1.3.2. даного договору переходить до обдаровуваного з моменту прийняття предмету дарування (підписання акта приймання-передачі) та Державної реєстрації внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
27.03.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27.03.2019 було складено та підписано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз", відповідно до п. 1 якого дарувальник передав, а обдаровуваний прийняв в дар частку у статутному капіталі ТОВ "Укргаз". Розмір частки у товаристві, що дарується, становить 99,9%, що становить 102 597,30 грн. (п. 2 вказаного Акта).
28.03.2019 приватним нотаріусом Крапивницькою Н.В. проведено державну реєстрацію зміни складу або інформації про засновників - ТОВ "Укргаз", номер запису 13391070029007063.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" станом на 01.04.2019, учасниками ТОВ "Укргаз" є: ТОВ "Консент Капітал Менеджмент", розмір внеску до статутного фонду якого становить - 102,70 грн.; ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду якого становить 102 597,30 грн.
Посилаючись на удаваність правочину дарування від 27.03.2019, позивач зазначає, що укладаючи спірний правочин, сторони мали на меті приховати договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Укргаз", за яким позивач і просить перевести на себе права та обов'язки покупця частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз".
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, як вбачається із позовної заяви, позивач вказує на те, що першим відповідачем не повідомлено про продаж частки, належної на праві власності ОСОБА_1 та не надано можливості ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" скористатись переважним правом купівлі такої частки, натомість позивач є єдиним учасником товариства, яким мав зазначене переважне право. Також позивач зазначає про те, що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину, у цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини 4 статті 362 ЦК України та у суді першої інстанції, у судовому засіданні, на уточнююче питання головуючого судді, представники позивача заявили, що предмет та підстави позову залишаються незмінними, а позов позивач підтримує у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Тобто, враховуючи положення ч. 4 ст. 362 ЦК України, переважне право позивача могло б виникнути на підставі договору купівлі-продажу, натомість заявляючи вимогу про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) першого відповідача, укладеного між громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем не надано до матеріалів справи такого договору та не доведено укладення такого договору.
Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20, враховуючи предмет та підстави позову, зазначені у позовній заяві, з урахуванням відсутності внесення змін до позовної заяви, підлягає залишенню без змін.
Посилання скаржника на те,що суд з власної ініціативи може визнати правочин удаваним, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, проте не визнати правочин удаваним (недійсним).
Згідно із ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, натомість як вбачається із апеляційної скарги, у ній зазначені інші підстави позову, ніж ті, які були зазначені у позовній заяві та розглянуті господарським судом першої інстанції.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись до суду у загальному порядку з урахуванням підстав, зазначених у апеляційній скарзі.
Також колегія суддів апеляційного господарського зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до приписів ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи "в парі" з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.
Згідно із ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
У відповідності до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір дарування є завжди безоплатним, в той час як договір купівлі-продажу є оплатним, а вартість відчужуваного майна сплачується продавцеві лише у грошовому вираженні, а відтак, відмінність між договорами купівлі-продажу та дарування полягає в платності за одержане майно.
Умовами спірного договору дарування не встановлено, що за отримання (набуття у власність) частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз" ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 певну грошову суму, натомість, ціна є суттєвою умовою договору купівлі-продажу, крім того, докази проведення розрахунків між сторонами правочину, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутні у матеріалах справи та не надані учасниками справи.
Укладаючи договори купівлі-продажу корпоративних прав, сторони договору встановлюють ціну договору за своєю домовленістю, яка ґрунтується, як правило, на ринковій вартості частки. При цьому, ціна частки за договором купівлі-продажу, та вартість частки в статутному капіталі товариства, яка відноситься до ознак предмета договору купівлі-продажу, не є тотожніми поняттями.
Однак, всупереч викладеному, позивач просить суд перевести на нього права та обов'язки покупця частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз", яка складає 99,9%, за ціною 102 597,30 грн., натомість жодного обґрунтування чому саме за вказаною ціною (102 597,30 грн.) позивач просить перевести на себе права покупця частки в товаристві, яке, як він стверджує, є власником понад 30 об'єктів нерухомого майна, серед яких земельні ділянки, квартири, машиномісця, об'єкти житлової нерухомості, та яке не має податкової та кредитної заборгованості, позивачем не надано.
Враховуючи те, що позивачу невідомо про іншу ціну частки капіталу, такі докази відсутні у матеріалах справи, можна дійти висновку про те, що позивачем не доведено того, що між другим та третім відповідачами укладено договір купівлі-продажу, а також не доведено чому саме позивач вважає укладеним договір купівлі-продажу, а не договір міни, який відноситься до оплатних договорів.
Відповідно до довідки приватного нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Крапивницької Н.В. від 21.07.2020, виправлено технічну помилку в п. 5.1 договору дарування від 27.03.2019 з "купівлі-продажу" на "дарування", що підтверджується нотаріально засвідченою копією договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз" від 27.03.2019, що разом із довідкою надійшли до суду 28.07.2020 із заявою ОСОБА_1 , тобто позивачем не наведено, а у матеріалах справи відсутні обставини, відповідно до яких спірний договір дарування укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою приховати інший правочин, у даному випадку, як стверджує позивач, договір купівлі-продажу частки у статному капіталі ТОВ "Укргаз".
Як вбачається із заяви від 27.07.2020 другого відповідача щодо встановлення дійсної спрямованості волі сторін при укладенні спірного договору дарування, другий відповідач є хрещеним батьком ОСОБА_2 та тривалий час планував відійти від участі у ТОВ "Укргаз", тому прийняв виважене та свідоме рішення подарувати частку у статутному капіталі ТОВ "Укргаз".
Згідно з ст. 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Слід зазначити, що відносини між фізичними особами, на відміну від відносин між юридичними особами, мають не тільки комерційний характер, а також можуть мати особистий характер, тобто, в даному випадку, може мати місце крім договору купівлі-продажу часток (частки) у статутному капіталі, а також і договір дарування, крім того, "дарувальник", з урахуванням ст. 271 ЦК України, може обирати "обдарованого" на власний розсуд, а обмеження такого права суперечить положенням чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 918/92/17.
Враховуючи викладене, посилання скаржника на те, що другий та третій відповідачі не повідомляли про відносини похресників, в даному випадку є безпідставними.
Разом з тим, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Відповідно до пп. є) пункту 3.2 статуту ТОВ "Укргаз" учасник товариства має право здійснити відчуження своєї частки (її частини) у статутному капіталі товариства у порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 3.3 статуту ТОВ "Укргаз" учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі третім особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.
Статут ТОВ "Укргаз" не містить заборони на відчуження учасником Товариства своєї частки у статному фонді Товариства третім особам, натомість частина 1 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює, що учасники Товариства користуються переважним правом саме на придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, тобто, саме придбання (купівля-продаж тощо) такої частки має здійснюватись з дотриманням правила щодо надання переважного права учасникам товариства.
Оскільки у ч. 1 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" йдеться про переважне право на придбання (тобто на купівлю) частки (її частини), то переважне право не поширюється на відносини спадкування, правонаступництва, дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі товариства, а також обмін цієї частки (її частини) на інше індивідуально визначене майно (абзац 2 пункту 4.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 щодо дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Укргаз" не суперечать статуту Товариства, нормам статей 21-20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки статутом відчуження учасником товариства частки (частини частки) третім особам не заборонено, і відчуження відбулось шляхом дарування, тоді як інші учасники товариства користуються переважним правом лише на купівлю частки іншого учасника, у зв'язку із чим, підстави для переведення на позивача прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" відсутні, і відповідно відсутні підстави для задоволення позову.
Крім того, слід зазначити про те, що статтею 100 ЦК України встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Відповідно до ст. 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Частиною 2 ст. 271 ЦК України встановлено, що обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим Кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними.
Враховуючи, що будь-яке обмеження права учасника у прийнятті рішення щодо дарування частки у статутному капіталі Товариства як особистого немайнового права учасника Товариства не обмежено а ні Статутом Товариства, а ні законом, посилання скаржника на те, що порушено його переважне право на купівлю частки у статутному капіталі Товариства, є безпідставними.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачами у спорі про переведення прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства за договором, є сторони договору, на підставі якого відбулось відчуження корпоративних прав, натомість ТОВ "Укргаз" не є стороною договору дарування від 27.03.2019, а є особою, частка в статутному капіталі якої відчужена, тобто за своїм процесуальним статусом ТОВ "Укргаз" мав бути третьою особою у справі, однак, позивачем він визначений як перший відповідач, у зв'язку із чим, перший відповідач не є належним відповідачем у даному спорі.
З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позовна вимога позивача про переведення прав покупця є такою, що не підтверджена матеріалами справи та не відповідає чинному законодавству.
Колегія суддів вважає рішення Господарського Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20 про відмову у задоволенні позову законним та таким, що підлягає залишенню без змін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Посилання скаржника на те, що у рішенні у справі № 909/1294/15 Велика Палата Верховного Суду у п. 58 постанови від 01.10.2019 дійшла цілком обґрунтованих висновків, що тлумачення вчинених сторонами дій, як таких, що передбачали безоплатний перехід до "обдарованого" частки у статутному капіталі ТОВ у розмірі 100% (дарування), не відповідає принципам справедливості та пропорційності, адже створює істотний економічний дисбаланс для "дарувальника"; така безоплатна передача є для останнього вочевидь економічно недоцільною дією, вона позбавляє його права власності на частку 100% у товаристві, не може бути безумовною обставиною, що свідчить про укладення спірного договору з метою приховання інших правовідносин, у даному випадку, що виникають на підставі договору купівлі-продажу. Також скаржником не доведено обставин за яких можна прийти до висновку, що спірний договір дарування, укладений між другим та третім відповідачами саме з метою приховати інший правочин, у даному випадку, договір купівлі-продажу частки статутного капіталу.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним посиланням на "презумпцію неправомірності договору", зазначену скаржником, яка, нібито була проголошена Великою Палатою Верховного Суду, проте Цивільний кодекс України містить статтю 204, яка визначає презумпцію правомірності правочину (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним), враховуючи також те, що договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Укргаз" у судовому порядку недійсним не визнавався,а недійсність такого правочину законом прямо не встановлена, відтак договір дарування від 27.03.2019 відповідає презумпції правомірності правочину.
Як вбачаться із матеріалів справи, другим відповідачем не доводилась ціна, яку він вважав за необхідне отримати за відчужену частку, оскільки відчужував її за договором дарування, безоплатно, а договір дарування є завжди безоплатним, в той час як договір купівлі-продажу є оплатним, а вартість відчужуваного майна сплачується продавцеві лише у грошовому вираженні.
Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони вільні укладати договір, зокрема, дарування, з будь-якими особами, навіть, якщо вони не перебувають у родинних стосунках.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки відносини, які розглядаються у справі № 909/1294/15 не є тотожними відносинами, що є предметом розгляду у справі № 911/106/20, а позивачем у справі № 909/1294/15 є саме особа, частку якої, нібито було подаровано (відчужено) згідно із оспорюваним договором. При цьому, сам позивач заявляє, що його підпис було підроблено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що позивачем змінювались предмет чи підстава позову, збільшувались позовні вимоги (щодо визнання такого правочину удаваним), натомість у господарських судів відсутні повноваження виходити за межі позовних вимог. Крім того, нормами ГПК України не передбачено права позивача перекладати свої процесуальні обов'язки на відповідачів.
Посилання скаржника на постанови Вищого господарського суду України від 23.07.2012 у справі № 2/207-09 та Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, в яких зазначено про те, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, є безпідставним, оскільки позивачем у справі № 911/106/20 не доповнено позов новою обставиною, а фактично просто зазначено нову підставу позову, без внесення змін до підстав позову, що також підтверджується матеріалами справи.
Також безпідставними є посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц та постанову Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 912/13/19, оскільки обставини у справах № 522/1489016-ц та № 912/13/19 є відмінними від обставин справи № 911/106/20.
Скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" та активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" та активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2020 у справі № 911/106/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", що діє від свого імені та за рахунок активів пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал Фінанс" та активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал".
4. Справу № 911/106/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова підписана 14.04.2021 у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці з 22.03.2021 по 26.03.2021, перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному з 29.03.2021 по 13.04.2021.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Є.Ю. Пономаренко
О.М. Коротун