СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20824/19
пр. № 2/759/538/21
24 березня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кириленко Т.В.;
при секретарі Істоміній О.Г.;
за участю позивачки ОСОБА_1 ;
представника відповідача Лінер О.М. ;
представника третьої особи Чипової О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Святошинської окружної прокуратури м. Києва (03148, м. Київ, вул. Г.Юри, б.9), Святошинського УП ГУНП в м. Києві (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 109), треті особи: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), Київська міська прокуратура (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) про відшкодування шкоди,
В листопаді 2019р. позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з держави компенсацію заробітної плати в розмірі 540 000грн., моральну шкоду в розмірі 540 000грн., неотриманий заробіток в розмірі 100 000грн., відшкодування за пропущений стаж в розмірі 100 000грн., моральну шкоду, завдану неотриманим заробітком та за пропущений трудовий стаж в розмірі 100 000грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.10.2019р. кримінальне провадження № 12019100080000644 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв'язку із відмовою потерпілого ОСОБА_3 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, вважає свої права порушеними, оскільки наявність у неї судимості відповідно до вироку від 21.03.2019р. було б надмірним покаранням, оскільки створювало б перешкоди займати певні посади і здійснювати певну діяльність. Крім того, внаслідок кримінального провадження вона не може влаштуватись на роботу і забезпечити собі нормальне життя, протягом року вимушена була захищати свої права, оскільки слідчим під час кримінального провадження збирались докази виключно проти неї. Таким чином, кримінальним провадженням були порушені права, гарантовані їй ст.ст. 2,6,7,8,13,14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Святошинського районного суду від 13.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 33).
Ухвалою суду від 17.02.2020р. до участі у справі притягнуто в якості 3-х осіб Прокуратуру м. Києва, ГУ НП в м. Києві та Державну казначейську службу України.
16.12.2019р. від Святошинського УП ГУНП у м. Києві надійшов відзив, згідно якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що законодавством не передбачено відшкодування шкоди у разі відмови від підтримання приватного обвинувачення, оскільки це є нереабілітуючою обставиною закриття кримінального провадження. Крім того, розмір відшкодування не обгрунтований та не підтверджений доказами (а.с. 40-43).
20.08.2020р. від прокуратури м. Києва надійшли пояснення, згідно яких 3-тя особа проти позову заперечує, посилаючись на те, що кримінальне провадження стосовно позивачки було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв'язку із відмовою потерпілого ОСОБА_3 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, тобто із нереабілітуючих підстав, внаслідок чого не виникає права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом № 266/94-вр (а.с. 61-67).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 1.12.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.
Представник Святошинської окружної прокуратури м. Києва проти позову заперечувала, посилаючись на те, що провадження стосовно позивачки було закрито за нереабілітуючих обставин, у зв'язку з чим права на відшкодування не виникає.
Представник Київської міської прокуратури проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Державна казначейська служба України в судове засідання представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, а тому суд вважає можливим слухати справу у відсутність її представника.
Суд, вислухавши пояснення сторін та 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.03.2019р. затверджено угоду від 27.02.2019р. про примирення між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_1 та ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України та призначено покарання в виді штрафу у розмірі 850грн. (а.с. 8-9).
4.04.2019р. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказаний вирок, яка ухвалою Київського апеляційного суду від 24.07.2019р. була задоволена частково, вирок скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (а.с. 10-19).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.10.2019р. у затвердженні угоди про примирення від 27.02.2019р. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2019р. за № 12019100080000644 відмовлено (а.с. 20).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.10.2019р. кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_3 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов'язком держави.
На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до ст. 3 у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою у визначеному процесуальним законом порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
За положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.ч 1, 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» містить вичерпний перелік випадків виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, проте закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадження у формі приватного обвинувачення до вказаного переліку не входить.
Таким чином, оскільки кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадження у формі приватного обвинувачення, виходячи з положень ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстав для відшкодування шкоди в даному випадку немає.
Доводи позивачки про те, що судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 24.07.2019 року було встановлено порушення слідчим та прокурором норм кримінально-процесуального законодавства при укладенні угоди про примирення, чим було порушено її права, а тому підлягає виплаті на її користь відшкодування не грунтується на законі з огляду на наступне.
У п. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 24.07.2019 року колегії суддів Київського апеляційного суду вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21.03.2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції, тобто відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» внаслідок встановлених вказаною ухвалою обставини не виникає права на на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1176 ЦК України, ст. 1, 2, 3, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", ст.ст. 12, 79-81, 141, 258-265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Святошинської окружної прокуратури м. Києва (03148, м. Київ, вул. Г.Юри,б.9), Святошинського УП ГУНП в м. Києві (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 109), треті особи: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), Київська міська прокуратура (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) про відшкодування шкоди - відмовити
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 2.04.2021р.
Суддя Т.В. Кириленко