іменем України
09 квітня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/6401/20
Головуючий у першій інстанції - Овсієнко Ю. К.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/337/21
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бечка Є.М.,
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,
секретар: Шапко В.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про стягнення аліментів на утримання сина на період його навчання,
дата та місце складання повного тексту ухвали: 23 грудня 2020 року,м. Чернігів,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання їхнього сина ОСОБА_3 , починаючи з 01 липня 2020 року, щомісячно в розмірі 1/4 всіх видів доходів, з урахуванням періодичної індексації та врахувати порушені відповідачем права дитини і сплатити відповідну частку аліментів від проданої квартири ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивувала тим, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 06 серпня 1999 року. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано в 2005 році. ОСОБА_2 примусово сплачував аліменти до досягнення сином повноліття, неодноразово подавав судові позови про їх зменшення. ОСОБА_3 після закінчення 9 класів ЗОШ навчався у Чернігівському музичному коледжі ім.Л.Ревуцького, а з кінця серпня 2020 року зарахований до Київської музичної академії музики ім.Глієра на стаціонарне бюджетне навчання, яке розпочалось з 15 вересня 2020 року і нині є студентом 1 курсу, також він періодично проходить стаціонарне лікування та постійно перебуває під наглядом офтальмолога, тому потребує фінансової підтримки батька.
Також позивачка зазначає, що відповідач приховав факт продажу своєї двокімнатної квартири по АДРЕСА_1 , аби не виплачувати частку аліментів від доходу проданої нерухомості.
Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у зазначеній справі.
Представником позивачки - ОСОБА_4 02 грудня 2020 року було заявлено клопотання про залучення співвідповідача у даній справі - Новозаводський відділ ДВС у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми).
Протокольною ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02 грудня 2020 року залучено співвідповідача Новозаводський відділ ДВС у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми).
17 грудня 2020 року представником позивачки - ОСОБА_4 подано заяву про уточнення позовних вимог. Сторона позивачки просить:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 для утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який навчається, аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) починаючи з 01 вересня 2020 року по час припинення навчання повнолітнього сина;
- визнати незаконними дії Новозаводського відділу ДВС у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо не стягнення аліментів на виконання рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 липня 2005 року по справі №22-2046/2005 року зі змінами внесеними рішенням Апеляційного суду в Чернігівській області від 04 жовтня 2005 року, з ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від отриманого доходу за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 для утримання сина ОСОБА_3 несплачену та нестягнуту Новозаводським відділом ДВС у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) суму аліментів за попередній період від отриманого доходу за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 1/4 частини від доходу від продажу квартири.
Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 23 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новозаводського ВДВС у м.Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) про стягнення аліментів на утримання дитини на період її навчання в частині вимог про визнання незаконними дій Новозаводського ВДВС у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо не стягнення аліментів на виконання рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 липня 2005 року по справі №22-2046/2005 року, зі змінами внесеними рішенням Апеляційного суду в Чернігівській області від 04 жовтня 2005 року, з ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від отриманого доходу за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; роз'яснено позивачці право на звернення до суду зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця в порядку ст.447 ЦПК України; провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів за попередній період від отриманого доходу за продану квартиру у сумі 1/4 частини від доходу від продажу закрито.
Суд виходив з того, що подана до суду заява про уточнення позовних вимог в частині вимог про визнання незаконними дій Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо не стягнення аліментів не підлягає розгляду у порядку позовного провадження цивільного судочинства, оскільки дії ДВС підлягають оскарженню в порядку, передбаченому ст.447 ЦПК України, а тому відповідно до ст.186 ЦПК України, у відкритті провадження у справі в частині цих вимог необхідно відмовити.
Закриваючи провадження в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів за попередній період від отриманого доходу за продану квартиру, у сумі 1/4 частини від доходу від продажу на підставі рішення, суд зазначив, що судом вже ухвалено рішення, яке набрало законної сили, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття.
Не погоджуючись з даною ухвалою, представниця ОСОБА_1 - адвокат Дасюк С.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у частині сплати відповідної частки аліментів від продажу квартири ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом грубо порушені вимоги цивільного процесуального законодавства в частині відмови у відкритті провадження по справі, зокрема судом не враховано, що позивачкою 28 вересня 2020 року до суду подана позовна заява про стягнення аліментів на утримання дитини в період її навчання, в якій зазначено дві вимоги - стягнення аліментів на навчання та стягнення відповідної частки аліментів від проданої ОСОБА_2 квартири. Провадження у справі на підставі даних вимог відкрито ухвалою від 19 жовтня 2020 року, тому ухвала про відмову у відкритті провадження у справі протирічить ухвалі від 19 жовтня 2020 року про відкриття провадження у справі. Представник звертає увагу, що жодної вимоги в поданій до суду позовній заяві щодо визнання незаконним дій Новозаводського відділу ДВС щодо не стягнення аліментів на виконання рішення суду від 05 липня 2005 року по справі №22-2046/2005, зі змінами внесеними рішенням апеляційного суду від 04 жовтня 2005 року, про стягнення з ОСОБА_2 1/4 частини доходу від проданої квартири, не було. Лише після з'ясування про дійсну вартість продажу квартири, представником заявлено клопотання про витребування копії договору купівлі-продажу квартири та залучення в якості співвідповідача виконавчої служби. Адвокат вказує, що у судовому засіданні 23 грудня 2020 року судом було винесене суперечливі рішення, зокрема постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі та закриття провадження в частині вимог, зазначених в пунктах 2, 3 уточненої позовної заяви, проте повернуто представнику уточнену позовну заяву по пункту 1, оскільки вона подана поза межами строку, передбаченого п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України.
Особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що в переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі, визначених ст.186 ЦПК України, не вказано жодної підстави, на які посилається суд в своїй ухвалі, для відмови у відкритті провадження. Крім того, згідно ч.2 ст.186 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті провадження постановляється не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, а не 23 грудня 2020 року під час судового розгляду.
Сторона позивачки посилається також на ту обставину, що підстав для закриття провадження у справі в частині вимог на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України у суду не було у зв'язку з тим, що по даній справі зазначено два відповідача - ОСОБА_2 та Новозаводський відділ державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), а не один, як у справі №22-2046/2005 - ОСОБА_2 ; предмет та підстави позову різні, оскільки в справі №22-2046/2005 йдеться про стягнення 1/4 частини аліментів на неповнолітню дитину, а в справі №751/6401/20 про сплату ОСОБА_2 аліментів за продану квартиру. Крім того, рішення у справі №22-2046/2005 вже виконано, дитина набула повноліття, матеріали справи не містили копії даного рішення, факт продажу квартири навмисно приховувався ОСОБА_2 і позивачка про це дізналась лише після витребування судом першої інстанції договору купівлі-продажу квартири. Зауважує, що ухвала суду першої інстанції від 23 грудня 2020 року порушує матеріальні права позивачки та перешкоджає їй в подальшому звернутися знову до суду за стягненням аліментів з проданої ОСОБА_2 квартири, про продаж якої позивачка фактично дізналась у судовому засіданні в суді першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Новозаводський відділ державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Доводи відзиву зводяться до того, що зі змісту заяви про уточнення позовних вимог, позивачем фактично оскражуються дії державного виконавця при виконанні рішення суду. Проте порядок оскарження дій державного виконавця, чи інших посадових осіб органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, визначений розділом VІІ ЦПК України. Подана до суду уточнена позовна заява в частині вимог про визнання незаконними дій Новозаводського ВДВС щодо не стягнення аліментів не підлягає розгляду у порядку позовного провадження цивільного судочинства, оскільки дії ДВС підлягають оскарженню в іншому порядку.
Також відзив подано ОСОБА_2 , який просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 23 грудня 2020 року - без змін.
Доводи відзиву зводяться до того, що позивачкою заявлено вимогу про сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , несплачених та не стягнутих Новозаводським відділом державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) при виконанні судових рішень у справі №22-2046/2005, тобто заявлено позовну вимогу про стягнення аліментів за 2012 рік (час укладення договору купівлі-продажу квартири), питання стягнення аліментів на сина до досягнення ним повноліття вже було предметом розгляду судом у справі №22-2046/2005 і з цього приводу вже ухвалено судове рішення, що набрало законної сили, що виключає повторний розгляд справи про той самий предмет і з тих самих підстав.
Також відповідач зазначає, що продаж ним квартири не можна вважати заробітком, оскільки в подальшому - 27 червня 2012 року, ним придбана інша квартира для дотримання прав двох неповнолітніх дітей, оскільки площа проданої квартири не відповідала існуючим нормам та потребам дітей.
Крім того, відповідач зазначає, що оскарження дій державного виконавця визначено нормами ст.ст.447-449 ЦПК України та не може бути здійснено в порядку позовного провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даним вимогам відповідає ухвала суду першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Сторонами не заперечується, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2005 року змінено рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 липня 2005 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 07 червня 2005 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.152).
Рішення суду виконане.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 аліменти у розмірі 6000 грн, починаючи з 04 березня 2019 року і до закінчення навчання - 30 червня 2020 року (а.с.71-72, 73).
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини 1 та 2 статті 367 ЦПК України).
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В цивільному судочинстві діє принцип верховенства права, про що зазначено в п.1 ч.3 ст.2 ЦПК України. Цей принцип в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні зазначеної статті Конвенції акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Згідно частини 1 статті 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Нормами ЦПК визначено, що суд може відмовити у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.
Відповідно статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим; є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Порядок стягнення аліментів органами ДВС визначається Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій та іншими нормативно - правовими актами. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 липня 2005 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2005 року вже було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 07 червня 2005 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тобто, вважаючи, що державним виконавцем не в повній мірі стягнуті аліменти на утримання сина, зокрема не взято до уваги дохід відповідача від продажу квартири, ОСОБА_1 , в порядку виконання рішення суду, мала право звернутися до суду зі скаргою на дії, або бездіяльність державного виконавця з виконання рішення. Висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі є правильним та відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано, що позивачкою 28 вересня 2020 року до суду подана позовна заява про стягнення аліментів на утримання дитини в період її навчання, в якій зазначено дві вимоги - стягнення аліментів на навчання та стягнення відповідної частки аліментів від проданої квартири ОСОБА_2 , провадження у справі по даним вимогам відкрито ухвалою від 19 жовтня 2020 року, тому ухвала про відмову у відкритті провадження у справі протирічить ухвалі від 19 жовтня 2020 року про відкриття провадження у справі, відхиляються апеляційним судом, адже суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження не щодо вимог про стягнення аліментів на навчання чи стягнення частки аліментів від продажу квартири, як помилково вважає представник позивачки, а саме в частині уточнених позовних вимог про визнання дій державного виконавця щодо не стягнення частки аліментів від продажу квартири.
Суд повторно звертає увагу сторону позивачки, що оскарження дій державного виконавця в частині вчинення або не вчинення дій з виконання рішення суду (в тому числі і щодо неврахування доходів боржника при стягненні аліментів) можливе лише в порядку статті 447 ЦПК України, а не в позовному порядку, як помилково вважає представник позивачки.
Зважаючи на те, що судом не відкривалось провадження у справі за даною позовною вимогою (оскарження дій виконавчої служби), дана вимога заявлена при уточненні позовних вимог, тому судом правомірно відмовлено у відкритті провадження
Доводи представника, що жодної вимоги в поданій до суду позовній заяві щодо визнання незаконним дій Новозаводського відділу ДВС щодо не стягнення аліментів на виконання рішення суду від 05 липня 2005 року по справі №22-2046/2005 зі змінами внесеними рішенням апеляційного суду від 04 жовтня 2005 року про стягнення з ОСОБА_2 1/4 частини доходу від проданої квартири, не було та лише після з'ясування про дійсну продажу квартири, представником заявлено клопотання про витребування копії договору купівлі-продажу квартири та залучення в якості співвідповідача виконавчої служби, не були підставою для відмови у відкритті провадження за вимогою позивачки про визнання незаконним дій Новозаводського ВДВС.
Доводи особи, яка подає апеляційну скаргу, що в переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі, визначених ст.186 ЦПК України, не вказано жодної підстави на які посилається суд в своїй ухвалі для відмови у відкритті провадження, а згідно ч.2 ст.186 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті провадження постановляється не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, а не 23 грудня 2020 року під час судового розгляду, ґрунтуються на невірному розумінні адвокатом норм процесуального законодавства. Саме приписами ч.1 ст.447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 наділена правом звернення до суду зі скаргою на дії, рішення державного виконавця в порядку приписів ст. 447 ЦПК України в цій частині. Щодо строку постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження слід звернути увагу представника позивачки, що судом вирішено заяву про уточнення позовних вимог в першому ж судовому засіданні - 23 грудня 2020 року.
Інші доводи наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування вірної по суті ухвали суду.
Щодо підстав для закриття провадження в частині позовних вимог
Судом достовірно встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2005 року змінено рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 липня 2005 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 07 червня 2005 року і до досягнення дитиною повноліття.
Тобто, розмір аліментів на утримання дитини визначено рішенням суду.
В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому, крім стягнення аліментів на період навчання сина, просить суд врахувати, що ОСОБА_2 порушено права дитини та стягнути з нього частку аліментів від проданої квартири.
Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у зазначеній справі (а.с.23).
17 грудня 2020 року представником позивачки - ОСОБА_4 подано заяву про уточнення позовних вимог. Сторона позивачки просить:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 для утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який навчається, аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) починаючи з 01 вересня 2020 року по час припинення навчання повнолітнього сина;
- визнати незаконними дії Новозаводського відділу ДВС у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо не стягнення аліментів, на виконання рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 липня 2005 року по справі №22-2046/2005 року зі змінами внесеними рішенням Апеляційного суду в Чернігівській області від 04 жовтня 2005 року, з ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від отриманого доходу за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 для утримання сина ОСОБА_3 несплачену та нестягнуту Новозаводським відділом ДВС у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) суму аліментів за попередній період від отриманого доходу за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 1/4 частини від доходу від продажу квартири.
Таким чином, ОСОБА_1 уточнено позовні вимоги, які нею заявлені при поданні позову, та в яких вона просить стягнути з ОСОБА_2 для утримання сина ОСОБА_3 несплачену та нестягнуту Новозаводським відділом ДВС у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) суму аліментів за попередній період від отриманого доходу за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 1/4 частини від доходу від продажу квартири.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про тотожність предмету і підстав позову (щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина) у справі, що розглядається в частині вимог, і у справі №22-2046/2005, у якій закрите провадження у зв'язку з ухваленням рішення про стягнення аліментів, судове рішення набрало законної сили і на даний час вже виконане, у зв'язку чим з додержанням вимог пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України правильно закрив провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги, що підстав для закриття провадження у справі в частині вимог на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України у суду не було у зв'язку з тим, що по даній справі зазначено два відповідача - ОСОБА_2 та Новозаводський відділ державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), а не один, як у справі №22-2046/2005 - ОСОБА_2 , безпідставні. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України). Тобто, позов про стягнення аліментів може бути подано саме до матері/батька дитини. Спір про стягнення аліментів не може бути заявлено до виконавчої служби. У разі, якщо стягувач не погоджується з порядком або розмірами стягнення аліментів, він може звернутися до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги, що предмет та підстави позову різні, оскільки в справі №22-2046/2005 йдеться про стягнення 1/4 частини аліментів на неповнолітню дитину, а в справі №751/6401/20 про сплату ОСОБА_2 аліментів за продану квартиру, ґрунтуються на невірному розумінні адвокатом, особою, яка має надавати правову допомогу, норм чинного законодавства. Ні Сімейний Кодекс, чи будь-який інший Кодекс України не визначає такого поняття, як аліменти від продажу речі.
Доводи апеляційної скарги, що рішення у справі №22-2046/2005 вже виконано, дитина набула повноліття, не спростовують висновку суду першої інстанції, що рішенням у справі №22-2046/2005 питання порядку та розміру стягнення аліментів з батька на утримання сина вже вирішено.
Доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містили копії рішення у справі №22-2046/2005, що факт продажу квартири навмисно приховувався ОСОБА_2 і позивачка про це дізналась лише після витребування судом першої інстанції договору купівлі-продажу квартири, також не є підставою для іншого висновку, ніж сформовано в ухвалі Новозаводського районного суду від 23 грудня 2020 року.
Ухвала суду першої інстанції від 23 грудня 2020 року не порушує матеріальні права позивачки та не перешкоджає їй в подальшому звернутися знову до суду, у визначеному законом прядку для захисту її прав. Доводи ж про те, що про продаж квартири позивачка фактично дізналась у судовому засіданні в суді першої інстанції спростовуються матеріалами справи, оскільки нею заявлено позов в вересні 2020 року з вимогою про стягнення даних коштів.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, що передбачені ст.379 ЦПК України відсутні.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 23 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.
Головуючий: Судді: