ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 квітня 2021 року м. Київ № 640/450/21
11:45
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у судовому засіданні без фіксування судового засідання матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 5)
до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)
третя особа в.о. начальника Головного управління ДПС у місті Києві ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити
дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - в.о. начальника Головного управління ДПС у місті Києві ОСОБА_1 у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни у формі повідомлення від 08 грудня 2020 року про повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року без прийняття до виконання;
- зобов'язати уповноважених представників відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив, що приймаючи оскаржуване повідомлення, державний виконавець не врахував вимог пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, згідно змісту якого, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади та їх посадові особи, а також розташовані у місті Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурі підрозділи, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
На переконання представника позивача, саме на державну виконавчу службу (конкретно відділ примусового виконання при Міністерстві юстиції України) покладено обов'язок виконувати рішення суду про накладення штрафу на посадову особу на користь позивача.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що 08.12.2020 року на підставі Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що в межах розгляду адміністративної справи №826/17947/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов'язання вчинити дії, Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято ухвалу від 14 травня 2020 року, якою, зокрема, накладено на відповідального за виконання рішення - виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДПС у м. Києві (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39439980) ОСОБА_1 штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 42 040, 00 грн. (сорок дві тисячі сорок гривень) за невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 по справі №826/17947/17; половину штрафу у розмірі 21 020, 00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС" (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 5, код ЄДРПОУ 24260444), іншу половину у розмірі 21 020, 00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень) - на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA528999980000031116106026007, Код класифікації доходів бюджету 21081100).
10 листопада 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист на примусове виконання вказаної ухвали, в якому боржником значиться начальник Головного управління ДРПС у місті Києві ОСОБА_1 .
27 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернулось із заявою про примусове виконання рішення суду, в якій просило прийняти до виконання виконавчий лист №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року.
За результатами розгляду вказаної заяви, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною відповідно до повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08 грудня 2020 року виконавчий документ згідно пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто без виконання.
Незгода позивача із вказаним повідомленням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на дату прийняття оскаржуваного повідомлення) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов'язковості виконання рішень; законності.
Перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначено у частині 1 статті 3 Закону №1404-VIII.
При цьому, пунктом 9 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Так, прийняття оскаржуваного повідомлення обґрунтоване тим, що згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі по тексту - Порядок №845) цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Також, пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Вимогами пункту 6 Порядку №845 визначено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
У разі коли боржник або стягувач змінив найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи), за наявності підтвердних документів (змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу) орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів з рахунків такого боржника або перерахування їх на рахунок стягувача з урахуванням зміни його найменування (для юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові (для фізичної особи).
Аналіз наведених норм Порядку №845 у взаємозв'язку із положеннями Закону №1404-VIІІ свідчить про те, що Держказначейство є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VIвстановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404-VIIІ, та особливості їх виконання.
За частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Так, частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (частина 2 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Отже, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
При цьому, згідно вимог пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Тобто, державний орган здійснює покладені на нього функції та повноваження через посадові особи. Визначальним при визначенні органу, який уповноважений виконати виконавчий документ, є характер його резолютивної частини, а не лише вид боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №200/4120/19-а.
Тобто, в даному випадку у спірних правовідносинах управління органу казначейства є встановленою Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів з державних органів (в т.ч. їх посадових осіб).
В частині посилання представника позивача на вимоги Інструкції №512/5, суд зазначає, що вимоги пункту 4 врегульовують виключно територіальну підсудність органів виконавчої служби, якими виконуються виконавчі документи, виключний перелік який врегульовано вимогами Закону №1404-VIIІ. Водночас, предмет
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 08 грудня 2020 року та, як наслідок, про відсутність підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва №826/17947/17 від 10 листопада 2020 року
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на те, що наведені доводи позивача не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, суд приходить до висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Враховуючи вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя А.Б. Федорчук