Провадження № 11-сс/803/445/21 Справа № 205/1834/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця РФ, м. Санкт-Петербург, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 187 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 травня 2021 року.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що докази у їх сукупності дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названих кримінальних правопорушень. Адже зі змісту абсолютно всіх доказів наданих слідчому судді вбачається наявність обставини щодо знаходження 03 березня 2021 року потерпілого разом з підозрюваним у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , та заподіяння потерпілому майнової шкоди та тілесних ушкоджень, сторонами не спростовувалася.
Вказує, що доведеними в ході розгляду вказаного клопотання є наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні), оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, що дає підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він не має стійких соціальних зв'язків, не працевлаштований; та незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, яких підозрюваний знає, або знає їх місце проживання, з метою схилення свідків до зміни показів або відмови від показів, взагалі, а також можливість вчинення вчинити інше кримінальне правопорушення, що у свою чергу зашкодить вирішенню завдань кримінального судочинства, та перешкоджатиме ефективному, повному, всебічному та неупередженому розслідуванню.
Конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, репутація, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вищевказаному правопорушенні у повній мірі вказують саме на відсутність будь-яких стримуючих факторів, які б переконували, що підозрюваний не буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду або не буде чинити незаконний вплив на свідків.
Також зазначає, що в даному випадку сукупність ризиків та обґрунтованість доводів щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказують на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаному ризику протиправної поведінки підозрюваного.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого суді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обраний запобіжний захід є надто суворим; сторона обвинувачення не надала слідчому судді жодного доказу того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатньо для запобігання відповідним ризикам і не забезпечить його належну поведінку.
Вказує, що слідчим суддею не взято до уваги характеризуючі данні про особу підозрюваного.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисника підозрюваного, викладені в апеляційній скарзі та судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали суду, є безпідставними.
03.03.2021 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
04.03.2021 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого докази, зібрані в порядку передбаченому КПК України, підтверджуються наявність обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_7 .
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що підозрюваний ОСОБА_7 , зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки встановлено, що останній міцних соціальних зв'язків не має; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки офіційно не працює.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, його вік, стан здоров'я, відсутність соціальних зв'язків, матеріальне становище, а саме те, що він не працює, вчинив корисливий злочину та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування останнього на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4