справа №761/1964/2021 Головуючий у І інстанції - Трубніков А.В.
апеляційне провадження №33/824/1879/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
08 квітня 2021 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., переглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Лісовського Руслана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 04 грудня 2020 року серії ДПР18 №045671, 04 грудня 2020 року о 17 годині 45 хвилин по вул. Котовського в м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21101, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився в присутності двох свідків за допомогою приладу Drager ARLM 0267, проба позитивна 2,38%, чим порушив вимоги п. 2.9А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погодившись з вказаною постановою, Лісовський Р.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що 04 грудня 2020 року близько 17 год. 20 хв. ОСОБА_1 , попередньо домовившись зі своїм товаришем забрати його припаркований автомобіль марки ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 , прибув до місця його стоянки в м. Київ по вул. Сальського, 11 й сівши на місце водія став чекати товариша. При цьому авто було знерухомлене.
Близько 17 год. 25 хв. до нього підїхав екіпаж УПП у м. Києві та попросиили пред'явити документи, після чого запропонували пройти тест на ознаки сп'яніння за допомогою портативного пристрою, на що ОСОБА_1 погодився так як вказана ситуація була з ним вперше й алкогольних і наркотичних засобів він не вживає, має сталі соціальні зв'язки, сім'ю й малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після вимірів поліцейські сказали, що за показами приладу доза алкоголю перевищує допустиму норму, на що заявник не погодився та почав наполягати аби провели повторний тест, на що працівники УПП відповіли, що такий необхідно пройти в спеціалізованому закладі МОЗ, на що в них немає часу.
Після цього один з патрульних наказав аби ОСОБА_1 поставив свої підписи на бланку адмінпротоколу, який повністю заповнений не був, та аналогічному бланку Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Під час проставляння підпису другий з патрульних попросив випадкових перехожих - молоду пару на вигляд 20-25 років підійти й розписатись в якихось бланках.
Зауважує, що вказані особи не були свідками проходження тесту й спілкування ОСОБА_1 з патрульними.
Після проставляння підписів патрульні поїхали не вручивши ОСОБА_1 жодного документа, який дочекавшись товариша, що сів за кермо його авто, теж покинули місце.
З описаного вбачається, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
В судове засідання правопорушник та його захисник не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Згідно вимог пунктів 2,7 Розділу І. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС і МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Відповідно до вимог п.4 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.
І тільки у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський, як це прямо передбачено п. 6 Розділу ІХ Інструкції від 07 листопада 2015 року №1395, в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що огляд ОСОБА_1 проводився за його згодою, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820» в присутності двох свідків, що підтверджується тестом №2605 від 04 грудня 2020 року, результат огляду 2,38% проміле.
Дані обставини також підтверджуються відеозаписом з нагрудної відеокамери працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи, зокрема даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №045671 від 04 грудня 2020 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічного приладу ALKOTEST 6820ARJL 0267, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тестуванням на алкоголь DRAGER Alcotest 6820 №2605 від 04 грудня 2020 року о 17 год. 20 хв., результат - 2,38%.
Даних про те, що ОСОБА_1 не погодився із результатами огляду на місці та дав згоду на проведення огляду в закладі охорони здоров'я за матеріалами справи не встановлено та відеозаписом не підтверджується.
За таких обставин, вважаю, що висновки судді місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.
Доводи апеляції про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395.
Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення є необґрунтованими.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Лісовського Руслана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько