Справа № 167/1058/20 Головуючий у 1 інстанції: Требик В. Б.
Провадження № 22-ц/802/276/21 Категорія: 76 Доповідач: Осіпук В. В.
30 березня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_5 про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року,
У вересні 2020 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 20 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення з роботи ОСОБА_4 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП відповідно до наказу від 28 лютого 2020 року № 8 «Про припинення трудового договору № 03541300487 від 1 липня 2013 року». Поновлено позивача на посаді менеджера із збуту у ФОП ОСОБА_5 . Стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38740 грн 52 коп., із утриманням з цієї суми загальнообов'язкових платежів (податків) відповідно до закону. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць в розмірі 4470 грн 6 коп. допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 березня 2021 року в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
25 листопада 2020 року позивач ОСОБА_4 подала до суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що до закінчення судових дебатів, та за весь час судового розгляду вищевказаної справи позивачем ОСОБА_4 здійснено витрати на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 20000 грн, яка їй була надана на підставі укладеного договору про правову допомогу. У зв'язку із наведеним позивач просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_5 на її користь судові витрати у справі на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Додатковим рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року заяву позивача ОСОБА_4 про стягнення судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати, понесені останньою на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви
В обґрунтування скарги зазначав, що вказана позивачем сума понесених судових витрат не є співмірною з наданими їй адвокатом послугами.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 , вважаючи оскаржуване додаткове рішення суду законним та прийнятим судом з додержанням норм процесуального права, просила залишити його без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та відповідає об'єму і складності наданих правничих послуг.
Такий висновок суду є правильний.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої вказаної статті цього Кодексу визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ОСОБА_4 надано: договір про надання правової допомоги від 21 вересня 2020 року; додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2020 року; акт від 23 листопада 2020 року приймання-передачі наданих послуг; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 8 від 25 листопада 2020 року на суму 10000 грн; опис наданих (виконаних) робіт від 23 листопада 2020 року з розрахунком їх вартості; ордер серії ВЛ № 000016890 на надання правової допомоги від 21 вересня 2020 року (т. 1 а.с. 248-253).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Отже, із матеріалів справи вбачається, що дії адвоката по наданню правничої допомоги позивачу ОСОБА_4 відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання процесуальних документів, є обґрунтованим.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення прийняте судом першої інстанції у відповідності з вимогами цивільного процесуального законодавства і підстав для його зміни чи скасування не вбачає, а тому апеляційна скарга представника відповідача про його скасування підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді