Справа № 308/4186/21
12 квітня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021078170000023 від 10.02.2021 року, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Худльово, Ужгородського району, Закарпатської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, працюючої на ТОВ «Джейбіл» - оператор автоматичної лінії, не одруженої, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
28 липня 2020 року ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного викрадення майна, тобто діючи з корисливими мотивом та метою, вважаючи, що робить це непомітно для потерпілої та інших осіб, тобто діючи таємно, реалізовуючи раптово виниклий умисел, спрямований на крадіжку, незаконно, безоплатно та поза волею власника вилучила належну ОСОБА_4 банківську карту, після чого, скориставшись пін-кодом, який був записаний на листі поруч з банківською карткою, здійснювала оплату покупок та зняття коштів у власних потребах. Своїми умисними діями ОСОБА_3 заподіяла ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3005 (три тисячі п'ять) гривень.
ОСОБА_3 своїми діями вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Як встановлено судом, відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України обвинуваченій ОСОБА_3 , в присутності її захисника ОСОБА_5 , прокурором роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, після чого ОСОБА_3 у заяві підтвердила роз'яснення їй вказаних положень та надала добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
При цьому до суду разом із обвинувальним актом подано заяву ОСОБА_3 щодо визнання винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складену в присутності захисника.
Крім того, до суду з обвинувальним актом направлено заяву ОСОБА_4 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні, згідно з якою вона не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021078170000023 від 10.02.2021 року.
Прокурором до суду подано клопотання про розгляд даного обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, наявність заяви потерпілої, в якій остання зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному проваджені, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням її заяви щодо визнання винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути у порядку, визначеному ст. ст. 381, 382 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею проступку, дані про особу винної,
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Суд вважає, що підстави застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням викладених обставин по справі, особистості обвинуваченої, яка на психіатричному та фтизіатричному обліку, під наглядом КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей Закарпатської обласної ради не перебуває, раніше не судима, не одружена, на утриманні має неповнолітню дитину, працює оператором автоматичної лінії ТОВ «Джейбіл», тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, обставини, що пом'якшує покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді виправних робіт строком на 6 (шість) місяців з відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків від суми заробітку.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченої, а також сприяти виправленню шляхом залучення до праці, тобто відповідає меті покарання.
Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді виправних робіт, на думку суду, відсутні підстави для застосування покарання з іспитовим строком.
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 7, 17, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді виправних робіт строком на 6 (шість) місяців з відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків від суми заробітку.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч. 1ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381та382цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.382КПК України,копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1