іменем України
05 квітня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/9033/15-ц
Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/254/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Харечко Л.К.,
суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
секретарі - Позняк О.М., Поклад Д.В.,
учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2016 року, повний текст якого складений 05 травня 2016 року у м. Чернігові,
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку 65 962, 02 дол США заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11331110000 від 09 квітня 2008 року, з яких: 34 241, 22 дол США - заборгованість за кредитом, 31 720, 80 дол США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, яка виникла станом на 27.08.2015; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками у гривневому еквіваленті у загальному розмірі 438 804, 16 грн, з яких: 175 100, 47 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 263 703, 69 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Просив стягнути з відповідачів судові витрати.
Обгрунтовував свої вимоги тим, що на виконання зазначеного кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 37 700, 00 дол США, відповідач зобов'язувався їх повернути у повному обсязі не пізніше 06.04.2018 згідно з графіком погашення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14 % річних. Кошти були зараховані Банком на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 09.04.2008 був укладений договір поруки № 30207Р149, відповідно до умов якого остання погодилась відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення основної суми кредиту, сплату відсотків, комісій, відшкодування можливих збитків, пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору.
Оскільки ОСОБА_1 своїх зобов'язань у встановлені договором строки не виконував, виникла заборгованість за кредитом та відсотками. Зазначене стало підставою для направлення Банком вимог про дострокове погашення заборгованості, проте, відповідачі заборгованість не погасили, після чого, був поданий позов про стягнення боргу та штрафних санкцій в примусовому порядку.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що доведення в суді факту неналежності відповідачу ОСОБА_1 підписів, проставлених від його імені в правочинах, свідчить про відсутність його волевиявлення на укладення цих правочинів, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором та додатковими угодами до нього.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального закону.
Доводи скарги зводяться до того, що висновок суду про те, що кредитні кошти ОСОБА_1 не отримував з підстав не виконання позивачем зобов'язання по зарахуванню коштів на поточний рахунок, є безпідставним.
Звертає увагу на те, що кредитний договір боржником підписаний, а це свідчить про те, що він погодився з усіма його умовами, зокрема, з сукупною вартістю кредиту та валютою кредитування, типом відсоткової ставки, строком, на який одержано кредит, варіантом його повернення, а факт підписання і укладення договору, ОСОБА_1 не заперечує.
Не погоджується ПАТ «УкрСиббанк» з висновком експертизи від 23.03.2016, вважаючи, що він не відповідає вимогам науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, зокрема, щодо порядку надання експерту вільних зразків підпису боржника.
Вважає, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами, випискою про рух коштів щодо зарахування коштів на поточний рахунок, крім того, боржник, отримавши кошти, користувався ними, погашаючи кредит шляхом внесення поточних платежів з травня 2008 року по серпень 2010 року.
Справа судами переглядалася неодноразово.
Останньою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 постанова Чернігівського апеляційного суду від 17.01.2020 скасована, а справа направлена на новий розгляд до апеляційного суду.
Верховним Судом в постанові зазначено, що встановивши зміну строку виконання основного зобов'язання (банк використав своє право на дострокове виконання кредитного договору, надіславши ОСОБА_1 вимогу від 16.06.2015 про дострокове повернення всієї суми кредиту і аналогічну вимогу 26.06.2015 надіслав поручителю ОСОБА_2 , яку вона отримала 30.06.2015), апеляційний суд безпідставно вважав обґрунтованими нараховані Банком відсотки за користування кредитними коштами після цього строку до 31.07.2015 та пеню - до 27.08.2015. Також, апеляційний суд не встановив правомірність нарахування заборгованості за підвищеними відсотками (до 28 %) і не перевірив чи не припинилася порука відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції.
Відповідно до положень частини 1 статті 417 ЦПК України дані вказівки є обов'язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи встановлено, що 08 квітня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до АКІБ «УкрСиббанк» (нині АТ «УкрСиббанк») з заявкою про надання йому іпотечного кредиту на суму 37 700, 00 дол США під 14 % річних (а. с. 140-142 т. 1).
Пунктом 1.2.2 договору визначено, що позичальник зобов'язувався повернути кредит у повному обсязі в термінах та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але не пізніше 06 квітня 2018 року (а. с. 5 зворот т. 1).
Висновок судово - почеркознавчої експертизи № 768-780/16-24 від 23.03.2016 Чернігівського відділення КНДІСЕ свідчить, що підпис від імені ОСОБА_1 в даній заявці виконаний ним особисто (а. с. 214 т. 2).
09 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (нині АТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11331110000, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 37 700, 00 дол США, що дорівнювало еквіваленту 190 385, 00 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі (а. с. 5, 165 т. 1).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (нині АТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 30207Р149, за яким остання погодилась відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені, інших штрафних санкцій (а. с. 10, 158 т. 1).
За умовами зазначеного договору поруки відповідальність боржника та поручителя є солідарною (п. 1.4 договору).
Під час розгляду справи ОСОБА_1 підтвердив, що договір про надання споживчого кредиту № 11331110000 від 09.04.2008 підписаний ним особисто.
Факт отримання ОСОБА_1 одного примірника договору підтверджено його заявою від 09.04.2008 (а. с. 135 т. 1), а згідно з висновком експертизи № 768-780/16-24 від 23.03.2016 підпис від імені ОСОБА_1 в даній заяві виконаний ним.
Факт підписання ОСОБА_2 договору поруки № 30207Р149 від 09.04.2008 остання не заперечувала, крім того, на укладення вказаного правочину була отримана 09.04.2008 згода її чоловіка - ОСОБА_3 .
У статті 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 містить висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Апеляційний суд враховує, що дані про оспорювання ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 11331110000 від 09.04.2008 матеріали справи не містять.
Відповідно до меморіального ордеру від 09.04.2008 № 0604723638 грошові кошти в сумі 24 000, 00 дол США, а згідно з меморіальним ордером від 10.04.2008 № 0604758896 кошти в сумі 13 700, 00 дол США, були перераховані на поточний рахунок, відкритий у АКІБ «УкрСиббанк» на підставі п. 1.5 договору, на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджує факт виконання банком умов договору (а. с. 114, 115 т.1).
Відповідачі не довели відсутності у них обов'язку виконати умови кредитного договору, а отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення правочину, що є підставою для відмови у задоволенні позову, є помилковим.
З огляду на те, що договір про надання споживчого кредиту від 09.04.2008 не розірваний, судом недійсним не визнаний, він повинен виконуватись сторонами відповідно до вимог статті 204 ЦК України.
Зміни до договору про надання споживчого кредиту № 11331110000 від 09.04.2008, що вносилися додатковими угодами від 26.11.2008 (а. с. 144 т. 1) та від 23.02.2009 (а. с. 147 т. 1) до уваги апеляційним судом не сприймаються, оскільки, згідно з висновком експертизи від 23.03.2016 № 768-780/16-24, підпис на них вчинений не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 173 т. 1).
Звертаючись з позовом, банк зазначав, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором станом на 27.08.2015 існує заборгованість за кредитом в сумі 34 241, 22 дол США, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 31 720, 80 дол США, за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 175 100, 47 грн, за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 263 703, 69 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з боржника та поручителя.
Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, відповідачі 13.11.2015 подали заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 71 том 1).
Приписами ст. 267 ч. ч. 3, 4 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що норма абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування коштами. Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку, на який надавалась позика, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Оскільки згідно зі статтею 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно із умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Проте, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.
Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені шляхом стягнення всієї кредитної заборгованості, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі № 212/5014/16-ц.
Встановлено, що Банк використав своє право на дострокове виконання кредитного договору, надіславши ОСОБА_1 вимогу від 16 червня 2015 року про дострокове повернення всієї суми наданого кредиту, аналогічну вимогу 26 червня 2015 року Банк направив на адресу поручителя ОСОБА_2 , яку вона отримала 30 червня 2015 року.
Тобто, пред'явивши вимогу згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, банк використав своє право на дострокове виконання кредитного договору та змінив строк виконання основного зобов'язання з 06.04.2018 на 16.06.2015, після чого втратив право здійснювати нарахування відсотків та пені за умовами договору.
Так, до суду з позовом ПАТ «УкрСиббанк» звернувся 31.08.2015 (конверт - а. с. 42 том 1). Про застосування наслідків позовної давності заявлено під час розгляду справи в суді першої інстанції (а. с. 71 том 1).
Таким чином, період одноособової відповідальності ОСОБА_1 як боржника становить з 31.08.2012 (три роки до дня подання позову) по 29.12.2014.
Оскільки, строк виконання основного зобов'язання змінився на 16.06.2015, а Банк звернувся до суду 31.08.2015, то він заявив вимогу до поручителя в межах шестимісячного строку, як це передбачено законом.
Стосовно позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту та відсотків за період з 25.05.2010 по 30.08.2012 - строк позовної давності пропущений, тому у задоволенні позову Банку про стягнення кредиту та відсотків за користування кредитом за цей період слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.
У задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості до 30.12.2014 належить відмовити з огляду на припинення поруки згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України.
З 30.12.2014 по 16.06.2015 ОСОБА_1 відповідає за своїми зобов'язаннями солідарно з ОСОБА_2
Сума заборгованості за кредитом (тілом) станом на 31.08.2012 становить 34 241, 22 дол США та є незмінною і станом на 16.06.2015, що підтверджується розрахунком позивача (а. с. 11-12 том 1).
Відповідачами розрахунок не спростований, власні розрахунки ними не подавались.
З огляду на зазначене, апеляційний суд бере за основу дані наданого ПАТ «УкрСиббанк» розрахунку заборгованості.
Відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність в загальному розмірі в межах 3 років (36 місяців). Розмір щомісячної суми заборгованості за тілом кредиту становить 951, 15 дол США.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність за період з 30.12.2014 по 16.06.2015. Також, ОСОБА_1 несе одноособово відповідальність за період з 31.08.2012 по 29.12.2014. Сума кредиту, що підлягала сплаті за зазначений період в солідарному порядку відповідачами становить 6 658, 01 дол США. Відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити тіло кредиту в сумі 27 583, 21 дол США.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11331110000 від 09.04.2008 передбачено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 14 % річних.
За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної у п. 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу, встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.
Враховуючи, що боржник прострочив сплату кредиту, повертав його та відсотки несвоєчасно, Банк правомірно здійснював нарахування відсотків за користування кредитними коштами саме за підвищеними відсотками (28 %).
Відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 369/10811/13-ц, від 02.07.2018 у справі № 357/16940/15-ц, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Отже, вимоги Банку про стягнення заборгованості за період після 16.06.2015 задоволенню не підлягають.
За період з 31.08.2012 по 29.12.2014 розмір процентів становить 15 763, 86 дол США, виходячи з розрахунку: 16,75 дол США (розмір % за 1 день 31.08.2012 (506, 35 : 31 = 16, 75) + 15 747, 11 (розмір % за період з 01.09.2012 по 29.12.2014). Вказана сума підлягає стягненню з боржника.
Розмір процентів за період з 30.12.2014 по 16.06.2015 становить 3 456, 81 дол США відповідно до розрахунку: 20,18 дол США (розмір % за 1 день грудня 2014 року) + 3 436,63 (за період з 01.01.2015 по 16.06.2015) та підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя.
Тобто, загальна сума заборгованості за кредитом та відсотками, яка підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , становить 10 114,82 дол США (6 658,01 + 3 456,81). З боржника ОСОБА_1 на корить позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом та відсотками в загальній сумі 43 347,07 дол США (27 583,21 + 15 763,86).
Позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» в частині стягнення заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками також підлягають частковому задоволенню, виходячи зі слідуючого.
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками в межах річного строку, що відповідає частині 2 статті 258 ЦК України та умовам кредитного договору (п. 4.1).
Таким чином, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя за період з 27.08.2014 по 16.06.2015 в розмірі 124 768,80 грн, а пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками в розмірі 185 876,85 грн.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та постановляє нове по суті судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В суді першої, апеляційної та касаційної інстанції судові витрати ПАТ «УкрСиббанк» складають 15 571,87 грн.
Судові витрати відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у суді касаційної інстанції складають 7 308,00 грн.
Позовні вимоги Банку задоволено на 78,6 %, тому, судові витрати, які належить повернути позивачу складають 12 239,50 грн.
Касаційна скарга відповідачів задоволена на 9 %, тому, судові витрати, які належить повернути відповідачам складають 657,72 грн.
Якщо брати до уваги, що відповідачі окремо понесли судові витрати на оскарження постанови суду в касаційному порядку ( ОСОБА_1 сплатив 4 409,00 грн, а ОСОБА_2 - 2 899,00 грн), то їх вимоги задоволені, відповідно, на 60,4 % ( ОСОБА_1 ), на 18,2 % ( ОСОБА_2 ).
Враховуючи, що і позивачу, і відповідачам належить повернути понесені ними судові витрати у розмірах, пропорційно задоволеним їх вимогам, провівши взаємозалік, апеляційний суд вважає, що остаточно на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 9 008,00 грн, а з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» підлягають стягненню судові витрати в сумі 2 714,40 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2016 року скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за договором споживчого кредиту від 09.04.2008 № 1133111000 в сумі 10 114,82 дол США (десять тисяч сто чотирнадцять доларів 82 центи), з яких: 6 658,01 дол США (шість тисяч шістсот п'ятдесят вісім доларів 01 цент) - заборгованість за тілом кредиту, 3 456,81 дол США (три тисячі чотириста п'ятдесят шість доларів 81 цент) - заборгованість за процентами за користування кредитом; та заборгованість за пенею в сумі 310 645,65 грн (триста десять тисяч шістсот сорок п'ять гривень 65 копійок), з яких: 124 768,80 грн (сто двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят вісім гривень 80 копійок) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 185 876,85 грн (сто вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 85 копійок) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за договором споживчого кредиту від 09.04.2008 № 1133111000 в сумі 43 347,07 дол США (сорок три тисячі триста сорок сім доларів 07 центів), з яких: 27 583,21 дол США (двадцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят три долари 21 цент) - заборгованість за тілом кредиту, 15 763,86 дол США (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три долари 86 центів) - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 9 008,00 грн (дев'ять тисяч вісім грн 00 коп) судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 2 714, 40 грн (дві тисячі сімсот чотирнадцять грн 40 коп) судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 09.04.2021.
Головуюча Судді: