Справа № 240/7325/20
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
08 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:
- визнати протиправним пункт 15 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з питань розгляду матеріалів пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 3 квітня 2020 року №5 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Міністерство оборони України надати статус учасника бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.
За результатами апеляційного розгляду, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну від 12 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року скасовано.
Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним пункт 15 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з питань розгляду матеріалів пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 3 квітня 2020 року №5 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200 з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
05 лютого 2021 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, в якій заявник просить визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах від 06.01.2021 №1, вчинене на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №240/7325/20 про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій, без урахування окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду, щодо його права на встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200;
- зобов'язати Міністерство оборони України подати у встановлений судом строк звіт про належне виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №240/7325/20 з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду щодо права ОСОБА_1 на встановлення йому статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як встановлено судом у даній справі, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 року визнано протиправним пункт 15 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з питань розгляду матеріалів пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 3 квітня 2020 року №5 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200 з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду.
Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни №1 від 06 січня 2021 року, комісією розглянуто питання щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 на підставі наявних документів на рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.20 року.
За результатами розгляду, комісією прийнято рішення, яким :
- скасовано пункт 15 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з питань розгляду матеріалів пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 3 квітня 2020 року №5 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій;
- ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій та рекомендувати йому звернутись з цього питання до комісії Держспецзв'язку.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви в порядку ст.383 КАС України виходив з того, що відповідачем на виконання рішення суду прийнято відповідне рішення, в якому зазначено інші підстави для відмови, а саме: Міністерство оборони України вважає, що заявнику необхідно звернутись до Держкомзв'язку.
Обставин, які б свідчили про прийняття рішення комісією без врахування висновків суду не встановлено, оскільки заяву позивача розглянуто повторно та відмовлено у задоволенні заяви з інших підстав, які не були предметом розгляду у Сьомому апеляційному адміністративному суді у справі №240/7325/20, тобто у даній справі.
З таким висновком окружного суду колегія суддів апеляційного суду не погоджується, з наступних міркувань.
Наведеними вище правовими нормами передбачено, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у випадку наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Вирішуючи заяву, подану у порядку ст. 383 КАС України, суд перевіряє, чи на виконання рішення суду відповідачем було допущено бездіяльність, протиправні дії/рішення, тобто, предметом розгляду такої заяви може бути лише перевірка виконання відповідачем того обсягу вимог, які були предметом розгляду спору по суті, та які було вирішено до виконання судом у резолютивній частині.
Оскільки судовим рішенням від 12.11.20 року судом встановлено протиправність прийнятого відповідачем рішення та зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200 з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду, то суду першої інстанції належало перевірити в и к о н а н н я рішення суду з урахуванням викладених судом висновків.
Між тим, розглядаючи питання щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, комісія МО України взагалі не обговорювала питання виконання рішення суду, а прийняла нове рішення, відмовивши з іншої підстави. Таке є бездіяльністю суб'єкта владних повноважень і порушує права особи-позивача на справедливий суд.
Проте, на це суд першої інстанції уваги не звернув, формально підійшов до вирішення питання, а відтак, ухвалив рішення, яке не може бути визнано законним та обгрунованим.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року скасувати.
Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах від 06.01.2021 №1, вчинене на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №240/7325/20 про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій, без урахування окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду, щодо його права на встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200;
Зобов'язати Міністерство оборони України подати у встановлений судом строк звіт про належне виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі №240/7325/20 з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду щодо права ОСОБА_1 на встановлення йому статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200.
Зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення у справі №240/7325/20 у місячний строк з дати отримання даної постанови.
Роз'яснити, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 квітня 2021 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.