03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2201/2021
18 березня 2021 року м. Київ
Справа № 355/620/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Баришівського районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Коваленко К.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Київської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури,
встановив:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України та Прокуратури Київської області, в якому просить стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 27 квітня 2015 року стосовно ОСОБА_1 до Єдиного реєстру судових розслідувань внесені відомості № 42015110320000007 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 127 Кримінального кодексу України, за фактом умисного завдання ОСОБА_2 сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких діях з метою примушення потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості чи визнання, вчинене за попередньою змовою групою осіб. 6 травня 2015 року ОСОБА_1 за вищевказаним фактом було оголошено підозру. 04.08.2015 року ухвалою Яготинського районного суду Київської області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, терміном на 60 діб.
Вироком Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 було виправдано з підстав не доведення вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року вирок Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року було залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 19 березня 2019 року вирок Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року, а також ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року було залишено без змін.
Отже, ОСОБА_1 внаслідок необґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України, протягом майже двох років, а саме з 6 травня 2015 року по 30 березня 2017 року (22 місяці), зазнав незаконного кримінального переслідування, чим йому було завдано душевних страждань. Так, позивач тривалий час залишався у стані невизначеності щодо своєї долі та протягом зазначеного строку він не мав можливості вести звичайний спосіб життя. Зокрема, у зв'язку з порушенням проти нього кримінальної справи, останній зазнав негативного впливу та був змушений пристосовуватися до несприятливих умов, у нього погіршились його відносини з оточуючими, він повинен був виправдовуватися перед родичами, друзями, колегами, що принизило його честь, гідність та ділову репутацію, а тривала нервова напруга призвела до появи негативних змін у стані здоров'я, таких як швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, замикання в собі, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі.
Крім того, у зв'язку з незаконним розслідуванням кримінальної справи позивач втратив власний бізнес і заробіток, до того ж був позбавлений можливості надавати допомогу у лікуванні своєму синові, який є інвалідом дитинства, оскільки незаконно був обмежений у свободі пересування, у зв'язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. А тому, оскільки позивач незаконно перебував під слідством та судом за підозрою і звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, що встановлено виправдувальним вироком суду, позивач відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», має право на відшкодування в повному обсязі моральної шкоди спричиненої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 200 000 гривень.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц. Однак, суд першої інстанції не врахував обставин конкретної справи щодо визначення розміру моральної та матеріальної шкоди, не врахував специфіку заробітку підприємницькою діяльністю позивача ( основний заробіток надходив в нічний час). Оскільки відповідач в нічний час зобов'язаний був знаходитись вдома, через обраний до нього запобіжний захід, він втратив можливість отримувати свій дохід, вся клієнтська база, яка нароблялася роками, перейшла до конкуруючих підприємців через неможливість в нічний час працювати з позивачем. Також суд не врахував напруженні сімейні та дружні відносини позивача. Син дізнавшись від знайомих про можливість потрапляння батька в місця позбавлення волі, став більш закритий, почав гірше навчатись, не хотів виходити гуляти з однолітками. Широкий круг друзів та партнерів сильно звузився через небажання людей спілкуватися з особою, яка може бути причетною до скоєння злочинів. Отже, суд першої інстанції не врахував розміру моральної шкоди в повному обсязі, та не врахував в повному обсязі моральні страждання не тільки позивача, але й його родини.
Не погоджуючись з рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи.
Вказує, що в ході досудового розслідування кримінального провадження органи прокуратури діяли згідно з вимогами КПК України, оскільки будь-які рішення чи дії прокуратури Київської області щодо ОСОБА_1 незаконними в судовому порядку не визнавались і навіть не оскаржувались учасниками кримінального провадження, а зміна показів заявника потерпілого ОСОБА_2 під час розгляду кримінального провадження в суді, що послугувало однією із основних причин ухвалення виправдувального вироку стосовно позивача, не може безумовно свідчити про незаконність дій органів прокуратури, які відповідали вимогам, передбаченим нормами ст.ст. 9. 11, 12. 132, 177, 178 КПК України.
Зазначає, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди чи збільшення її розміру по відношенню до передбаченого ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» мінімального розміру. Отже, здійснення досудового розслідування та судовий розгляд кримінального провадження ніяким чином не обмежувало права позивача, не позбавляло можливості останнього вести звичний спосіб чи активне громадське життя, не порушувало стосунки з оточуючими людьми, а отже не призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків чи додаткових зусиль для організації життя, що свідчить про відсутність будь-яких істотних страждань чи інших негативних наслідків морального характеру.
Звертає увагу на те, що під час розгляду кримінального провадження Яготинським районним судом достовірно встановлено наявність у діянні позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, що визнано самим виправданим. Наявність факту заподіяння легкого тілесного ушкодження потерпілого ОСОБА_2 підтверджено і висновком судово-медичної експертизи № 62 від 30.04.2015 року. Однак, так як вказане правопорушення віднесене до проваджень приватного обвинувачення, обов'язок по підтриманню якого покладається на потерпілого, який після дачі показань у судовому засіданні просив справу розглядати без його участі і на подальші виклики суду не реагував, як і не реагував на виклики суду представник потерпілого, відтак саме з цих підстав суд був позбавлений можливості вирішити питання про винуватість позивача у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Однак, не врахувавши дані обставини кримінального провадження судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення суми моральної шкоди за нібито незаконне притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 200 000 гри за період його перебування під слідством і судом упродовж 22 місяців, до того ж в більшому розмірі, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під судом чи слідством, передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діям и органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Стверджує, що визначений рішенням суду розмір моральної шкоди є таким, що не ґрунтується на вимогах закону в частині розміру відшкодування, при його визначенні безпідставно завищено суму стягнення у порівнянні із розміром, визначеним у ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Інші документи, подані позивачем, також не обґрунтовують значно збільшеного розміру відшкодування за заподіяну моральну шкоду, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Заступник керівника Київської обласної прокуратури, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Посилається на те, що суд безпідставно задовольнив позов у розмірі 200 000 грн., який є завищеним, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами Київської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу на позивача в ході досудового розслідування чи судового розгляду кримінального провадження, що вказувало б на спричинення останньому моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо. Більше того, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності поведінки працівників органів прокуратури під час направлення до суду клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу, здійснення інших процесуальних дій, які б обмежували права позивача, тощо. Доводи позивача про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту призвело до заподіяння останньому істотних моральних страждань не заслуговують на увагу, оскільки з ухвали Яготинського районного суду 04.08.2015 вбачається, що останній перебував під домашнім арештом у період часу з 21 год. вечора до 07 год. наступної доби, тобто у вечірній і нічний час, що не позбавляло його можливості продовжувати вести звичний для нього спосіб життя та здійснювати підприємницьку діяльність.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури без задоволення. Посилається на те, що вказуючи на завищений розмір моральної шкоди та відсутність аргументованих доводів на підтвердження факту вчинення органами Київської обласної прокуратури фізичного чи психологічного впливу на ОСОБА_1 в ході досудового розслідування, скаржник не врахував положення закону та висновки Верховного Суду, які є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи. Зазначає, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Визначений законом розмір - є мінімальним, якийгарантований державою, а тому суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру закон не містить. Крім того, звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги позивача, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення, вважаючи її доводи безпідставними та необґрунтованими.
Представник Київської обласної прокуратури Стовбчатий А.Ю. підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши учасників справи, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга позивача - залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності та враховуючи обставини, викладені у вироку суду про визнання позивача невинним в інкримінованих йому злочинах, який набрав законної сили, дійшов висновку про доведеність факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження, що призвели до погіршення стану здоров'я, зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зав'язків.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд виходив з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи. Таким чином, мінімальний розмір відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди за 22 місяці перебування під слідством чи судом, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діям и органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» становить 110 000 грн.
При цьому, суд враховував, що визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а тому суд вважав, що виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру закон не містить.
Оскільки позивачу ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, тому, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, виходячи із засад розумності та виваженості, суд вважав, що позивачем не мотивовано заподіяння йому моральної шкоди в розмірі 1000000 грн., разом з тим суд вважав, що відшкодування в розмірі 200 000 грн. відповідатиме обсягу та глибині моральних страждань, заподіяних позивачу.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів повністю погодитись не може та вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом, є завищеним, висновок про визначення його розміру зроблений без урахування усіх обставин справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27 квітня 2015 року стосовно ОСОБА_1 до Єдиного реєстру судових розслідувань внесені відомості № 42015110320000007 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 127 Кримінального кодексу України, за фактом умисного завдання ОСОБА_2 сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примушення потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості чи визнання, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
06 травня 2015 року ОСОБА_1 за вищевказаним фактом було оголошено підозру (а.с.12-13).
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 04.08.2015 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, терміном на 60 діб (а.с.14-15).
Вироком Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 було виправдано з підстав не доведення вчинення кримінального правопорушення (а.с.16-22).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року вирок Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року було залишено без змін (а.с.23-24).
Постановою Верховного Суду від 19 березня 2019 року вирок Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року, а також ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року було залишено без змін (а.с.25-27).
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
За правилами ч.ч.1,2,7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі наслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органів дізнання, попереднього ( досудового) слідства, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних ді, що обмежують права громадян.
Відповідно до ч.2 ст. 1 цього Закону, у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Частиною 1 статті 2 цього Закону також передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно з п.5 ст.3 цього Закону громадянин має право на відшкодування моральної шкоди.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1,3,4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ( ч.5 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Частиною 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.09.2020 року, тобто на час розгляду справи в суді, мінімальна заробітна плата становить 5000 грн.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом позивачу було спричинено моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув у зв'язку із постановленням відносно нього виправдувального вироку та дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування за рахунок державного бюджету на користь позивача моральної шкоди.
Судом встановлено, що початок перебігу строку перебування позивача під слідством починається з моменту пред'явлення підозри 06 травня 2015 року по 30 березня 2017 року (набрання чинності виправдувальним вироком, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Київської області), загальний строк якого складає повних 22 місяці, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (частина друга та третя 13 Закону).
Разом з тим, встановивши, що мінімальний розмір моральної шкоди за 22 місяці перебування під слідством та судом складає 110 000 грн., судом першої інстанції необґрунтовано збільшено розмір відшкодування моральної шкоди до 200 000 грн., який є завищеним та не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 04 серпня 2015 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 21 години до 07 години наступної доби строком на два місяці до 05 жовтня 2015 року.
Тобто, ОСОБА_1 у денний час не був обмежений у пересуванні, спілкуванні з людьми та не перебував у несприятливому середовищі.
Таким чином, визначений судом першої інстанції розмір морального відшкодування за 22 місяці у сумі 200 000 грн. є завищеним, оскільки не відповідає завданим позивачу моральним стражданням, адже до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, що за ступенем своєї жорсткості є менш суворим у порівнянні з іншими, зокрема тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги Київської обласної прокуратури в цій частині заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Оскільки позивачу ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 127 КК України, зазначені обставини безумовно змінили його життєвий ритм та зв'язки з оточуючими, позивач тривалий час залишався у стані невизначеності щодо своєї подальшої долі, призвели до тривалої нервової напруги. Разом з тим, виходячи з обставин даної конкретної справи, істотних змін у звичайному способі життя позивачем не доведено та відсутні підстави вважати, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути більшим, ніж встановлений державою гарантований розмір. Тому приймаючи до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, колегія суддів вважає за необхідне зменшити визначену судом першої інстанції суму відшкодування до гарантованого державою мінімального розміру, що передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Враховуючи термін перебування позивача під слідством та судом та виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивача у сумі 110 000 грн., розмір якої відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 гривень, завдану внаслідок необґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України.
Проте позивачем не доведено та не надано доказів відповідно до положень ст. 76-79 ЦПК України на підтвердження заявленого розміру заподіяної моральної шкоди, які б вказували на спричинення останньому значних моральних страждань, настання інших негативних подій, явищ та переживань.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не мотивовано заподіяння йому моральної шкоди в розмірі 1000000 грн., оскільки за рахунок відшкодування моральної шкоди особа не має отримувати необґрунтований дохід та зловживати правом на відшкодування.
Доводи апеляційної скарги Київської обласної прокуратури про те, що у діях співробітників органу досудового розслідування, прокуратури і суду не встановлено незаконності, тому немає правових підстав для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування виникає у разі постановлення виправдувального вироку суду, при цьому встановлення незаконності у діях співробітників органів досудового розслідування, прокуратури чи суду не вимагається.
Інші доводи Київської обласної прокуратури висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції не врахував специфіку заробітку підприємницькою діяльністю, оскільки відповідач в нічний час зобов'язаний був знаходитись вдома, у зв'язку з чим втратив бізнес та заробіток, колегія суддів відхиляє, адже застосований до позивача запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, не позбавляє позивача вести звичний для нього спосіб життя у денний час та здійснювати підприємницьку діяльність. При цьому, як вбачається зі змісту вироку, позивач як підприємець застосовував також найману працю, мав штат працівників.
Доказів того, що внаслідок розслідування і судового розгляду кримінальної справи відносно позивача, відбулось припинення здійснення позивачем підприємницької діяльності та погіршення сімейних відносин в сім'ї позивача, матеріали справи не містять.
За викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає належних та достатніх правових підстав для визначення більшого розміру відшкодування позивачу моральної шкоди, ніж той, що гарантований державою мінімальний розмір, передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Крім того, щодо доводів апеляційної скарги позивача про розмір відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62).
Інші доводи позивача не спростовують висновки суду першої інстанції та на їх правильність не впливають.
Таким чином, враховуючи ступінь та глибину душевних страждань позивача, завдану незаконним перебуванням під слідством та судом, істотність вимушених змін у його житті, характер моральних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за 22 місяці перебування під слідством та судом в сумі 110 000 грн., який відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, змінивши рішення суду першої інстанції у цій частині.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної частини.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури - задовольнити частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року - змінити в частині розміру моральної шкоди та визначити, що на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 110 000 (сто десять тисяч) гривень.
В іншій частині рішення Баришівського районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2021 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.