1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 05 квітня 2021 року клопотання пропоновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, -
за участі:
представників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на: автомобіль «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «Хуавей» сірого кольору, прикраси у кількості дев'яти штук, 1000 (одна тисяча) російських рублів, монета у футлярі з сертифікатом, мобільний телефон марки «ТОТО», мобільний телефон марки «Айфон 5 S» сірого кольору, прикраси та ювелірні монети.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_11 , адвокат ОСОБА_6 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Щодо строку на апеляційне оскарження адвокат ОСОБА_6 зазначає, що ъъ залучено до справи після спливу строку на апеляційне оскарження, розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення представника та власника майна, а про постановлене рішення стало відомо лише 12 листопада 2020 року.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, а висновки викладені в ній не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, апелянт посилається на те, що проведений 18 травня 2020 року обшук в автомобілі ОСОБА_5 здійснено без ухвали слідчого судді, а з клопотанням про надання дозволу на його проведення орган досудового розслідування звернувся лише 11 червня 2020 року, в задоволенні якого слідчим суддею відмовлено.
Що стосується самого клопотання про накладення арешту на майно, то на думку апелянта, воно не відповідає вимогам ст. 172 КПК України, оскільки не містить обґрунтування викладених в ньому доводів, а також підстави і мети такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Окрім того, дане клопотання передує клопотанню органу досудового розслідування про надання дозволу на проведення обшуку, в ході якого вилучено майно на яке накладено арешт.
Просить апелянт врахувати і ту обставину, що ОСОБА_11 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12020100100004123, а тому з клопотанням про арешт належного йому майна має право звертатися лише прокурор, а не слідчий, як у даному випадку.
Посилається захисник і на порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання про накладення арешту на майно.
Заслухавши доповідь судді, доводи представників ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , які просила поновити строк на апеляційне оскарження та задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Оскільки 29 травня 2020 року клопотання слідчого розглянуто слідчим суддею без виклику власника майна та його представників, про наявність ухвали ОСОБА_6 дізналася 12 листопада 2020 року, що не спростовується матеріалами судової справи, апеляційну скаргу надіслано 16 листопада 2020 року, у зв'язку з чим строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18 травня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020100100004123, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18 травня 2020 року о 00 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 39-А працівниками ОПВ затримано Міріана Дзірішвілі, який вчинив крадіжку майна № 9 по вул. Котарбінського в м. Києві.
В ході проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 39-А 18 травня 2020 року, в період часу 07:35 по 07:48, в салоні автомобіля «Volvo» д.н.з. НОМЕР_1 вилучено наступні речі:автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки « Хуавей» сірого кольору, прикраси у кількості дев'яти штук, 1000 (одна тисяча ) російських рублів, монета у футлярі з сертифікатом, мобільний телефон марки « ТОТО», мобільний телефон марки «Айфон 5 S» сірого кольору, прикраси та монети
Постановою слідчого від 18 травня 2020 року у даному кримінальному провадженні зазначене майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовим доказом.
20 травня 2020 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_10 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на: автомобіль «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «Хуавей» сірого кольору, прикраси у кількості дев'яти штук, 1000 (одна тисяча) російських рублів, монета у футлярі з сертифікатом, мобільний телефон марки «ТОТО», мобільний телефон марки «Айфон 5 S» сірого кольору, прикраси та ювелірні монети.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року клопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12020100100004123про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що існують достатні підстави вважати, щомайно, а саме: автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки « Хуавей» сірого кольору, прикраси у кількості дев'яти штук, 1000 (одна тисяча ) російських рублів,монета у футлярі з сертифікатом, мобільний телефон марки «ТОТО», мобільний телефон марки « Айфон 5 S» сірого кольору, прикраси та ювелірні монети, має ознаки доказів у кримінальному провадженні та відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, оскільки зазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами відповідно до постанови старшого слідчого СВ ВП № 1 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 від 18 травня 2020 року (а.с. 23-25)
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження, тому з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_11 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а тому з клопотанням про арешт належного йому майна має право звертатися лише прокурор, а не слідчий, як у даному випадку, є безпідставними, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази про те, що арештоване майно, у тому числі автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_1 , належить саме ОСОБА_12 , не надано таких доказів і до апеляційної скарги та під час апеляційного розгляду.
Інші доводи на які посилаються апелянти також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, в апеляційних скаргах не наведено та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 , адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 , та та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на: автомобіль «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «Хуавей» сірого кольору, прикраси у кількості дев'яти штук, 1000 (одна тисяча) російських рублів, монета у футлярі з сертифікатом, мобільний телефон марки «ТОТО», мобільний телефон марки «Айфон 5 S» сірого кольору, прикраси та ювелірні монети, - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 761/14466/20 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11сс/824/222/2021 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК