Справа № 128/3408/20
Іменем України
(заочне)
09 квітня 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Кострюкова Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 30.06.2017, на підставі чого банком було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який в подальшому збільшено до 8 000 грн., а відповідачу надано у користування кредитну картку.
Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Зазначає, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на 14.10.2020 має заборгованість перед позивачем у розмірі 12 374, 03 грн., з яких: 8 228, 39 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 8 228, 39 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 582, 46 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 563, 18 грн. - заборгованість з відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.
Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором та заборгованість за договором відповідачем не погашена.
За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача вищевказану заборгованість в сумі 12 374, 03 грн. та судові витрати по справі.
В судове засідання учасники справи не з'явились.
Представник позивача попередньо подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі, в якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилася, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у визначений судом строк до суду не подано.
Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 30.06.2017, згідно якої підтвердила свою згоду на те, що Умови та Правила надання банківських послуг разом з Пам'яткою клієнта і Тарифами становить між нею та Банком договір банківського обслуговування, з яким вона ознайомилася до його підписання та згодна з його умовами (а.с. 17).
Відповідно до наданої позивачем довідки б/н, за кредитним договором відповідачу було надано 1 кредитну картку (а.с. 13).
Відповідно до наданої позивачем довідки б/н, за картковим рахунком НОМЕР_1 протягом 2017 - 2019 років було неодноразово змінено кредитний ліміт, починаючи зі стартом карткового рахунку 23.05.2017, 30.06.2017 кредитний ліміт встановлено 500 грн., 14.07.2017 кредитний ліміт збільшено до 8000 грн, 13.05.2019 кредитний ліміт було зменшено до 0, 00 грн. (а.с. 12).
Згідно наданого банком розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 14.10.2020 становить 12 374, 03 грн., з яких: 8 228, 39 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 8 228, 39 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 582, 46 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 563, 18 грн. - заборгованість з відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 (а.с. 9 - 11).
З копії виписки АТ КБ «ПриватБанк» за договором вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 та використання відповідачем кредитних коштів шляхом використання наданої кредитної картки, а також самостійне списання позивачем нарахованих ним відсотків шляхом збільшення за рахунок таких відрахувань тіла кредиту (а.с. 75 - 76).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки умови договорів приєднання переважно розробляються підприємцем, зокрема в даному випадку банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, та що саме з такими умовами було ознайомлено споживача на час укладення договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копію Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, проте зазначена анкета-заява, окрім анкетних даних відповідача не містить інформації щодо конкретних умов надання банківських послуг, зокрема встановлення відсотків за користування отриманими коштами, умов щодо пені, даних про строк виконання взятих зобов'язань, право кредитодавця в односторонньому порядку змінювати кредитний ліміт.
Обґрунтовуючи право вимоги, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», за яким передбачено різні види кредитних карток «Універсальна» з різними умовами кредитування, такі як «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та копію наказу банку про актуалізацію Умов та Правил надання банківських послуг, який викладено російською мовою. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими документами ознайомилася і погодилася відповідачка шляхом проставлення підпису в анкеті-заяві.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків за користування коштами, про право банку самостійно відносити сплачені кошти не на погашення тіла кредиту, а на інші цілі, а також відсутність погодженої домовленості сторін щодо строку виконання зобов'язань за анкетою-заявою, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та копія наказу банку про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг для ПриватБанку та всіх дочірніх банків не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді порядок розрахунку боргу за укладеним договором та віднесення його до відповідних складових боргу, які вважає погодженими позивач, оскільки надані суду документи не дають можливості встановити конкретні умови виконання укладеного договору, які залежать від різного виду кредитних послуг, передбачених наданими позивачем документами.
Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
У даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, позивачем було належним чином повідомлено відповідача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважає узгодженими банк.
Щодо заявленого позивачем клопотання про огляд веб-сайту, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 85 ЦПК України, письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.
Відповідно до ч. 7 ст. 85 ЦПК України, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
У клопотанні про огляд веб-сайту представник позивача зазначає, що такий огляд надасть змогу підтвердити дійсність відповідної копії редакції Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» на час укладення кредитного договору, тобто станом на 30.06.2017.
Огляд веб-сайту може бути проведений для фіксації лише тих даних, які можуть бути доказами у відповідній цивільній справі. Сам по собі огляд веб-сайту за своєю суттю є фіксацією на час такого огляду певного стану речей, відповідної інформації тощо.
Отже, огляд веб-сайту не може спростувати чи підтвердити обізнаність відповідача станом на 30.06.2017 року з тією чи іншою редакцією Умов та Правил. Тобто розміщення певної інформації на веб-сайті не є належним та допустимим доказом обізнаності та розуміння викладених на ньому Умов та Правил саме відповідачем та саме на час укладення відповідного договору.
Враховуючи викладене, огляд веб-сайту не може доводити обставини, які підлягають доведенню, а тому клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.
Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач фактично отримав в позикодавця 19 661, 59 грн. (сума коштів, зазначених в графі «витрати клієнтом кредитних коштів»), з яких повернув 15 648, 83 грн. (сума коштів, зазначених в графі «сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» (а.с. 9 - 11), а тому суд вважає доведеними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі фактично отриманої суми кредитних коштів, яка не повернута позивачу, що становить 4 012, 76 грн. (19 661, 59 грн. - 15 648, 83 грн. = 4 012, 76 грн.).
Позовні вимоги про стягнення з відповідача решти обрахованої позивачем суми простороченого тіла кредиту, що перевищує розмір використаних та неповернутих відповідачем коштів, а також прострочених відсотків задоволенню не підлягають з огляду на недоведення матеріалами справи досягнення сторонами договору умов віднесення самостійно обрахованих позикодавцем коштів, які не надавалися в користування позичальнику, до тіла кредиту, а також недоведення досягнення сторонами договору домовленості про встановлення розміру прострочених відсотків, застосованих при нарахуванні боргу позикодавцем.
Крім цього, позивачем нараховано відповідачу борг як «заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625», що нараховані відповідачу 01.02.2020 в сумі 563, 18 грн., суд зауважує, що за відсутності встановлення досягнутої домовленості сторін про строк повернення кредитних коштів та встановлення застосованої до нарахування позивачем ставки в розмірі 86, 40 % річних, неможливо стверджувати про відповідність такого нарахування умовам договору, при тому що статтею 625 ЦК України визначено інший розмір відсотків за порушення виконання грошового зобов'язання, який позивачем не обґрунтовується та не розраховується.
В ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки суд не бере до уваги Умови та правила надання банківських послуг в сукупності з Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", які не були підписані сторонами та з яких неможливо встановити конкретний вид банківських послуг, обраний відповідачем, в тому числі неможливо встановити строк повернення кредиту (строк виконання зобов'язання), позивачем не доведено час просторочення боржника за укладеним договором про надання банківських послуг. Тому підстав стягувати відсотки згідно ст. 625 ЦК України та в розрахованому позивачем розмірі суду не доведено.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, а саме в частині стягнення з відповідача 4 012, 76 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1 197, 90 грн. (2 102 грн. ? 4 012, 76 грн./12 374,03 грн. = 681, 65 грн.).
Також суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 536, 611, 623, 624, 625, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 30.06.2017 в розмірі 4 012, 76 грн. ( чотири тисячі дванадцять гривень, 76 копійок).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 681, 65 грн. (шістсот вісімдесят одну гривню, 65 копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, поштовий індекс: 01001, код ЄДРПОУ: 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 09.04.2021.
Суддя: