Справа 759/11555/20 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/769/2021 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
09 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року, -
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянина, громадянина України, уродженця м. Североморськ, Мурманської області Російської Федерації, освіта неповна середня, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
на підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 3 роки із покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , 03 квітня 2020 року, близько 15-ї години, з метою незаконного заволодіння чужим майном, незаконно проник в середину приміщення квартири АДРЕСА_3 , звідки викрав телевізор, вартістю 4 500 грн, належний потерпілому ОСОБА_10 , чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання з випробуванням не було враховано відсутність даних, які би давали підстави для призначення ОСОБА_8 такого покарання. Вважав, що у ході судового розгляду у суді першої інстанції не було здобуто жодного доказу, який би обґрунтовано вказував на можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Апелянт звернув увагу на протокол допиту ОСОБА_8 у якості підозрюваного, відповідно до якого останній заздалегідь розробив план крадіжки телевізора поєднаного із проникненням у житло, відповідно до якого підготував дублікат ключа, створив умови для того, щоб потерпілого під час крадіжки не було вдома. Наведене, на думку прокурора свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого ОСОБА_8 . Крім того, прокурор звернув увагу на дані про особу ОСОБА_8 , який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, розлучений, не займається суспільно корисною працею, перебуває на обліку у лікаря нарколога, внаслідок вживання опіоїдів. Вважав безпідставним врахування судом у якості обставини, яка пом'якшувала покарання ОСОБА_8 - визнання вини останнім, оскільки свою винуватість останній змушений був визнати під тиском зібраних у кримінальному провадженні доказів. На думку прокурора, лише реальне відбування покарання призведе до наслідків у виді виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів. Просив вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді 3-х років позбавлення волі.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
обвинуваченого, який апеляційну скаргу прокурора вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
захисника, який апеляційну скаргу прокурора вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку та правильності кваліфікації його дій за ч.3 ст. 185 КК України, щодо яких у ході судового розгляду докази не досліджувались відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України та які не оскаржуються учасниками судового розгляду, судом апеляційної інстанції не перевірялися. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині незаконності призначеного покарання, то вони не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до частин першої та другої ст. 65 КК України покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Умовами звільнення особи від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України є переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання яке ґрунтується на даних, особу винного та інших обставина справи із урахуванням тяжкості кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 цих вимог закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі. Так судом першої інстанції обґрунтовано визнано за необхідне призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки. При вирішенні питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням суд врахував те, що обвинувачений не має не знятих та не погашених судимостей, визнав вину та розкаявся у вчиненні злочину, а також те, що для потерпілого не настало реальної майнової шкоди. Сукупність указаних обставин призвела суд першої інстанції до обґрунтованого переконання про можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним покарання у зв'язку із чим суд ухвалив рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Посилання прокурора на те, що дії ОСОБА_8 не були випадковими, а були заздалегідь підготовленими не дають підстав для визнання незаконним рішення суду першої інстанції в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням, оскільки ОСОБА_8 засуджено за вчинення умисного злочину, який за наявності умислу не може бути випадковим. Щодо факту підготовки обвинуваченого до вчинення злочину, то ця обставина охоплюється врахуванням даних про злочин, що судом першої інстанції було зробленою із повнотою достатньою для прийняття рішення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням.
Попередня судимість обвинуваченого, як така, яка погашена в установленому законом порядку не може враховуватись під час вирішення питання про покарання обвинуваченого.
Перебування обвинуваченого на обліку у лікаря нарколога, його лікування у реабілітаційному центрі саме по собі не указує на його стійку антисоціальну спрямованість.
Не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості висновків суду першої інстанції про визнання обвинуваченим свої вини у вчиненні злочину та його відношення до вчиненого злочину. Із матеріалів кримінального провадження вбачається те, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі. Колегія суддів при цьому враховує те, що судовий розгляд за згодою усіх учасників судового провадження, у тому числі і прокурора, був проведений за правилами ч.3 ст. 349 КПК України, обов'язковою умовою чого є безумовне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, за обставин, указаних в обвинувальному акті. Це указує на те, що у ході судового розгляду прокурор визнав факт визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та каяття у його вчиненні, що є підтвердженням безпідставності указаних вище доводів апеляційної скарги.
Наведене указує на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 рокущодо ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
____________________ _________________________ _________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4