Справа № 761/12034/21
Провадження № 2-а/761/328/2021
05 квітня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «Автосос-Сервіс», Головне управління Національної поліції у м. Києві, третя особа- Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними дій, скасування постанови, стягнення коштів, -
У квітні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов вказаний адміністративний позов.
Стаття 286 КАС України передбачає розгляд адміністративої справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Однак, позивачем разом з вимогою про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження заявлено позовну вимогу про визнання протиправними дій щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, яка не розглядається в порядку ст. 286 КАС України.
Відповідно п.4,5 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачів штраф, комісію банку, витрати на евакуацію ТА за зберігання транспортного засобу на спецмайданчику.
В цій частині в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертаються до суду та обґрунтовують свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або обставин, які свідчать на підтвердження дійсної неможливості отримання таких доказів, а також на підставі якої правової норми визначається той спосіб захисту прав, який позивач просить застосувати, тобто, які саме суб'єктивні права позивача порушені, якими саме діями відповідача з приводу даного предмету спору та з якими правовими наслідками.
Тому, позивачу необхідно уточнити вказані позовні вимоги та підстави позову у відповідності зі ст. 5 КАС України та зазначити, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача з посиланням на норми матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини.
Крім цього, в позовній заяві позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору згідно ст. 288 КУпАП. та п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Такої самої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові по справі № 543/775/17 від 18.03.2020 року.
Так, у зазначеній постанові колегія Великої Палати Верховного Суду прийшла до наступного висновку.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Крім цього, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов 'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» . У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону .
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12 , 22 Закону № 3551-XII .
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 (провадження № 14- 730цс19).
З позовної заяви вбачається, що вказаний спір не відноситься до категорій справ, пов'язаних з порушенням прав позивача саме як учасника бойових дій, а відтак останній не звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В прохальній частині позовної заяви позивач заявляє вимоги визнати протиправними дії, скасувати постанову, за які має бути сплачено 454,00 грн та 908,00 грн судового збору, та стягнути кошти в розмірі 1752,45 грн. (майнова вимога), за яку має бути сплачено 908,00 грн судового збору.
В зв'язку з цим позивачу необхідно сплатити на рахунок отримувача UA628999980313151206000026011 , код банку отримувача МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37995466 , отримувач коштів - УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н/22030101 , Банк одержувача - Казначейство України (ЕАП судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
На підставі вищевикладеного, позивачу необхідно уточнити прохальну частину позовної заяви, зазначити, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача з посиланням на норми матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, надати суду уточнену позовну заяву та її копії у відповідності до кількості учасників справи, сплатити судовий збір в розмірі 2270,00 грн. та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у вказаному розмірі або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 169 КАС України).
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 4, 25, 161, 169 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «Автосос-Сервіс», Головне управління Національної поліції у м. Києві, третя особа- Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними дій, скасування постанови, стягнення коштів,- залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Осаулов А.А.