Головуючий у суді першої інстанції: Віговський С.І.
справа №357/11941/20
провадження №33/824/1764/2021
2 квітня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року,-
Постановою судді Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави.
Згідно із постановою судді, ОСОБА_1 25 листопада 2020 року о 4 год.45 хв. в с. Матюші Білоцерківського району Київської області по вул. Ярослава Мудрого, 36 керував транспортним засобом - скутером марки «HONDA», модель «DIO», реєстраційний номер (д.н.з.) - відсутній, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло та тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає про те, що відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення відео з нагрудної камери поліцейського, що передбачено п.5 розілу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ №1026 від 18 грудня 2018 року, позбавляє суд можливості дослідити матеріали справи в повному об'ємі та прийняти обґрунтоване та вмотивоване рішення, шляхом повного та всебічного з'ясування обставин.
До того ж відсутність відеодоказу в свою чергу позбавляє можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були інспектором поліції, під час складання даного протоколу, дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та чи не було порушено прав особи, яка притягується і взагалі чи були підстави притягнення особи до відповідальності насправді.
Відсутність відеоматеріалу ставлять під сумнів інші докази такі, як покази свідків. Суд позбавлений можливості перевірити чи були вони дійсно відібрані на місці скоєння правопорушення і чи відбиралися взагалі. Теоретично поліцейські могли самостійно заповнити заздалегідь надрукований бланк пояснень. Припускає, що поліцейські свідомо не долучили відеоматеріал до протоколу через грубе порушення законодавства та процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зі змісту пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що їхні пояснення є формальністю і додані до матеріалів справи задлязаконності процедури складання протоколу про адміністративне порушення. Оскільки такі пояснення не були написані власноруч, обидва пояснення однакового змісту та стилістичний виклад тексту, яким звичайні люди не користуються в житті, містяться на бланку заздалегідь заготовленому працівниками поліції, який не дозволяє свідку надати та викласти свої пояснення у вільній формі та зазначити своє власне бачення обставин, а ніж надруковані у бланку.
Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року. В обґрунтування клопотання зазначає, що 12 лютого 2021 року адміністративна справа була розглянута без його участі, у зв'язку з тим, що ним було подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. В Єдиному Державному реєстрі судових рішень постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у справі № 359/7324/20 станом на 12 лютого 2021 року була відсутня, копію постанови було направленно судом на його електронну адресу лише 26 лютого 2021 року, на його неодноразові письмові звернення про результати розгляду справи.
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року, винесеної щодо ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з огляду на причини його пропуску, а саме невиконання судом першої інстанції вимог ч.1 ст. 285 КУпАП, що потягло за собою несвоєчасне отримання копії постанови, та пропуск строку, передбаченого ст. 294 КУпАП.
2 квітня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з карантинними обмеженнями.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, як указано в ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Як судом першої, так і апеляційної інстанції були досліджені докази у провадженні, відповідно до яких вбачається наступне.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №51314 від 25 листопада 2020 року, в зазначений день о 4 годині 45 хвилин в с. Матюші Білоцерківського району Київської області по вул. Ярослава Мудрого, 36 керував транспортним засобом - скутером марки «HONDA», модель «DIO», реєстраційний номер (д.н.з.) - відсутній, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло та тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до цього ж протоколу, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, разом з тим останній відмовився від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1).
Протокол про адміністративне правопорушення був складений уповноваженою на те особою - поліцейським ВРПП Білоцерківського ВП сержантом поліції Ліпченко Д.С., дії якого ОСОБА_1 оскаржені не були, як і не містить таких даних зміст апеляційної скарги.
Обставини вчиненого правопорушення, що викладені в протоколі, засвідчили своїми поясненнями свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 2). При цьому слід зазначити, що сам ОСОБА_1 від підпису та надання пояснень відмовився в присутності цих свідків.
З пояснень свідків вбачається, що водій ОСОБА_1 , на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога або за допомогою технічного пристрою «Драгер» - відмовився від проходження такого огляду, що і слугувало причиною для складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за порушення останнім п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Доводи апелянта про недопустимість, як доказів пояснень свідків через те, що вони викладені на бланку, а не написані власноруч, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказані пояснення були прочитані свідками та підписані власноручно, а також містять всі необхідні реквізити.
Крім того, матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу до медичного закладу охорони здоров'я, який не був отриманий ОСОБА_1 , оскільки останній відмовився від проходження такого огляду в присутності двох свідків, анкетні дані яких були встановлені працівниками поліції, без зауважень та застережень з боку самого ОСОБА_1 ..
При цьому, доводи ОСОБА_1 про те, що він не перебував в стані сп'яніння - не ставлять під сумнів висновки суду, оскільки визначення таких ознак, за їх наявності, відноситься до компетенції працівників поліції, що, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, породжує у водія обов'язок на вимогу працівника поліції, пройти огляд для визначення стану сп'яніння.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції безпідставно не здійснювалося фіксування правопорушення за допомогою нагрудних відеореєстраторів, суд вважає необгрунтованими та безпідставними, оскільки ч. 1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено право, а не обов'язок закріплення на форменому одязі, службових транспортних засобах автоматичної фото- і відеотехніки з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху, а отже, нездійснення фіксування правопорушення та відсутність відеозапису в цьому випадку не спростовує висновків суду першої інстанції про винуватість апелянта у вчиненні правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова судді Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2021 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна