Апеляційне провадження № 22-ц/824/3495/2021
7 квітня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи 756/10644/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М.,Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 ,
на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року, постановлену в приміщенні суду під головуванням судді Майбоженко А.М., -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про визнання судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дитини таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів та додані до неї документи були підписані не стягувачем, а невідомою особою шляхом підроблення її підпису.
ОСОБА_2 не мала права на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, оскільки відсутні факти підтвердження її проживання разом з дитиною, місце проживання дитини у судовому порядку не визначалося.
Судом при винесення судового наказу від 27.08.2019 не здійснено запиту до уповноваженого органу з метою встановлення його зареєстрованого місця проживання, помилково взято до уваги інформацію про зареєстроване місце проживання боржника з копії паспорту останнього, яка була додана до заяви про видачу судового наказу, яка була не актуальною.
Наказ про стягнення з нього аліментів направлено на невірну адресу, з порушенням строку, визначеного цивільним процесуальним законодавством і про існування судового наказу він дізнався лише 29.11.2019 під час ознайомлення його представника з матеріалами справи.
Судовий наказ про стягнення аліментів був виданий Оболонським районним судом м. Києва представнику ОСОБА_4 на підставі виданої ОСОБА_2 довіреності від 06.11.2018 який не мав достатніх повноважень щодо представництва її у суді, зокрема, подавати заяви та отримувати будь-які документи від її імені. Крім того, судовий наказ про стягнення аліментів був виданий представнику стягувача з порушенням процесуальних строків, сам документ не відповідав вимогам засвідчення, встановленим Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814.
Судом помилково з нього було стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 768,40, що також призвело до порушення його прав.
На підставі вказаного судового наказу Оболонським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві 31.10.2019 відкрито виконавче провадження № 60299667. В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем здійснено звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, внесено відомості про нього як боржника до Єдиного реєстру боржників, а також накладено арешт на його кошти.
Фактично сплата аліментів у розмірі 5 345 грн., а також виконавчого збору у розмірі 1 173,24 грн. була здійснена ним на підставі судового наказу, виданого з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив також стягнути на його користь вказані суми як безпідставно одержані.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_5 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, а також повернути безпідставно отримані кошти.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що навіть без проведення почеркознавчої експертизи наглядно вбачається, що підпис стягувача на заяві про видачу судового наказу їй не належить, а тому вважає хибним висновок суду про те, що відсутні обставини вважати підробленим підпис заявника.
Також суд не звернув увагу на дату підписання заяви про видачу судового наказу, адже у вказаний період, а саме 06.08.2019, заявник перебувала за кордоном.
Суд не надав оцінки тому, що відсутній факт проживання дитини з матір'ю. З цього приводу жодним рішенням суду такий факт проживання дитини з одним із батьків не встановлювався.
Суд не звернувся до органу реєстрації місця його проживання проживання і помилково направив судовий наказ за невірною адресою.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не мав права представляти інтереси стягувача, адже таке право в довіреності не передбачено.
Суд помилково стягнув з нього судовий збір на користь держави.
Окрім іншого, суд залишив поза увагою те, що в рамках виконавчого провадження на його рахунки накладено арешт у зв'язку з виниклою заборгованістю по сплаті аліментів, а тому вказане порушує його право в частині розпорядження та користування своїм майном. Крім того, з нього протиправно стягнуто виконавцем виконавчий збір.
Вказане призвело до порушення його прав і свобод. Вважав, що ним наведені переконливі підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, проте, судом, в порушення вимог законодавства, його заяву залишено без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали надано належну оцінку вимогам боржника, викладених ним у заяві про визнання таким, що не підлягає виконанню судовий наказ.
Окрім цього, судом правильно та об'єктивно досліджено письмові докази у справі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав,з підстав в них викладених та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 підтримала відзив на апеляційну скаргу та просила залишити ухвалу суду без змін,а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.
Статтею 173 ЦПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 431 ЦПК України судовий наказ є видом виконавчого документу. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.
Відповідно до змісту частиин 1,2 статті 432вказаної вище норми ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.08.2019 за заявою ОСОБА_2 Оболонським районним судом м. Києва виданий судовий наказ № 756/10644/19 про стягнення з ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_2 , аліментів на малолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.08.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Вказаним судовим наказом також з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Вказаний судовий наказ про стягнення аліментів направлено боржнику за адресою, зазначеною у судовому наказі та був виданий представнику стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 06.11.2018, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є., 11.10.2019 та пред'явлений до примусового виконання до Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.
Постановою державного виконавця Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Джулай Ю.Ю. від 16.10.2019 на підставі вказаного судового наказу відкрите виконавче провадження № 60299667 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину.
Постановою державного виконавця Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ярмоленко К.Ю. від 31.10.2019 на підставі вказаного судового наказу відкрите виконавче провадження № 60443758 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 768,40 грн., яке закінчено 03.12.2019 у зв'язку зі сплатою у повному обсязі судового збору з урахуванням виконавчого збору.
В рамках виконавчого провадження № 60299667 державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Джулай Ю.Ю. винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників у зв'язку з наявністю в останнього заборгованості по аліментам за період з 06.08.2019 по 28.11.2019 у розмірі 4 236 грн., а постановою від 28.11.2019 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 .
За повідомленням АТ «Укрпошта» від 24.09.2020 за вих. № 33-М-9167 на ім'я ОСОБА_2 09.12.2019 надійшов поштовий переказ № 0059 на суму 5 233,80 грн., який виплачений 22.01.2020 ОСОБА_4 на підставі довіреності під підпис. Відправником зазначеного переказу є Оболонський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу, виданого 27.08.2019 Оболонським районним судом м.Києва таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що вказані боржником у заяві обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд послався на постанову Верховного Суду в справі 2-4671/11 від 20.02.2019 року, у якій викладено підстави, за яких виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлена заявником підстава, за якою він просить визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, не є ні матеріально-правовою (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) , ні процесуально-правовою (обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання).
Суд надав належну правову оцінку доводам заявника, зокрема, про відсутність у ньогоо обов'язку в зв'язку з тим, що стягувачем не доведено того, що неповнолітня дитина проживає разом з матір'ю, з посиланням на рішення Оболонського районного суду м. Києві від 10.05.2018, яке набрало законної сили та підтвердило факт проживання дитини разом з матір'ю, оскільки у серпні 2017 року ОСОБА_2 разом з дитиною виїхала до США і цю обставину в спосіб передбачений законом, ОСОБА_1 не спростовано.
Стосовно доводів заявника про те, що судом порушено процесуальний порядок встановлення його зареєстрованого місця проживання та направлення йому копії судового наказу про стягнення аліментів судом першої інстанції встановлено наступне .
Відповідно до ч. 1 ст. 167 суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Розгляду заяви передує встановлення зареєстрованого місяця проживання боржника-фізичної особи з метою визначення підсудності.
Проте, як визначено нормами діючого цивільного процесуального законодавства, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими Кодексом (ст. 162 ЦПК України).
Враховуючи той факт, що стягувач ОСОБА_2 на час подання у серпні 2018 року заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів була зареєстрована в Оболонському районі м. Києва, вказана заява була прийнята судом до розгляду з дотримання правил альтернативної підсудності.
До матеріалів заяви, також, була додана завірена заявником, копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 , у якому було зазначено місце реєстрації останнього, і саме на вказану адресу судом у встановленому законом порядку було направлено копію судового наказу від 27.08.2019.
Щодо тверджень заявника про те, що заява про видачу судового наказу не підписувалася особисто ОСОБА_2 і її підпис на заяві підроблений суд вважав їх безпідставними, оскільки експертиза підпису заявника не проводилась. З'ясування цих обставин потребує спеціальних знань, якими суд не володіє. Ці доводи протирічать твердженню представника стягувача про те, що ОСОБА_2 особисто у серпні 2019 року підписала вказану заяву, передала її до України, а в подальшому вказана заява була подана представником стягувача за довіреністю ОСОБА_4 до суду засобами поштового зв'язку. Крім того, у судовому засіданні представником стягувача підтверджено, що ОСОБА_2 не заперечує факт підписання нею такої заяви та подання її до суду через представника ОСОБА_4 .
Суд вважав також, що відсутність стягувача ОСОБА_2 на території України протягом 2019 року не виключає можливість подання нею заяви у спосіб, повідомлений суду,а несвоєчасне направлення копії судового наказу про стягнення аліментів боржнику та стягувачу, ніяким чином не впливають на правомірність видачі такого судового наказу та не є підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Суд першої інстанції визнав також безпідставними вимоги заявника про повернення йому безпідставно сплачених грошових коштів, які є похідними та нерозривно пов'язаними з заявленими останнім вимогами про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9337/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1"України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвала суду про відмову ОСОБА_1 в задоволені заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню відповідає приведеним вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
Ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованим.
Судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді: