Справа № 761/41675/20
24 грудня 2020 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100004157 від 07.04.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України,
21 грудня 2020 року прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100004157 від 07.04.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, про арешт майна, а саме: об'єкт нерухомого майна 1420179880000, загальною площею 35.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що у провадженні Шевченківського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування №12017100100004157, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи намагаються заволодіти шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_2 , у АДРЕСА_3 та квартирою 30 по АДРЕСА_3 .
Так, згідно довідки з Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, 07.09.1993 року квартира АДРЕСА_4 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Крім того, згідно довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, 21.10.1993 року квартира АДРЕСА_2 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Згідно довідки з відділу реєстрації смерті Міністерства юстиції України дата смерті ОСОБА_4 , 1928 р.н. - 09.06.2016.
Згідно довідки з відділу реєстрації смерті Міністерства юстиції України дата смерті ОСОБА_5 , 1954 р.н. - 24.09.2016.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна-17.08.2017 право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано ОСОБА_6 , КП «Благоустрій Шевченківського району» м. Київ за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2009, серія та номер: 3572, видавник ПН ЄМНО ОСОБА_8 .
Згідно наявної інформації, у померлого ОСОБА_5 є спадкоємці - син та донька, відтак, належні йому та його померлій матері на праві приватної власності квартири після його смерті повинні були б перейти у власність його дітей.
Однак, згідно наявних матеріалів, деякі особи намагались визнати у судовому порядку факт спільного проживання з померлим, однак, жодного позитивного рішення судами так і не було винесено.
Відтак, є підстави вважати, що при реєстрації права власності за ОСОБА_7 на належну ОСОБА_5 квартиру було подано підроблені документи, що підтверджували б право ОСОБА_7 на реєстрацію даної квартири за собою на праві приватної власності.
Так, на зазначену квартиру ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва №761/30441/17 від 31.08.2017 було накладено арешт.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно 17.04.2019 даний арешт було скасовано, при цьому підставою скасування стала, нібито, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва №769/12190/19 від 12.04.2019, однак, у Єдиному реєстрі судових рішень відомості щодо зазначеної ухвали суду відсутні, незважаючи на це, державним реєстратором, всупереч вимог чинного законодавства України, винесено запис щодо скасування арешту.
Досудовим розслідуванням встановлено, що запис про зняття арешту з квартири АДРЕСА_2 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі неіснуючої, завідомо підробленої ухвали суду.
При цьому, як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 уникає явки до слідчого для проведення процесуальних дій за його участі, при цьому, у всесвітній мережі Інтернет квартира, власником якої він став на підставі підроблених документів, виставлена на продаж на кількох сайтах, що свідчить про наміри ОСОБА_7 , спрямовані на відчуження зазначеної квартири, незважаючи на те, що йому достовірно відомо про те, що він не має на це жодного законного права.
Відповідно до інформації з ДП «Національні інформаційні системи» бланк ВМВ 965175 витрачено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 16.01.2009 для посвідчення договору про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок, що відрізняється від дати договору купівлі-продажу, який використано для реєстрації речових прав квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, в органу досудового розслідування є підстави вважати, що невстановлені особи шляхом обману та використання підроблених документів квартирою АДРЕСА_2 , яка належала померлому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До Київської місцевої прокуратури №10 звернувся опікун неповнолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_11 із заявою про визнання ОСОБА_5 потерпілим та із заявою про те, що останніми будуть вживатись заходи, спрямовані на поновлення строків та вступлення в спадщину.
В ході досудового розслідування також встановлено, що у померлого ОСОБА_10 у власності знаходився гараж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1420179880000, загальною площею 35,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, виданий 27.08.2010 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 .
Крім цього, встановлено, що 01.12.2017 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 посвідчено договір купівлі-продажу між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , виданий 01.12.2017 відносно об'єкта нерухомого майна 1420179880000, загальною площею 35,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 та закріплено право власності за ОСОБА_13 .
Вказані події викликають в органу досудового розслідування сумніви, оскільки 24.09.2016 помер ОСОБА_10 , що ставить під сумнів його участь, а саме присутність під час проведення нотаріальних дій у нотаріуса. Крім цього, в матеріалах наявна інформаційна довідка, датована 20.11.2017, видана замовнику - ОСОБА_10 , Київським міським бюро технічної інвентаризації.
Постановою слідчого від 03.12.2020 об'єкт нерухомого майна 1420179880000, загальною площею 35.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що вищевказане нерухоме майно, на думку прокурора, є об'єктом кримінально-протиправних дій, отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, прокурор, з метою забезпечення збереження речових доказів, просить накласти арешт.
Прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 , будучи завчасно та належним чином повідомленою про час та дату судового розгляду, в судове засідання не з'явилася. На електронну пошту суду від прокурора ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд клопотання про арешт майна без її участі, у якій остання також зазначила, що клопотання підтримує та просить задовольнити.
Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене та розгляд справи без власника майна є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про розгляд вищевказаного клопотання без повідомлення про його розгляд власників майна.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна, а саме об'єкта нерухомого майна 1420179880000, загальною площею 35.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що існують обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно, є об'єктом кримінально-протиправних дій, а також речовими доказами у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність накладення арешту на об'єкт нерухомого майна 1420179880000, загальною площею 35.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, слідчий суддя не знаходить у висновках прокурора при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно порушень вимог КПК України та чогось очевидно необґрунтованого та безпідставного.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100004157 від 07.04.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме:
-об'єкт нерухомого майна 1420179880000, загальною площею 35.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
у вигляді заборони відчужувати та розпоряджатися вказаним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1