Справа № 161/6011/21 Провадження №11-сс/802/190/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:запобіжний захід. Доповідач: ОСОБА_2
09 квітня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційними скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2021 року щодо ОСОБА_9 (ЄРДР за № 12021030000000050),
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 звернулася до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням, яке погоджене із прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Брониця Камінь-Каширського району Волинської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.343 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12021030000000050.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2021 року в задоволенні клопотання слідчого відмовлено, застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 20 квітня 2021 року з покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, а також доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні, однак не обґрунтовано наявності виняткових обставин, які дають можливість суду обмежити право підозрюваного на свободу.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.343 КК України. Також зазначає, що перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні. Вказує на те, що 30 жовтня 2020 року ОСОБА_9 на адресу фактичного проживання направлено повідомлення про підозру, пам'ятку про процесуальні права та повістки про виклик його слідчого, однак на вказаний виклик підозрюваний не з'явився, про поважні причини неприбуття не повідомив. В подальшому ОСОБА_9 було оголошено у розшук, оскільки він переховувався від органів досудового розслідування. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою. Посилаються на те, що ОСОБА_9 повністю визнає себе винним у вчиненні інкримінованих йому дій, щиро розкаюється, а дізнавшись про те, що він знаходиться у розшуку, перебуваючи при цьому на заробітках в Німеччині, добровільно, через адвоката повідомив слідчого про намір прибути до органу досудового розслідування. Вказує на те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту є безпідставним, оскільки підозрюваний проживає у сільській місцевості, а тому весною існує об'єктивна необхідність працювати по господарству, обробляти земельні ділянки. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційних скарг, підозрюваного та його захисників, які підтримали подану захисником ОСОБА_7 апеляційну скаргу, при цьому заперечували доводи апеляційної скарги прокурора та просили застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, прокурора, який апеляційну скаргу сторони обвинувачення підтримував та заперечив апеляційну скаргу сторони захисту і просив застосувати щодо ОСОБА_9 винятковий запобіжний захід, пояснення слідчого, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
В силу статей 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.176 КПК України є домашній арешт.
Зі змісту ст.181 КПК України випливає, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_9 слідчим суддею були дотримані.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.343 КК України;
- наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні.
Як убачається з матеріалів провадження, 30 жовтня 2020 року на домашню адресу ОСОБА_9 було надіслано повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.343 КК України, які відносяться до категорії кримінальних проступків та нетяжких злочинів.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
При судовому розгляді клопотання слідчий суддя перевірив відповідність змісту клопотання вимогам закону та з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя встановив, що матеріали клопотання містять дані щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, однак не містять переконливого обґрунтування, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Саме лише посилання у клопотанні на те, що ОСОБА_9 оголошувався в розшук, не свідчить про безумовне недотримання ним процесуальних обов'язків, які на його можуть бути покладені при обранні іншого, більш м'якого, запобіжного заходу.
Аналогічні твердження неодноразово знаходили своє відображення і у ряді рішень Європейського суду з прав людини.
Зокрема ЄСПЛ у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Згідно з п.88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов'язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасуванню правила сталі 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.
Не може утримання підозрюваного під вартою бути застосовано і з тієї причини, що у справі, на думку обвинувачення, очікується призначення покарання у вигляді позбавлення свободи - рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летіли проти Франції», «Худойоров проти Росії», «Рохліна проти Росії».
Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (рішення ЄСПЛ «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Вирішуючи питання про запобіжний захід, суд повинен враховувати вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Харченко проти України», «Комарова проти України», «Калашніков проти Росії», в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно позитивно.
Той факт, що ОСОБА_9 оголошувався в розшук, сам по собі не є вирішальною обставиною для обрання йому найсуворішого запобіжного заходу.
На думку апеляційного суду, враховуючи при цьому наведені вище обставини, запобіжний захід саме у виді цілодобового домашнього арешту зможе належним чином забезпечити необхідні процесуальні обов'язки підозрюваного.
З огляду на викладене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому зазначені в клопотанні слідчого підстави, в яких він просить застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, не знайшли свого підтвердження.
Також апеляційний суд вважає, що враховуючі вищезазначені обставини, до ОСОБА_9 не може бути застосовано і більш м'який запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2021 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий:
Судді: