08 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 308/2078/21 пров. № А/857/5252/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Онишкевича Т. В., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2021 року у справі № 308/2078/21 (головуючий суддя Лемак О. В., м. Ужгород) за позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України,-
Позивач звернувся в суд з позовом до громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 у якому просив суд затримати його з метою забезпечення видворення за межі території України.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 лютого 2021 року був виявлений та затриманий прикордонним нарядом “Прикордонний патруль”, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби “Ужгород”, в районі 246 прикордонного знаку, на відстані 500 метрів до лінії державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб, громадянин Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та, відповідно до ст. 263 КУпАП, був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення. Водночас, позивач вказав, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, оскільки у відповідача немає грошових коштів, родичів на території України та документів, які дають право на перетин державного кордону.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. Затримано громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 з метою забезпечення видворення за межі території України, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, громадянин Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2021 року та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач не довів вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки не надав з цього приводу рішення суду.
Відповідач у апеляційній скарзі також звертає увагу на те, що позивач прийняв рішення про його примусове повернення, однак не надав строк для його виконання. Твердження позивача про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення є надуманими, оскільки доводи відповідача про відсутність коштів для повернення у країну належності є припущенням позивача і не ґрунтуються на об'єктивних даних. Твердження позивача про те, що відповідач не зможе повернутися у країну громадянської належності, оскільки не володіє українською мовою та немає родичів на території України, не є достатніми, для подання позову про затримання з метою забезпечення примусового видворення.
Суд першої інстанції, на думку відповідача, на ці обставини не звернув належної уваги.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що громадянин Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_2 о 14 год. 50 хв., 15 лютого 2021 року був виявлений та затриманий прикордонним нарядом “Прикордонний патруль”, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби “Ужгород”, в районі 246 прикордонного знаку, на відстані 500 метрів до лінії державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб.
Щодо позивача складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
16.02.2021 року відповідач відрахований з Відкритого міжнародному університеті розвитку людини “Україна”, у зв'язку з невиконанням умов контракту.
17.02.2021 року начальник відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу Чопського прикордонного загону, на підставі ст. 26 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, у зв'язку з тим, що відповідач коштів для виїзду з України не має, українською мовою не володіє на достатньому рівні, родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження немає, прийняв рішення про примусове повернення відповідача до країни походження або третьої країни.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухилятиметься від виїзду з території України в добровільному порядку, про що свідчить порушення чинного законодавства України, а також відсутність у нього законних підстав перебування та проживання на території України на даний час.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п. 14ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію (ч. 3ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства затримання з метою забезпечення видворення за межі території України.
З цього нормативного положення слідує, що поданню позову про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України передує подання позову про примусове видворення іноземця або особи без громадянства.
Апеляційний суд встановив, що 18.02.2021 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області відкрив провадження за позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення громадянина Алжирської Народної Республіки ОСОБА_3 .
Таким чином позивач дотримався передумови подання позову про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України.
Крім того, для подання позову про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України насамперед повинні існувати певні підстави. Такі підстави перелічені у статті 289 КАС України, та, якими є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства: 1) ухилятиметься від виконання рішення про примусове видворення; 2) перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, а також 3) існує ризик втечі; 4) відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
Відповідно до частини 5 статті 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, службова особа якого супроводжувала іноземця та особу без громадянства, яку примусово видворено за зверненням органу Служби безпеки України, інформує такий орган про виконання рішення про примусове видворення.
Водночас ухилення іноземця або особи без громадянства від виконання рішення про примусове видворення чи перешкоджання проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію передбачає вчинення збоку іноземця або особи без громадянства активних дій, зокрема таких як переховування, втеча тощо.
Зважаючи на те, що відповідач немає законних підстав перебування на території України, а також те, що позивач вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону поза межами пункту пропуску через державний кордон за що відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2021 року, у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься чи перешкоджатиме виконанню рішення про примусове видворення.
Матеріалами справи також не встановлено, що відповідач відноситься до осіб, яким надано статус біженця і є особою, яка потребує додаткового захисту, останній не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободабост. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Доказів протилежного суду не надано.
На основі наведених міркувань та норм права, апеляційний суд вважає, що позов військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення громадянина Алжирської Народної Республіки ОСОБА_3 є підставним та підлягає задоволенню.
Водночас, законність рішення позивача про примусове повернення не впливає на правовий результат вирішення цього позову, оскільки, відповідно до статті 289 КАС України, це рішення не є предметом дослідження в межах цього позову.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2021 року у справі № 308/2078/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Т. В. Онишкевич
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 12 квітня 2021 року.