08 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3479/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 (суддя Врона О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до Верхньодніпровської районної державної адміністрації про визнання рішення протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Верхньодніпровської районної державної адміністрації, в якому просила визнати протиправним та скасувати:
- визнати протиправним та скасувати рішення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, оформлене у формі розпорядження голови районної державної адміністрації №Р-378 від 30.10.2019, яким було відмовлено ОСОБА_2 в наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
- зобов'язати Верхньодніпровську районну державну адміністрацію прийняти рішення про надання статусу дитини, яка постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_2 на підставі заяви від 22.10.2019, поданої ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивачка 22.10.2019 звернулась до Служби у справах захисту дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації з письмовою заявою про надання ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, проте розпорядженням голови районної державної адміністрації №Р-378 від 30.10.2019 було протиправно відмовлено у наданні відповідного статусу дитини, мотивуючи це тим, що малолітній ОСОБА_2 народився в м. Вінниця, не мешкав на території м. Донецька, так як його мати виїхала з окупованого міста ще коли була вагітною ним.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач,
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки ОСОБА_2 має статус внутрішньо переміщеної особи та зареєстрований в місті, в якому органи державної влади України не здійснюють свої повноваження. За життя він був змушений багаторазово залишати місце проживання (переїжджаючи з одного житла до іншого, в тому числі в різних населених пунктах) своєї родини саме через негативні наслідки збройного конфлікту та тимчасову окупацію м. Донецька, в якому знаходиться належний його батькам будинок. Такі переміщення родини всередині території України, які є підконтрольні уряду, відбувалися саме у результаті виниклих негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації м. Донецька тощо з метою уникнення таких наслідків, а отже ОСОБА_2 має право на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .Місце реєстрації позивачки - АДРЕСА_1 з 14.03.2007 року.
З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, на території окупованих районів Донецької області, в грудні 2014 року родина ОСОБА_1 була змушена залишити своє місце проживання у м. Донецьку та переміститися до м. Верхньодніпровську Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Вінниця позивач, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який був зареєстрований 24 січня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управлінця юстиції у Дніпропетровській області (актовий запис № 3 від 24.01.2015р.), народила сина, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Слід зазначити, що позивачка зі соєю родиною не одноразово змінювали своє місце проживання.
З січня 2020 року позивач разом з дітьми та своєю матір'ю ОСОБА_4 проживає в будинку по АДРЕСА_2 , яка входить до житлового фонду соціального призначення та була надана їм для проживання за рішенням місцевого органу самоврядування.
22 жовтня 2019 року позивач звернулася до Служби у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації з письмовою заявою про надання ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Окрім заяви позивач подала до відповідача згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» і засвідчені в установленому порядку копії усіх інших необхідних документів, а саме: свідоцтва про народження ОСОБА_2 , паспорту, довідки про взяття ОСОБА_2 на облік внутрішньо переміщеної особи, акт оцінки потреб сім'ї/особи за період з 24.10.2019р. по 30.10.2019р., підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Розпорядженням голови районної державної адміністрації № Р-378 від 30.10.2019 року було відмовлено ОСОБА_2 у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, оскільки останній народився в м. Вінниця, не мешкав на території м. Донецька, так як його мати виїхала з окупованого міста ще коли була вагітною ним.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Так, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно відмови в наданні ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Статтею 1 Закону № 2402-III визначено термін, що дитиною, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.
В статті 4 Закону № 2402-III Закону передбачено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
За змістом ч. 2 ст. 5 Закону № 2402-III проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.
Частинами 1-2, 6 статті 30-1 Закону № 2402-III встановлено, що держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз'єднання їх із членами сім'ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку. Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.
Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини шостої статті 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 268 затверджено «Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» (далі Порядок № 268).
Пунктом 1 Порядку № 268 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 268 право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка під час здійснення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях не досягла 18 років (повноліття), які внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: 1) отримали поранення, контузію, каліцтво; 2) зазнали фізичного, сексуального насильства; 3) були викрадені або незаконно вивезені за межі України; 4) залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань; 5) незаконно утримувалися, у тому числі в полоні; 6) зазнали психологічного насильства.
Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров'я та розвиток дитини.
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку 268 передбачено, що психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів являє собою моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275, і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі (далі - населений пункт, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях), її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740.
Статус надається органом опіки та піклування, у тому числі за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, або за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування (пункт 5 Порядку № 268).
Перелік документів, що надаються разом із заявою про надання статусу, визначений пунктом 6 Порядку № 268:
- свідоцтво про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини;
- документ, що посвідчує особу заявника;
- документ, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров'я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником;
- довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи або документа, що підтверджує проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Підставою набуття статусу є обставини, передбачені у підпункті 6 пункту 3 цього Порядку, також подається висновок оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики. До оцінювання потреб сім'ї (особи) може бути залучений психолог/практичний психолог, психотерапевт, психіатр, що працює в іншому закладі, установі, організації. На основі висновку оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах за згодою батьків/законних представників дитина направляється до відповідного закладу/організації для реабілітації та отримання відповідних соціальних послуг; копія посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого», якщо дитина отримала статус відповідно до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740; копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель особи в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих у зазначеному населеному пункті у період здійснення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб.
Як вже зазначалося раніше, розпорядженням голови районної державної адміністрації №Р-378 від 30.10.2019 було відмовлено ОСОБА_2 у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, оскільки останній народився в м. Вінниця, не мешкав на території м. Донецька, так як його мати виїхала з окупованого міста ще коли була вагітною ним.
За змістом Порядку № 268 дитина може набути статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів у разі внутрішнього переміщення або залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, в той час як з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 народився у м. Вінниця, де не було воєнних дій та збройних конфліктів та не проживав і не перебував після народження в зонах воєнних дій та збройних конфліктів, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав визначених пунктом 3 Порядку № 268 для отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Факт того, що ОСОБА_2 має статус внутрішньо переміщеної особи не є підставою згідно з положеннями Порядку № 268 для надання такого статусу.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час розгляду заяви позивача відповідач за наслідком розгляду цієї заяви дійшов цілком обґрунтованих висновків, що відповідають наявним у нього на розгляді документам, та прийняв обґрунтоване і правомірне рішення про відмову у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, підстави для скасування якого відсутні.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров