ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
12 квітня 2021 року м. Київ № 640/9232/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДР: 22933548) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 32, код ЄДР: 34691374), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 17.03.2021 у ВП № 63728516.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Так, позивачем до позовної заяви надано докази надіслання відповідачу позовної заяви з доданими до неї додатками.
Між тим, суд звертає увагу позивача, що в даному випадку позивач по відношенню до відповідача не здійснює жодних владно-управлінських функцій, з огляду на що, в даному випадку, не є суб'єктом владних повноважень, а відтак позивачу необхідно надати суду копію позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вимог вказаної норми, до позовної заяви позивачем не додано документу про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає про наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, в силу вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», Пенсійний фонд України та його органи не є суб'єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 04.01.2018 № 744/984/17, від 10.01.2018 у справі № 242/3169/17 та від 10.01.2018 у справі № 242/3503/17.
Таким чином, у суду відсутні підстави для відстрочення ГУ ПФУ в Київській області сплати судового збору, з огляду на що клопотання про відстрочення позивачу сплати судового збору є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, а судовий збір підлягає сплаті пенсійним органом на загальних засадах.
Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2021 - 2270,00 грн.
Отже, за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплатити судовий збір у загальному розмірі 2270,00 (1,5% від 5100,00 грн., але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 2270,00 грн.)
Також, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається, зокрема, за органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
З позовної заяви видно, що, позивачем в якості відповідачів визначено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 1 Типового положення про управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України в м. Києві від 20.04.2016 № 1183/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.04.2016 за № 617/28747 управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - Управління) є територіальним органом державної виконавчої служби, входить до системи органів Міністерства юстиції України як структурний підрозділ міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління юстиції) та є підзвітним і підконтрольним Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент).
Більш того, позивачем в якості відповідачів визначено, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зазначено код ЄДР: 34691374 та адресу: 03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 32)
Між тим, як видно з ЄДР вказаний код належить Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві та не містить згадки про належність вказаного коду Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ).
При цьому, Головне територіальне управлінню юстиції у м. Києві з 12.12.2020 припинено, як юридичну особу.
Тобто позивач у справі визначає в якості відповідача певну особу, правоздатність якої позивачем не підтверджена, зокрема, відомостями з ЄДР.
Отже, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є структурним підрозділом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та не є самостійною юридичною особою, з огляду на що позивачу необхідно уточнити суб'єктивний склад відповідачів із зазначенням належного відповідача, правоздатність якого має бути підтверджена відомостями з ЄДР.
Також, відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, позивач просить суд скасувати постанову державного виконавця від 17.03.2021 у ВП № 63728516.
Як видно з позовної заяви, таку постанову позивачем отримано 23.03.2021 за вх. № 2240/44.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 05.04.2021, тобто поза межами десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 287 КАС України.
При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності таких причин суду не надано.
Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01051) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:
1) заяви/уточнення із визначенням належного відповідача та із зазначенням у вказаної особи коду з ЄДР, який підтверджує правоздатність відомостями з ЄДР та належної адреси відповідача, з урахуванням висновків суду, викладених у даній ухвалі;
2) копію позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи;
3) оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 2270,00 грн.;
4) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відстрочення від сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя О.А. Кармазін