Справа № 158/2445/20 Провадження №11-кп/802/153/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України. Доповідач: ОСОБА_2
06 квітня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
представника колонії - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2020 року щодо нього,
Оскаржуваною ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Горохівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Своє рішення суд мотивував тим, що в період перебування в установі ОСОБА_7 допустив п'ять порушень режиму утримання, з яких три рази притягувався до дисциплінарної відповідальності. На даний час одне стягнення не зняте та не погашене. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи під контролем адміністрації. На даний час не працевлаштований, участі у виконанні робіт по благоустрою колонії не приймає. За сумлінну поведінку та ставлення до праці п'ять разів заохочувався адміністрацією установи. Має цивільний позов в сумі 9500 грн., на даний час сплачено 811,55 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить врахувати пом'якшуючі обставини та змінити ухвалу суду.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали суду та основні доводи апеляційної скарги, ОСОБА_7 , який підтримував подану апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду та звільнити його умовно-достроково, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу і просив рішення місцевого суду залишити без змін, представника колонії, який заперечив проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вимогами ч.2 ст.81 КК України визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
За змістом ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 повно та об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого, його поведінку за весь час відбуття покарання, його відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених та дійшов правильного висновку про відсутність переконливих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про доведеність виправлення засудженого та відсутність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Горохівського районного суду Волинської області від 20.11.2017 за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно матеріалів справи, у Цуманську ВК № 84 засуджений ОСОБА_7 прибув 05.05.2018.
За час перебування в установі, допустив п'ять порушень режиму утримання, з яких три рази притягувався до дисциплінарної відповідальності. На даний час одне стягнення не зняте та не погашене. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи під контролем адміністрації.
На даний час не працевлаштований, участі у виконанні робіт по благоустрою колонії не приймає. За сумлінну поведінку та ставлення до праці п'ять разів заохочувався адміністрацією установи. Має цивільний позов в сумі 9500 грн., на даний час сплачено 811,55 грн.
Крім того, 25.06.2019 комісією установи засудженому ОСОБА_7 було відмовлено у переведенні його до дільниці соціальної реабілітації та 25.08.2020 відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення, оскільки комісія дійшла висновку, що засуджений не став на шлях виправлення..
Крім того, наявність у ОСОБА_7 5 заохочень за весь період відбування покарання, не свідчить про те, що засуджений своєю поведінкою довів своє виправлення.
З огляду на наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст.6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Апеляційний суд, виходячи з положень ст.81 КК України та п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким" від 26 квітня 2002 року №2, проаналізувавши дані щодо ставлення засудженого ОСОБА_7 до вчиненого ним злочину, щодо праці, додержання ним вимог режиму, дані про його особу за весь період перебування в установах відбування покарань, оцінюючи у сукупності з даними щодо обставин скоєного злочину та строку реального відбуття призначеного покарання, приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_7 за весь період відбування покарання не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.
Також враховується, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
З огляду на вищевикладене, доводи засудженого ОСОБА_7 не спростовують висновки суду першої інстанції щодо безпідставності поданого клопотання, а також не свідчать про доведення засудженим свого виправлення та про наявність підстав для його звільнення від відбування покарання умовно-достроково, а тому ці доводи апеляційний суд розцінює як непереконливі, у зв'язку з чим вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2020 року щодо нього - без змін.
Головуючий:
Судді: