Справа 368/1053/20 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/758/2021 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
10 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7
засудженого (в режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
представника установи виконання покарань ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупершого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року, -
До Кагарлицького районного суду Київської області надійшло подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» про заміну засудженому ОСОБА_8 невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року подання задоволено та замінено засудженому ОСОБА_8 невідбуту частину покарання у виді 2 років 79 днів позбавлення волі на 2 роки виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням 10 % заробітку в дохід держави.
Відповідно до змісту ухвали від 23.10.2020 року, суд указав на те, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_8 своєю поведінкою та ставленням до праці довів те, що він став на шлях виправлення та із урахуванням того, що засуджений відбув одну третину строку покарання, призначеного судом за вчинений необережний тяжкий злочин, прийшов до висновку про можливість заміни призначеного судом покарання більш м'яким.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність ухвали суду внаслідок невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На переконання апелянта, висновок суду про те, що засуджений став на шлях виправлення не ґрунтується на матеріалах подання. В обґрунтування наведеного, прокурор звернув увагу на те, що засуджений ОСОБА_8 до виправної колонії для відбування покарання прибув 11.09.2019 року та з цього часу отримав 2 заохочення. Наведене, із урахуванням позитивної характеристики засудженого, саме по собі не може свідчити про виправлення засудженого у розумінні положень ст.6 та ст.67 КВК України. Крім цього, на думку прокурора суд не врахував і тяжкість вчиненого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України наслідком якого стала смерть однієї людини, неповнолітнього та заподіяння іншим потерпілим тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень. При цьому, поза увагою суду залишилось і те, що засуджений фактично не відшкодував спричинених потерпілим збитків, окрім примусово стягнутих 3 843 грн. із його заробітної плати, розмір якої становив 36 485 грн. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати;
засудженого та захисника, які доводи апеляційної скарги прокурора вважали необґрунтованими, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;
представника колонії, який питання задоволення апеляційної скарги відніс на розсуд суду;
вивчивши матеріали подання та приєднані до нього матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 82 КК України умовами заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням є:
відбування покарання у виді обмеження чи позбавлення волі;
відбуття частини призначеного покарання, строки якого визначені у частині четвертій цієї статті;
доведеність факту того, що засуджений став на шлях виправлення.
Із матеріалів справи вбачається те, що засуджений ОСОБА_8 відбуває покарання у виді позбавлення волі, на момент звернення до суду із поданням про заміну йому невідбутої частини покарання більш м'яким покарання відбув обов'язкову частину покарання, передбачену ч.4 ст. 82 КК України. Ці обставини стверджуються зібраними у справ доказами, не заперечуються та не оскаржуються учасниками судового розгляду.
Щодо доведеності факту того, що засуджений ОСОБА_8 став на шлях виправлення, то такі висновки не у повній мірі ґрунтуються на матеріалах провадження і безспірно погодитись із ними не можливо.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції в ухвалі від 23.10.2020 року щодо особи засудженого ОСОБА_8 не зроблено будь-яких висновків, оскільки мотивуючи необхідність заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням суд першої застосував не зрозумілий і не логічний набір слів та невідомої абревіатури «засуджений БУВР середнього Дніпра». Допустивши те, що указане вище є опискою, а відповідні мотиви стосувалися саме засудженого ОСОБА_8 , колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не наведено достатнього обґрунтування того, що засуджений ОСОБА_8 став на шлях виправлення. Так суд послався на те, що засуджений позитивно характеризується, сумлінно працював, має два заохочення та не має стягнень. Проте, поза увагою суду залишилось те, що така поведінка засудженого ОСОБА_8 є звичайною нормальною поведінкою засудженого і не може саме по собі указувати на те, що він став на шлях виправлення. Мотивів того, що така поведінка засудженого дійсно указує на те, що він став на шлях виправлення судом в ухвалі не наведено.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що ухвалою від 23.10.2020 року засудженому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі замінене покаранням у виді виправних робіт із відрахуванням у дохід держави 10 % на строк менший, ніж невідбутна частина попереднього покарання. На думку суду заміна невідбутної частини покарання біль м'яким покарання у зазначеному вище виді та розмірі нівелює вимоги закону в частині невідворотності та сутності покарання, його мети, дієвості та задач.
Неврахування зазначених вище обставин призвело до винесення судом ухвали, яка не ґрунтується як на матеріалах справи, так і на вимогах закону. У зв'язку із цим ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року про заміну засудженому ОСОБА_8 невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не можливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Оскільки передбачені законом підстави для заміни засудженому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді виправних робіт не встановлені, колегія суддів вважає за необхідне постановити у цій справі нову ухвалу про відмову у задоволенні відповідного подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)».
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» про заміну засудженому ОСОБА_8 невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням залишити без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
_____________________ _________________________ ________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4