Справа № 752/25610/20
Провадження №: 1-кп/752/1293/21
09.04.2021 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження № 12020100010004702 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , українця, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, недієздатних, непрацездатних осіб, освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю сторін та учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
обвинуваченого (цивільного відповідача)ОСОБА_4
захисника обвитнуваченогоОСОБА_9
29.10.2020 приблизно о 20 год 30 хв ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у подвір'ї будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 вступив у словесний конфлікт та штовханину зі своїм племінником ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мав місце на фоні тривалих особистих неприязних відносин. В ході конфлікту у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 зайшов до кухні квартири, в якій проживає у вказаному будинку та взявши там ніж кухонного типу, повернувся на подвір'я цього ж будинку і, наблизившись до потерпілого ОСОБА_7 , умисно, протиправно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, наніс ОСОБА_7 цим ножем один удар в область живота.
Внаслідок отриманого удару ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, які за критерієм небезпеки належать до тяжкого тілесного ушкодження.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота, а саме: рани на передній черевній стінці, від якої відходить рановий канал, направлений догори вправо та дозаду, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини черевної стінки, що проникає у черевну порожнину з пораненням великого чепця; в подальшому рановий канал йде зліва-направо і дозаду, входячи через малий чепець у чепцеву сумку (де виявлено 500 мл крові згортками) та неповним пересіченням голівки підшлункової залози (рана підшлункової залози 1,5х5 см) і ушкодженням серозної оболонки верхньої частини дванадцятипалої кишки з явищами гемоперитонеуму (наявність у черевній порожнині близько 2 л крові).
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав частково і надав покази, за змістом яких 29.10.2020 він перебував у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , лежав на дивані та дивився телевізор. У цей час до нього наполегливо стукав племінник ОСОБА_7 , позвав на двір для “чоловічої розмови”та підійшовши до гаража у подвір їх будинку ОСОБА_7 повалив обвинуваченого на землю, почав давати стусани ногами, оголошуючи при цьому образливі слова, що принижують гідність, бив ногами. ОСОБА_4 вирвався, побіг до кухні, взяв ніж, вибіг зовні. ОСОБА_7 стояв біля вікна і ОСОБА_4 вдарив потерпілого ножем один раз в область черева. Після цього потерпілий втік і обвинувачений його вже не бачив. Обвинувачений повернувся у квартиру, налив собі випити горілки та влігся спати. Те, що обвинувачений гнався з потерпілим з ножем є брехнею. Підстав обумовлювати потерпілого обвинувачений не має. Мету вчинку визначити та охарактеризувати не в змозі, адже перебував в стані сп'яніння та афекту. На думку ОСОБА_4 поведінка потерпілого його спонукала до агресивних дій. В ході допиту обвинувачений підтвердив, що між ним та племінником неодноразово протягом років мали місце сварки на побутовому рівні через запальну вдачу і нечемне поводження ОСОБА_7 . Про вчинене шкодує, оцінює свою по віденку негативно, розкаюється, просить його вибачити як племінника, так і всю рідню, бажає відшкодувати майнову шкоду, зумовлену лікуванням, стверджує, що загрози для потерпілого більше не становитиме і інших злочинних дій не чинитиме.
Покази обвинуваченого послідовні і чіткі, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ОСОБА_4 змісту обставин кримінального провадження, добровільності визнання своєї вини.
Захисник обвинуваченого просить надати своєму підзахисному, який повністю визнав вину в учиненому, можливість виправитися, працевлаштуватися, зважити на його вік, призначити покарання строком 5 років позбавлення волі з відстроченням у 2 роки за ст. 75 КК України, вказував на правдивість показань обвинуваченого з огляду на те, що він нічого не приховував від суду як про себе, так і свою негативну поведінку і незадовільні вчинки, що мали місце протягом життя.
Допитаний у судовому засіданні потеплілий ОСОБА_7 надав покази, за змістом яких з обвинувачем він знайомий все життя, адже ОСОБА_4 є його рідний дядько по батьковій лінії, з яким вони проживають в одному будинку по АДРЕСА_2 на окремих поверхах, дядько на першому, племінник з батьками та дядьковою дружиною на другому та третьому поверхах. 29.10.2020 вдень між ним та обвинуваченим мала місце бесіда неприємного змісту та емоційного забарвлення, спричинена сприянням ОСОБА_4 виклику потерпілого до воєнкомату. В вечорі того ж дня ОСОБА_7 пішов до дядька, постукав у вікно і між ними почалася словесна перепалка, а будучи на дворі, ОСОБА_4 напав на ОСОБА_7 без нанесення тілесних ушкоджень. ОСОБА_7 скрутив ОСОБА_4 та поклав на землю. Після цього ОСОБА_4 пішов з місця, тоді як потерпілий залишився зовні у дворі і десь секунд через 30-40 обвинувачений вибіг з-за кутка будинку та стромив потерпілому ніж у живіт. Перебуваючи у шоковому стані, ОСОБА_7 став тікати, пробіг уздовж паркану, перехилився через паркан та перевалився на вулицю, впавши на спину за територію подвір'я. Повертаючись назад побачив як батько ОСОБА_10 біжить за дядьком ОСОБА_4 і відбирає у нього з рук ніж. При цьому обвинувачений ОСОБА_4 перелізти через паркан не намагався. Підвівшись, потерпілий обійшов повністю територію подвір'я, і через центральний вхід зайшов, піднявся додому та ліг у ванну аби не замастити все кров'ю.
Свідок ОСОБА_10 у ході допиту надав покази, за змістом яких вони з рідним братом ОСОБА_4 багато років перебувають у неоднозначних відносинах, від відвертої безкорисної допомоги одне одному - до відкритих конфліктів та безпідставних образ з боку сп'янілого обвинуваченого. 29.10.2020 у вечорі о 20:30 сталася сварка між сином ОСОБА_7 та братом ОСОБА_4 , який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. У той час свідок ОСОБА_10 перебував у своїй квартирі по АДРЕСА_2 на другому поверсі і про якийсь гамір надворі йому повідомила з третього поверху дружина ОСОБА_11 . Вийшовши на балкон, свідок ОСОБА_10 побачив свого сина та брата, які лаялися одне з одним. Спустившись вниз та будучи зовні у дворі свідок ОСОБА_10 закликав родичів, які сварилися, заспокоїтися та не лаятися. Після цього обвинувачений розвернувся та пішов до себе. Буквально за секунди, коли свідок ОСОБА_10 піднявся сходами на другий поверх, то побачив як ОСОБА_4 біжить зі своєї квартири з ножем у напрямку потерпілого ОСОБА_7 , який перебував за рогом та не бачив обвинуваченого. Коли свідок ОСОБА_10 спустився вниз та повернув за ріг, то побачив, що потерпілий ОСОБА_7 перелітає через паркан, а обвинувачений ОСОБА_4 доганяє його з ножем у правій руці і склонився вже перед парканом. Свідок ОСОБА_10 наздогнав біля паркану обвинуваченого та вихопив у нього з руки скривавленого ножа, тоді повернувся до себе у квартиру і покликав жінок ( ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ), повідомивши, що сина поранено, наказав їм викликати поліцію і швидку медичну допомогу. Ніж, відібраний у обвинуваченого, свідок ОСОБА_10 заніс у квартиру і поклав на сходи. У свою чергу ОСОБА_4 пішов до себе додому.
Безпосереднім свідком нанесення тілесних ушкоджень свідок ОСОБА_10 не був.
Допитана в якості свідка ОСОБА_11 надала покази, за змістом яких вона є матір'ю потерпілого ОСОБА_7 та дружиною рідного брата обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_10 . Близько 9-ї години вечора 29.10.2020, відпочиваючи вдома у АДРЕСА_2 почула шум і гамір, а тому попросила чоловіка ОСОБА_10 з'ясувати ситуацію. Чоловік ОСОБА_10 підтвердив, що щось дійсно відбувається, спустився вниз і десь за хвилину повернувся з проханням викликати швидку медичну допомогу та повідомив, що обвинувачений ОСОБА_4 вдарив сина ножем у живіт. Відразу за чоловіком ОСОБА_10 , метрів за 3-4 піднімався син ОСОБА_7 , тримаючись за живота, звідки через руку йшла кров. Він потерпілого ОСОБА_7 з його слів дізналася, що дядько ОСОБА_4 штирхнув його ножем. Обвинуваченого ОСОБА_4 свідок не бачила, лише приблизно за півтори години до події.
