ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2286/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю представників сторін в режимі відеоконференції
до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з'явився представник:
від КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» - адвокат Прокопишин Н.Ю., довіреність № 6 від 04.01.2021;
За допомогою власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку за допомогою комплексу «EasyCon» з'явився представник:
від АТ «НАК «Нафтогаз України» - адвокат Пронюк В.Я., довіреність №14-340, від 22.12.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2021
по справі №916/2286/18
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»
про стягнення
суддя суду першої інстанції - Шаратов Ю.А.
місце ухвалення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області
Повний текст рішення складено 29.01.2021
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства «Теплові мережі «Ізмаїлтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу від 20.10.2017 № 8018/1718-ТЕ-23 у розмірі 8 436 671,25 грн., з якої 7 739 004,88 грн. - сума основного боргу, 557 870,50 грн. - пеня, 102 049,48 грн. - 3 % річних, 37 746,39 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу щодо своєчасної оплати переданого газу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2019 у справі № 916/2286/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, закрито провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про стягнення 4 173 702,61 грн. основного боргу. Відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про стягнення 3 565 302,27 грн. основного боргу, 557 870,50 грн. пені, 102 049,48 грн. три проценти річних, 37 746,39 грн. інфляційних втрат. Стягнуто з Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 62 605,53 грн. судового збору.
Постановою Верховного Суду від 22.11.2019 у даній справі, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2019 у частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» основного боргу у сумі 4 173 702,61 грн. і в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 3 565 302,27 грн. залишено без змін.
У решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2019, а також додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2019 скасовано, справу № 916/2286/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. За результатом нового розгляду, рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2021 в задоволенні позову відмовлено повністю та здійснено розподіл судового збору за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.
Обґрунтування рішення суду першої інстанції.
1. Щодо нарахування пені та 3 % річних за період листопад 2017 року, судом зазначено, що відповідачем вжито всіх заходів для виконання Порядку № 20, як акту законодавства, яким врегульовано спосіб оплати за природний газ, спожитий для виробництва теплової енергії пільговій категорії споживачів, а позивач, відмовився прийняти належне виконання зобов'язання, оскільки не підписав спільне протокольне рішення, у встановлені Порядком № 20 строки, у КП "ТМ ІТКЕ" не настало прострочення за зобов'язаннями листопада 2017 року в частині суми (2 043 044,60 грн.), яка була предметом направленого спільного протокольного рішення, а тому відсутні підстави для стягнення на користь НАК «Нафтогаз України» пені та 3 % річних, нарахованих за зобов'язаннями листопада 2017 року.;
2. Щодо періоду з грудня 2017 по березень 2018, судом зазначено, суми отримані за період за 01.01.2018 по 31.01.2019 позивачем від Державного казначейства без прострочення були в дні отримання сплачені на рахунок позивача. А відтак, відповідачем дотримано порядок і строки внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення, на рахунок позивача.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2021 у справі №916/2286/18 скасувати повністю; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені у сумі 557 870,50 грн.; 3% річних у сумі 102 049,48 грн.; інфляційних втрат у сумі 37 746,39 грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити. Скасувати рішення та прийняти нове рішення із покладенням витрат на професійну правничу допомогу та з направлення поштової кореспонденції у сумі 24 996,41 грн. на Відповідача.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Акціонерне товариство ««Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що за даними позивача, на дату надходження до НАК «Нафтогазу України» спільного протокольного рішення для оформлення, відповідач мав заборгованість за попередні періоди, зокрема за Договором №3755/1617-ТЕ-23 від 16.09.16 у сумі понад 2 500 000,00 грн.
Порядок та умови проведення розрахунків за спожитий природний газ, у томі числі в частині черговості зарахування коштів, визначено умовами договорів на постачання природного газу (пп. 4 п.б.З. Договору).
Згідно до зазначених договорів, усі розрахунки, (у тому числі за механізмом, затвердженим постановою КМУ від 11.01.05 №20, спрямовуються в першу чергу на погашення заборгованості за минулі періоди (по повного погашення боргу).
Враховуючи зазначене, Відповідачу було запропоновано оформити СПР на суму існуючої фактичної заборгованості за Договором №3755/1617-ТЕ-23 від 16.09.16.
Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що між позивачем та відповідачем не уклададися будь-які договори щодо здійснення розрахунків (спільні протокольні рішення), визначених Порядком №256.
Таким чином, на думку скаржника, місцевим судом не було взято до уваги, що Порядком №256 регламентують виключно порядок розпорядження коштами з цільовим призначенням, що надходять на рахунки газопостачальних та газорозподільних компаній, як реалізація державних соціальних гарантій певним категоріям громадян і не передбачають обов'язку зміни умов договірних зобов'язань сторін.
АТ «НАК «Нафтогаз України» вказує в апеляційній скарзі, що Верховний Суд неодноразово розглядав питання щодо застосування у подібних правовідносинах положень Постанови Кабінету міністрів України №256 від 04.03.2002, а саме: у справі №910/3657/18; у справі №916/2286/18; у справі №925/74/19; у справі №903/918/19.
Отже, на думку скаржника, висновок місцевого суду про те, що погашення заборгованості у порядку, визначеному Порядком №256, змінює порядок та строки розрахунків є необґрунтованим, безпідставним та таким, що протирічить положенням самого Порядку №256. В той же час, 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем у відповідності до умов Договору та чинного законодавства
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.
25.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі матеріали справи та оскаржуване рішення було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2021 у справі №916/2286/18 - залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» - залишити без задоволення.
Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.
23.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2021.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Богатир К.В., Поліщук Л.В. що підтверджується витягом з протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2021 у справі № 916/2286/18.
Призначити справу № 916/2286/18 до розгляду на 12.04.2021 о 14:30 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2021 клопотання Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Доручено Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області, забезпечити проведення судового засідання у справі №916/2286/18 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2021 заяву представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» адвоката Пронюк Владислава Ярославовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою комплексу «EasyCon» справі по справі №916/2286/18, розгляд якої призначено на 12.04.2021 о 14:30 год. -задоволено.
В судовому засіданні 12.04.2021 представник Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.
Представник Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» 12.04.2021 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Одеської області залишити без змін.
12.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
20.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (споживач) укладено договір постачання природного газу №8018/1718-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 8200 тис.куб.м. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493 (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 3.7, 4.1 договору).
Відповідно до пункти 5.1, 5.2 договору № 8018/1718-ТЕ-23 від 20.10.2017 ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни природного газу, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40грн.
У пункті 6.1 договору № 8018/1718-ТЕ-23 від 20.10.2017 встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (пункту 8.1, 8.2 договору № 8018/1718-ТЕ-23 від 20.10.2017).
Згідно з пунктом 8.3 договору № 8018/1718-ТЕ-23 від 20.10.2017 сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
У підпунктах 3, 4 пункту 11.3. договору № 8018/1718-ТЕ-23 від 20.10.2017 сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Згідно із пунктом 12.1 договору № 8018/1718-ТЕ-23 від 20.10.2017 він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На підставі договору постачання природного газу № 8018/1718-ТЕ-23 від 20.10.2017 відповідач отримав за період з листопада 2017 року по березень 2018 року природний газ у кількості 6604,809 тис. куб.м. на загальну суму 39 169 159,26 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018.
На підтвердження проведення відповідачем у період з 01.10.2017 по 30.06.2018 оплати в сумі 31 430 154,38 грн. за поставлений позивачем за період з листопада 2017 року по березень 2018 року природний газ, позивач подав до справи сальдо по підприємству «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» та довідку по операціях за договором № 8018/1718-ТЕ-23.
На підтвердження проведення оплат за отриманий від позивача газ відповідач подав до справи платіжні доручення № 11 від 28.09.2018 на суму 94 139,34 грн., № 12 від 29.10.2018 на суму 131 544,42 грн., № 3 від 23.03.2018 на суму 2 388 846,95 грн., № 4 від 30.03.2018 на суму 1 135,85 грн., № 5 від 25.04.2018 на суму 2 865 986,78 грн., № 6 від 29.05.2018 на суму 619 956,08 грн., № 9 від 24.07.2018 на суму 182 958,37 грн., № 8 від 26.06.2018 на суму 108 370,96 грн., № 10 від 23.08.2018 на суму 218 204,56 грн., № 7 від 20.06.2018 на суму 20 250,50 грн., № 1 від 31.01.2018 на суму 1 952 224,83 грн., № 2 від 27.02.2018 на суму 2 849 982,43 грн., № 14 від 21.12.2018 на суму 2 731 106,45 грн., № 13 від 22.11.2018 на суму 934 138,87грн.
Так у акті звіряння розрахунків від 31.12.2018, складеному між КП «ТМ ІТКЕ» та НАК «Нафтогаз України», сторони визначили, що станом на 31.12.2018 заборгованість відповідача за договором № 8018/1718-ТЕ-23 складала 96 912,87 грн., яка була погашена згідно платіжного доручення № 1 від 24.02.2019.
Відповідно до ліцензій від 25.10.2017, виданих Одеською обласною державною адміністрацією, КП «ТМ ІТКЕ» є постачальником та виробником теплової енергії.
Як вбачається із підписаного сторонами спору акту звіряння розрахунків від 30.09.2018, станом на дату складання акту за договором № 8018/1718-ТЕ-23 відповідач заборгував позивачу 4 173 702,61 грн.
На підтвердження того, що станом на 08.11.2018 заборгованість відповідача складала 3 762 158,19 грн. останній подав картки рахунку 63 по контрагенту «Нафтогаз України» (нас.2017-2018р.р.) за період з 01.10.2018 по 30.11.2018 та з 01.07.2018 по 26.12.2018.
У Постанові Верховного суду у даній справі наявні вказівки, які в силу вимог ч.1 ст.316 ГПК України є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Так, Верховним Судом зауважено:
«що суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 04.03.2002 № 256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору від 20.10.2017 у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи.
Суди попередніх інстанцій не спростували доводів АТ «НАК «Нафтогаз України» стосовно того, що положення Порядку від 04.03.2002 № 256 у наведеному випадку не застосовуються, цей Порядок не передбачає механізму автоматичного перерахування коштів підприємствам-учасникам постачання природного газу тепловим організаціям, а також стосовно того, що АТ «НАК «Нафтогаз України» не має прямого відношення до відносин між КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» та державою, зокрема щодо фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг і житлових субсидій населенню. Суди також не надали оцінки доводам АТ «НАК "Нафтогаз України», що положення Порядку від 04.03.2002 № 256 (у редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до 01.01.2018».
Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат у зв'язку з порушенням останнім строків оплати за поставлений природний газ.
Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 610, 612 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, виходячи із предмета та підстав позову щодо стягнення з теплопостачальної організації пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із простроченням в оплаті вартості поставки природного газу на користь гарантованого постачальника, а також з урахуванням особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідно до статей 19, 19-1 Закону України «Про теплопостачання», статей 11-13 Закону України «Про ринок природного газу», Порядків №20, №217, №256, №483, до предмета доказування у цій справі входять такі обставини: яку частину оплати за придбаний природний газ у спірний період відповідач-споживач здійснив власними коштами; який розмір вартості поставки газу погашено у спосіб проведення взаєморозрахунків між гарантованим постачальником, споживачем та іншими учасниками розрахунків з боку держави через процедуру, визначену порядками, шляхом підписання спільних протокольних рішень; чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення відповідно до умов спільних протокольних рішень; чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов'язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.
Як вбачається із акту від 31.01.2018 між КП «ТМ ІТКЕ», Фінансовим управлінням Ізмаїльської міської ради та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла за послуги з централізованого опалення: згідно показників обліку по наданих послугах та затвердженими тарифами і цінами станом на 01.01.2018 рахувалась кредиторська заборгованість за надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг окремим категоріям громадян відповідно до законодавства у сумі 429 727,22 грн.; всього профінансовано боргів минулих років на суму 429 727,22 грн., у зв'язку з чим кредиторська заборгованість станом на 01.01.2018 була відсутня; з початку поточного року по 01.02.2018 нараховано 487 004,04 грн., які станом на дату складання акту погашеними не були.
Як випливає зі змісту Акту від 28.02.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за надання пільг з урахуванням боргів минулих років станом 01.03.2018 складає 969 771,33 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 30.03.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за надання пільг з урахуванням боргів минулих років станом 01.04.2018 складає 492 965,54 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 27.04.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за надання пільг з урахуванням боргів минулих років станом 01.05.2018 складає 465 738,77 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 31.05.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за надання пільг з урахуванням боргів минулих років станом 01.06.2018 складає 105 379,76 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 27.06.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за надання пільг з урахуванням боргів минулих років станом 01.07.2018 складає 105 807,49 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 31.07.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за надання пільг з урахуванням боргів минулих років станом 01.08.2018 складає 107 307,08 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 31.08.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за надання пільг з урахуванням боргів минулих років станом 01.09.2018 складає 115 395,69 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 28.09.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за надання пільг з урахуванням боргів минулих років станом 01.10.2018 складає 290 158,04 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 31.10.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за надання пільг з урахуванням боргів минулих років станом 01.11.2018 складає 419 442,34 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 31.01.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.02.2018 складає 5 110 671,82 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 28.02.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.03.2018 складає 4 594 797,11 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 30.03.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.04.2018 складає 5 538 762,10 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 27.04.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.05.2018 складає 3 415 666,77 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 31.05.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.06.2018 складає 3 250 193,36 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 27.06.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.07.2018 складає 3 452 783,96 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 31.07.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.08.2018 складає 3 567 903,72 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 31.08.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.09.2018 складає 3 636 555,78 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 28.09.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.10.2018 складає 3 728 320,27 грн.
Як випливає зі змісту Акту від 31.10.2018 складеного між Відповідачем та розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету УП та СЗН м. Ізмаїла, кредиторська заборгованість за субсидії з урахуванням боргів минулих років станом 01.11.2018 складає 3 598 554,03 грн.
Відповідно до реєстру спожитих енергоносіїв та наданих послуг за жовтень 2018, заборгованість перед відповідачем по сплаті пільг та субсидій станом на листопад 2018р. складає 4 017 996,37 грн.
Крім того, до набрання чинності Порядком № 256 (01.01.2018) розрахунки КП «ТМ ІТКЕ» з НАК «Нафтогаз України» в частині споживання природного газу для виробництва теплової енергії споживачам, які мають пільги та субсидії, здійснювались виключно на підставі Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (далі - Порядок № 20), Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергії, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України, № 493/688 від 03.08.2015 - шляхом підписання спільних протокольних рішень.
Як вірно визначено судом першої інстанції, беручи до уваги підстави для підписання спільних протокольних рішень, передбачені Порядком № 20 та Порядком № 493/688, порядок та строки складання зведених реєстрів по погашенню заборгованості за пільгами та субсидіями, актів звіряння розрахунків, підписання яких можливе після підписання акту приймання-передачі природного газу, а це наступний місяць, що настає за розрахунковим п. 3.8 Договору від 20.10.2017, Порядок № 20 мав бути застосований до зобов'язань за Договором від 20.10.2017, які виникли в листопаді 2017 року.
Розрахунки КП «ТМ ІТКЕ2 з НАК «Нафтогаз України» в частині споживання природного газу згідно Договору від 20.10.2017 для виробництва теплової енергії споживачам, які мають пільги та субсидії, за зобов'язаннями грудня 2017 року, січня-березня 2018 року, підпадають під предмет регулювання Порядку № 256, враховуючи строки оформлення необхідної документації (пункти 5, 6 Порядку № 256), строки перерахування бюджетних коштів - наступний місяць, що настає за звітним, (пункти 7, 8 Порядку № 256), та факт припинення чинності з 01.01.2018 Порядку № 20.
На виконання Порядку № 20, з урахуванням його вимог, 14.12.2017 листом № 2253 КП «ТМ ІТКЕ» на адресу НАК «Нафтогаз України» було направлено для підписання спільне протокольне рішення (з підписами усіх учасників розрахунків) на суму 2 043 004,60 грн., з метою проведення розрахунків за природний газ в листопаді 2017 року згідно з Договором від 20.10.2017 № 8018/1718-ТЕ-23.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 20 НАК «Нафтогаз України» зобов'язана була підписати з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього порядку.
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, доданого позивачем до позову, у КП «ТМ ІТКЕ» обліковувалась заборгованість за листопад 2017 року згідно Договору від 20.10.2017, а тому у НАК «Нафтогаз України» не було підстав не підписувати спільне протокольне рішення для погашення заборгованості за листопад 2017 року.
Проте, направлене спільне протокольне рішення не було підписане позивачем.
Враховуючи те, що КП «ТМ ІТКЕ» вжило всіх заходів для виконання Порядку № 20, як акту законодавства, яким врегульовано спосіб оплати за природний газ, спожитий для виробництва теплової енергії пільговій категорії споживачів, а позивач, відмовився прийняти належне виконання зобов'язання, оскільки не підписав спільне протокольне рішення, у встановлені Порядком № 20 строки, у КП «ТМ ІТКЕ» не настало прострочення за зобов'язаннями листопада 2017 року в частині суми (2 043 044,60 грн.), яка була предметом направленого спільного протокольного рішення, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстави для стягнення на користь НАК «Нафтогаз України» пені та 3 % річних, нарахованих за зобов'язаннями листопада 2017 року.
Щодо заборгованості за період грудень 2017 року та січень - березень 2018 року.
Так, умовами Договору від 20.10.2017, врегульовувався порядок оплати за природний газ, спожитий для виробництва теплової енергії пільговій категорії громадян, а саме - за процедурою, встановленою Порядком № 20.
З втратою чинності Порядку № 20 (01.01.2018), сторонами не вносились зміни в Договір від 20.10.2017 щодо визначення порядку оплати за природний газ, спожитий для виробництва теплової енергії пільговій категорії громадян, з урахуванням положень порядку № 256.
Тобто, фактично підставами для виникнення прав і обов'язків НАК «Нафтогаз України» та КП «ТМ ІТКЕ» в частині оплати за природний газ, спожитий для виробництва теплової енергії пільговій категорії споживачів, починаючи з 01.01.2018, є Порядок № 256, як акт цивільного законодавства, що кореспондується з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України. Вказане свідчить про обов'язковість норм Порядку № 256 для позивача і відповідача у даній справі, навіть за відсутності автоматичного перерахування коштів.
Відповідно до платіжних доручень № 11 від 28.09.2018 на суму 94 139,34 грн., № 12 від 29.10.2018 на суму 131 544,42 грн., № 3 від 23.03.2018 на суму 2 388 846,95 грн., № 4 від 30.03.2018 на суму 1 135,85 грн., № 5 від 25.04.2018 на суму 2 865 986,78 грн., № 6 від 29.05.2018 на суму 619 956,08 грн., № 9 від 24.07.2018 на суму 182 958,37 грн., № 8 від 26.06.2018 на суму 108 370,96 грн., № 10 від 23.08.2018 на суму 218 204,56 грн., № 7 від 20.06.2018 на суму 20 250,50 грн., № 1 від 31.01.2018 на суму 1 952 224,83 грн., № 2 від 27.02.2018 на суму 2 849 982,43 грн., № 14 від 21.12.2018 на суму 2 731 106,45 грн., № 13 від 22.11.2018 на суму 934 138,87грн.
Призначенням платежу в усіх цих платіжних дорученнях є: постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256, згідно Договору № 8018/1718-ТЕ-23.
Як випливає зі змісту картки рахунку № 311 КП «ТМ ІТКЕ» суми отримані за період за 01.01.2018 по 31.01.2019 від Державного казначейства без прострочення були в дні отримання сплачені на рахунок позивача. А відтак, відповідачем дотримано порядок і строки внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення, на рахунок позивача.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача 557 870,50 грн. пені, 102 049,48 грн. 3 % річних та 37 746,39 грн. інфляційних втрат.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо неправомірної відмови у стягненні означених сум відповідно до наступного.
Положеннями частин 1 - 3 статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій є одним із основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Як зазначено вище, розрахунки КП «ТМ ІТКЕ» з НАК «Нафтогаз України» в частині споживання природного газу для виробництва теплової енергії споживачам, які мають пільги та субсидії, здійснювались виключно на підставі Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (далі - Порядок № 20), Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергії, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України, № 493/688 від 03.08.2015.
Однак, з 01.01.2018 вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 втратила чинність на підставі постанови Кабінету міністрів України №951 від 08.11.2017 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
З 01.01.2018 механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема і природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджету визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі по тексту - Порядок № 256).
Отже, з 01.01.2018 розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку № 256.
Згідно з пунктами 2, 4 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1 Порядку № 256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.
Відповідно до абзаців 21, 22, 25, 28 пункту 8-1 Порядку № 256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256» та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.
Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.
Тобто держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.
Аналогічні висновки викладені в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.07.2019 у справі № 913/334/18, від 24.09.2019 у справі № 927/894/18.
Як встановлено вище розрахунки між сторонами частково проводились в порядку, визначеному постановами Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 та№ 256 від 04.03.2002, якими запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та субсидій населенню, тобто в іншому порядку, ніж той, що був передбачений сторонами у договорі.
Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
При цьому положення норм постанов Кабінету Міністрів України є обов'язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Отже, строки та порядок здійснення розрахунків за природний газ, у тому числі за його транспортування, визначаються саме нормами наведеної постанови.
Саме такі висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду 21.01.2021 у справі №927/704/19 та від 11.11.2019 у справі № 927/587/18.
Зважаючи на це, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для нарахування пені, інфляційних та річних на частину заборгованості, яка повинна сплачуватись відповідно до Порядків № 20 та № 256, незалежно від порушення встановлених Договором строків, оскільки відповідач відповідну частину боргу сплачував з дотриманням зазначених Постанов.
Щодо посилання скаржника. що суд першої інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, колегія суддів в цій частині звертається до позиції Верховного Суду викладену у постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 та зазначає наступне.
У постановах від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18 та від 28.11.2019 у справі №925/74/19 Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 04.03.2002 № 256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що господарські суди не спростували доводів Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» стосовно застосування положень Порядку від 04.03.2002 № 256 у цій справі. Наведені обставини, серед іншого, стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд. Разом з тим Верховний Суд у згаданих постановах також не викладав власної правової позиції щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2021 у справі № 916/2286/18 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.04.2021.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Поліщук Л.В.
Суддя Богатир К.В.