Безпосереднім очевидцем події нанесення тілесних ушкоджень свідок ОСОБА_11 не була.
Стосунки між потерпілим та обвинуваченим характеризує як напружені, непрості, неприязні, конфліктні.
Допитана в якості свідка ОСОБА_12 надала покази, за змістом яких вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 , з яким вони сумісно не проживають тривалий час, потерпілий ОСОБА_7 є її племінником. 29.10.2020 свідок ОСОБА_12 була вдома у АДРЕСА_1 (у квартирі брата обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_10 , де вона мешкає). У вечорі нагору піднявся ОСОБА_10 і сказав викликати швидку медичну допомогу і поліцію. За братом обвинуваченого - ОСОБА_10 одразу ж піднявся в квартиру потерпілий ОСОБА_7 з пробитим животом, за який тримався рукою, а з рани йшла кров. Потерпілий ліг у ванну, а свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 в паніці почали викликати швидку та поліцію. Про те, що потерпілого поранив обвинувачений дізналася зі слів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
Безпосереднім очевидцем події кримінального правопорушення свідок ОСОБА_12 не була.
Свого чоловіка ОСОБА_4 характеризує негативно.
Також в ході судового розгляду за клопотанням представника потерпілого допитано в якості свідка ОСОБА_13 , лікара-хірурга, який працює у Київській міській клінічній лікарні та проводив огляд потерпілого, коли його було доставлено до медичного закладу з ножовим пораненням та оперував ОСОБА_7 . Показання цього свідка стосуються оцінки стану здоров'я ОСОБА_14 одразу після його доставки до лікарні 29.10.2020 та перебігу лікування. Свідок ОСОБА_13 очевидцем події злочину не був та надав покази, згідно з якими стан ОСОБА_7 був край тяжким, хлопцю насилу врятували життя
Описані показання обвинуваченого і потерпілого в частині дати, часу та місця вчинення кримінального правопорушення, визначення постраждалої особи та особи, яка нанесла тілесне ушкодження, кількості поранень відповідають одне одному.
Показання свідків у поєднанні з показаннями обвинуваченого і потерпілого узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами сторони обвинувачення, зокрема, протоколом огляду місця події від 29.10.2020, в якому задокументовано про вилучення у приміщенні лікарні швидкої допомоги елементів футболки фіолетового кольору; протоколом обшуку від 29.10.2020, яким задокументовано виявлення та вилучення у квартирі АДРЕСА_3 на другому поверсі предмета, схожого на ніж зі слідами бурого кольору на ньому; протоколами проведення слідчого експерименту від 20.11.2020 за участю потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 та переглянутим в залі судового засідання на робочому комп'ютері відеозаписами проведених слідчих експериментів, обставини яких потерпілий та свідок ОСОБА_10 фактично словесно повторили при їх допиті під час судового розгляду, вказавши на дату, місце і час події, учасників, місце їх розташування, поведінку.
Відповідно до висновку експерта від 11.12.2020 № 042-1827-2020 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, складеного на підставі постанови слідчого уповноваженим судово-медичним експертом, ОСОБА_7 був доставлений у відділення політравми 29.10.2020 о 21:20 за викликом, прийнятим о 20:41 з попереднім діагнозом “ножове поранення передньої черевної стінки”. За наслідками первинного огляду з'ясовано, що загальний стан хворого вкрай тяжкий, артеріальний тиск 60/30 мм ртутного стовбчика, пульс 120 за хвилину, слабкий, периферичний не визначається. 29.10.2020 та 31.10.2020 проведено оперативне втручання, 24.11.2020 ОСОБА_7 виписано. Дані медичної документації свідчать, що під час звернення за медичною допомогою 29.10.2020 о 21 год 20 хв у ОСОБА_7 виявлено проникаюче колото-різане поранення живота, а саме: рани на передній черевній стінці, від якої відходить рановий канал, направлений догори вправо та дозаду, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини черевної стінки, що проникає у черевну порожнину з пораненням великого чепця; в подальшому рановий канал йде зліва-направо і дозаду, входячи через малий чепець у чепцеву сумку (де виявлено 500 мл крові згортками) та неповним пересіченням голівки підшлункової залози (рана підшлункової залози 1,5х5 см) і ушкодженням серозної оболонки верхньої частини дванадцятипалої кишки з явищами гемоперитонеуму (наявність у черевній порожнині близько 2 л крові). Виявлене тілесне ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилося внаслідок однократної травматичної дії гострим предметом, якому притаманні колюче-ріжучі (по типу клинка ножа) ознаки і за давністю може відповідати вказаному терміну.
Враховуючи характер та локалізацію виявленого у ОСОБА_7 тілесного ушкодження, дані протоколу допиту потерпілого від 27.11.2020 та протоколу проведення слідчого експерименту за його участю від 20.11.2020, судовий експерт робить висновок, що виявлене тілесне ушкодження могло утворитися при умовах та у спосіб, на які вказує потерпілий.
Згідно з висновками експерта від 18.11.2020 № 091-375-2020 та від 04.12.2020 № 081-492-2020 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, що складені на підставі постанов слідчого уповноваженими судово-медичними експертами, на клинку кухонного ножа та фрагментах футболки, які, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, були вилучені при обшуку місця події кримінального правопорушення та визнані речовими доказами за постановою слідчого судді, виявлена кров людини, можливість походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 17.11.2020 № 626 Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, складеного на підстави постанови слідчого, у теперішній час ОСОБА_4 не виявляє ознак будь-якого психічного розладу; в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення (29.10.2020) він не виявляв ознак будь-якого психічного розладу, тимчасового розладу психічної діяльності і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на момент проведення експертного дослідження ОСОБА_4 не виявляє ознак будь-якого психічного розладу, за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Стороною захисту не подано жодних доказів, не заявленого жодних клопотань про витребування доказів, допит свідків тощо, на підтвердження ознак віктимності у поведінці потерпілого, не доведено, що ОСОБА_7 поводив себе настільки невідповідно до наявної обстановки, що дії обвинуваченого з нанесення ножового поранення слід вважати адекватними і вчиненими за відсутності умислу.
У світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він вчинив умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни не встановлено.
При цьому, слід зазначити, що в ході розгляду цього кримінального провадження представник потерпілого неодноразово вказував суду на необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство. Зокрема під час проведення підготовчого судового засідання представник потерпілого звертався до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка була відхилена судом з мотивів, викладених в ухвалі від 21.01.2021. На стадії судового розгляду представник потерпілого підтримав попередньо подане ним клопотання про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, у задоволенні якого було відмовлено з огляду на його необґрунтованість, адже заявник не визначив норму процесуального законодавства, яка передбачає відповідні дії суду, зокрема, з переймання на себе функцій обвинувачення шляхом виходу за межі висунутого обвинувачення у бік тяжкості юридичної кваліфікації. Крім того зі сторони державного обвинувачення зміна правової кваліфікація не відбулася. У свою чергу суд зі свого боку провів судовий розгляд цього кримінального провадження на засадах змагальності та з дотриманням права обвинуваченого на захист, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Установлення відповідності ознак учиненого діяння ознакам складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відбулося з урахуванням психо-емоційного стану обвинуваченого, з'ясування всіх подій та обстановки, відповідно до наявних належних, допустимих і достатніх доказів, які дають обґрунтовані підстави стверджувати, що нанесення ОСОБА_4 ножового поранення ОСОБА_7 було імпульсивним вчинком, одномоментною дією, умисел щодо якої виник раптово у ситуації конфлікту як наслідок суб'єктивного сприйняття у стані алкогольного сп'яніння ситуації, яка мала місце.
Обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод у контексті дотримання прав та інтересів потерпілого з огляду на обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України, судом не встановлено.
У кримінальному провадженні з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо строків звернення до суду, форми і змісту, потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 63277,00 грн матеріальної шкоди, зумовленої фактично понесеними витратами на відновлення здоров'я у період перебування на стаціонарному лікування та 150000,00 грн моральної (немайнової) шкоди, спричиненої сильними душевними стражданнями внаслідок неправомірної поведінки з боку рідного дядька, різкою зміною укладу і стилю життя як потерпілого, так і всієї його родини в результаті скоєння обвинуваченим злочину відносно нього.
На підтвердження заявлених вимог до цивільного позову приєднано виписку з медичної карти стаціонарного хворого, таблицю медичних витрат, 41-н фіскальний чек на оплату медичних препаратів, матеріалів, засобів тощо за період з 30.10.2020 по 03.12.2020 на загальну суму 62677,04 грн, документально оформлений Комунальним некомерційним підприємством “Київська міська клінічна лікарня № 17” перелік наданих ОСОБА_7 медичних послуг за власний рахунок пацієнта від 20.01.2021, довідку Комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2” Голосіївського району м. Києва від 20.01.2021 про перебування ОСОБА_7 під наглядом сімейного лікаря та перебування на стаціонарному лікуванні.
Під час розгляду цивільного позову по суті потерпілий і його представник заявлені вимоги підтримали, оголосивши свої обґрунтування.
Обвинувачений цивільний позов в частині вимог про стягнення майнової шкоди визнав повністю та зазначив, що має бажання компенсувати всі витрати. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди ОСОБА_4 не визнав. Відповідно до заперечень обвинуваченого та його захисника у конфлікті, який потяг з собою ножове поранення дядьком племінника, винні обидві сторони, а тому виплачувати моральну шкоду ОСОБА_4 не вважає за належне.
Заслухавши пояснення сторін за цивільним позовом, представника потерпілого і захисника обвинуваченого, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та об'єктивно оцінивши письмові докази, покази свідків в частині, що стосується цивільного позову, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог та можливість часткового задоволення цивільного позову, зважаючи на таке.
Частиною 1 ст. 128 КПК України унормовано, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. До збитків, серед іншого, відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Нормами ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 та ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Оскільки обвинувачений визнається винуватим у нанесенні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, визнає свою вину у заподіянні поранення, яке потягло за собою необхідність неодноразового оперативного втручання, розлад здоров'я, зміну способу життя потерпілого та його близьких, фізичних біль і моральні страждання, видатки на лікування і догляд ОСОБА_7 , суд вбачає наявним склад цивільного правопорушення, а саме: протиправні дії ОСОБА_4 , їх шкідливий результат у вигляді майнових втрат та моральних страждань потерпілого, причинний зв'язок між протиправними діями і завданою шкодою майнового та немайного характеру, а також вину обвинуваченого. У зв'язку з цим позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними та задовольняються судом частково в сумі 62677,04 грн документально підтверджених і доведених майнових витрат на оплату призначених потерпілому медичних препаратів, ліків, витратних матеріалів, необхідних для проведення оперативного вручання, доопераційного і післяопераційного догляду і лікування.
Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, яка підлягає стягненню за цивільним позовом, суд враховує аспект родинної спорідненості потерпілого та обвинуваченого, їх проживання в одному приватному будинку протягом багатьох років, неодноразове вчинення ОСОБА_4 адміністративних правопорушень за ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_15 , обстановку злочину, поведінку обвинуваченого після його вчинення, локалізацію і ступінь тяжкості тілесного ушкодження, а також вкрай негативні болісні фізичні відчуття потерпілого, важкий стан, в якому потерпілий потрапив до рук лікарів, потребу у подальшій реабілітації, зміну ритму та способу життя як потерпілого (необхідність сторонньої допомоги у побуті, спеціального харчування, складнощі у працевлаштуванні через потребу дробного особливого харчування, індивідуального режиму, обмеженість у можливості звичного пересування містом, неможливість повноцінно зустрічатися і спілкуватися з друзями та дівчиною), так і батьків, з якими він проживає і які також розділяють його тягар в емоційному та матеріальному аспекті, усвідомлення потерпілим ризиків втрати життя, а також зумовлені всім описаним душевні страждання ОСОБА_7 .
Оскільки майновий вираз душевного болю не можливо достеменно виразити у грошових одиницях, опираючись на засади розумності і справедливості, суд вважає за доцільне задовольнити цивільний позов у цій частині в сумі 100000,00 грн та зауважує, що відшкодування моральної шкоди має виконувати не каральну, а перш за все компенсаційну функцію.
Судові витрати з оплати професійної правничої допомоги у цивільному позові станом на час ухвалення вироку не заявлено.
Щодо сплаченого судового збору в сумі 1500,00 грн за подання цивільного позову в межах цього кримінального провадження суд зазначає, що позивач в силу закону звільняється від сплати судового збору навіть за заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому така сума може бути повернута цивільному позивачеві у разі його звернення до суду з цих підстав в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Речовими доказами у кримінальному провадженні в установленому законодавством порядку визнано ніж кухонного типу з пластмасовою ручкою світло-жовтого кольору, загальною довжиною 32,9 см, змив зплями речовини бурого кольору, фрагмент футболки фіолетового кольору з плямами речовини бурого кольору та пошкодженням у вигляді порізу, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Голосіївського Управління поліції Головного управління поліції у м. Києві (квитанція № ФП-012754 від 11.12.2020).
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення злочину та ті, що йому передували, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття у вчиненому, визнання в суді обставин регламентованих п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. часу, місця, способу вчинення, оголошені вибачення перед потерпілим та його батьками - своїми родичами, особисте негативне ставлення до свого вчинку (обвинувачений зазначав, що вчинив погано, у подальшому загрози для потерпілого не становитиме).
Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для визнання наявними пом'якшуючих обставин за п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України (вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого) адже відповідних обставин ні обвинуваченим, ні його захисником суду не доведено.
Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України є перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння, що доводиться як його особистим визнанням, так і показами свідків, а також дослідженням, проведеним 30.10.2020 о 00 год 15 хв за допомогою газоаналізатораAlcotest 6820, виробництва Drager Safety AG & Co, результат якого роздруковано приладом Drager mobile printer, де цифровий показник проміле алкоголю становить 1,52 %.
Під час судових дебатів сторони та учасники провадження оголосили свої міркування щодо міри необхідного покарання, зокрема, прокурор просив застосувати покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, потерпілий просив максимальний строк у межах санкції статті, представник потерпілого просив призначити покарання як за вчинення закінченого замаху на вбивство, захисник обвинуваченого просив призначити 5 років позбавлення волі з відстрочкою виконання у 2 роки.
При обранні міри покарання суд враховує позицію сторін та учасників провадження щодо необхідної міри покарання, часткове задоволення цивільного позову, відсутність у обвинуваченого офіційних зобов'язань з утримання залежних від його фізично та/або матеріально інших осіб, неповнолітніх дітей (зворотного не доведено), соціальні зв'язки обвинуваченого, його особу, оголошену дружиною та родичами характеристику ОСОБА_4 , вік, соціальний статус (пенсіонер, офіційно не працевлаштований), обставини того, що обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога він перебуває, раніше не судимий, має середню спеціальну освіту, фах, має постійне місце проживання у місті Києві, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого, оголошені під час останнього слова вибачення перед потерпілим та його батьками, ступінь тяжкості вчиненого, а саме: класифікацію злочину за ч. 1 ст. 121 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ст. 121 КК України.
При цьому вимоги представника потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання за ст. 115 КК України є безпідставними, адже йдуть у розріз з приписами ч. 2, 4 ст. 65 КК України.
Керуючись загальними засадами призначення покарання, принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, доцільним видається призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років, що перебуває у рівномірному співвідношенні з тяжкістю та обставинами скоєного й особою винного, та базується на тому, що метою покарання має стати перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження у вигляді утримання під вартою обвинуваченого, враховуючи вимоги ст. 131-132, 177, 178 КПК України та дані про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази підлягають знищенню.
У порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного дослідження в розмірі 1619,10 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 368, 370, 374, 392 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 62677 (шістдесят дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн 04 коп. майнової шкоди та 100000 (сто тисяч) грн моральної шкоди.
В іншій частині цивільного позову відмовити.
Речові докази, а саме: ніж кухонного типу з пластмасовою ручкою світло-жовтого кольору, загальною довжиною 32,9 см, змив з плями речовини бурого кольору, фрагмент футболки фіолетового кольору з плямами речовини бурого кольору та пошкодженням у вигляді порізу, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Голосіївського Управління поліції Головного управління поліції у м. Києві (квитанція № ФП-012754 від 11.12.2020) - знищити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання відраховувати з 30.10.2020.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного експертного дослідження у розмірі 1619 (одна тисяча шістсот дев'ятнадцять) грн 10 коп.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам та учасникам провадження, направити прокурору.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1