ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 березня 2021 року м. Київ № 640/33194/20
12:37
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали»
(65033, м. Одеса, вул. Гастелло, 52/1, офіс 101)
до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої
служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)
про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого
провадження,-
за участю:
представника позивача - Гранкіної А.В.,
представника відповідача - не прибув,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2019 року №59809775.
Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем передчасно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки без врахування ухвали про виправлення описки, допущеної у рішенні №420/682/19, рішення суду не могло бути виконано в повному обсязі та у спосіб, визначений судом.
На думку представника позивача, протиправні дії та бездіяльність посадових осіб суб'єктів владних повноважень не можуть призводити до невиконання остаточного судового рішення та зумовлювати порушення прав позивача як стягувача за виконавчим провадженням. В той же час, остаточне судове рішення по справі №420/682/19 не виконане, податкова накладна №154 від 24 липня 2018 року не зареєстрована.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що державним виконавцем на підставі вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом.
Додатково представник відповідача стверджував, що позивачем пропущено строки звернення до суду з даним адміністративним позовом, адже Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження був зобов'язаний бути обізнаним про перебіг виконавчого провадження №59809775.
В призначене судове засідання на 29 березня 2021 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
На виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №59809775, відкрите на підставі постанови від 15 серпня 2019 року з примусового виконання виконавчого листа №420/682/19, виданого 08 липня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну №117 від 06 липня 2018 року та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» за датою її подання.
Листом №2612/5/99-00-08-04-02-16 від 20 листопада 2019 року Державна податкова служба України звернулась до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому зазначила, що згідно з інформаційною системою податкова накладна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» від 06 липня 2018 року №117 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. На думку Державної податкової служби України, наявні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2019 року ВП №59809775 про накладення штрафу та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 17 жовтня 2019 року ВП №59809775 як таких, що прийняті передчасно, у зв'язку з добровільним виконанням рішення суду до відкриття виконавчого провадження.
З урахуванням вказаного листа боржника, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України 29 листопада 2019 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду.
Незгода позивача із вказаною постановою від 29 листопада 2019 року зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегулювано Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі по тексту - Закон №1404-VIII).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на дату прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов'язковості виконання рішень; законності.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В той же час, суд враховує, що відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Так, виконавчим листом, виданим 08 липня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом в справі №420/682/19 зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №117 від 06 липня 2018 року та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» за датою її подання.
Водночас, з наявних матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» заявлено вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №958306/41513222 від 18 жовтня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №154, зобов'язання зареєструвати податкову накладну №154 від 24 липня 2018 року. Однак, судом при розгляді та вирішенні справи №420/682/19 зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №117 від 06 липня 2018 року та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» за датою її подання, що свідчить про допущення судом описки.
У зв'язку з наведеним, Одеським окружним адміністративним судом виправлено описку у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року по справі №420/682/19, а саме: в абзаці третьому резолютивної частини в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну номер та дату податкової накладної читати «№154 від 24 липня 2018 року» замість «№117 від 06 липня 2018 року», на підставі ухвали суду від 10 серпня 2020 року.
Факт виправлення допущеної судом описки дає підстави для висновку, що боржник не міг виконати рішення суду від 04 квітня 2019 року, адже Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» податкова накладна №154 від 24 липня 2018 року не подавалась до контролюючого органу, відтак останній не міг її зареєструвати днем її подання.
Також, зі змісту листа №2612/5/99-00-08-04-02-16 від 20 листопада 2019 року Державної податкової служби України вбачається, що до нього долучено додаток на 1 аркуші. Водночас, матеріали виконавчого провадження №59809775 не містять такого додатку.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази реєстрації у інформаційній системі податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» від 06 липня 2018 року №117 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Наведене свідчить, що висновок державного виконавця щодо повного фактичного виконання рішення суду ґрунтується виключно на листі боржника №2612/5/99-00-08-04-02-16 від 20 листопада 2019 року, в додаток до якого не надано жодних доказів на підтвердження наведених у ньому обставин.
При цьому, суд вважає, що державним виконавцем не здійснювалась перевірка фактичного повного виконання рішення суду.
Зважаючи на вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 29 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження прийнята державним виконавцем без належного дослідження всіх обставин справи, адже за наявних доказів у суду відсутні підстави вважати, що відбулось фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
На підставі викладеного суд доходить до висновку про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII від 29 листопада 2019 року є протиправною та такою, що прийнята без дотримання вимог Закону №1404-VIII.
В частині тверджень відповідача, наведених у відзиві на адміністративний позов, щодо порушення позивачем строку звернення, суд виходить з наступного.
Так, вимогами частин 1, 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 74 Закону №1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відтак, можливість дотримання позивачем строку на звернення до суду пов'язується із фактом обізнаності особи про факт порушення оскаржуваним рішенням її прав, свобод чи законних інтересів.
Оскаржувану постанову державним виконавцем прийнято 29 листопада 2019 року, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Представник позивача в адміністративному позові стверджує, що примірник вказаної постанови не отримував, а про її наявність дізнався зі змісту листа №11836/34413-33-20/20.1 лише 16 грудня 2020 року.
Судом під час розгляду та вирішення даної справи витребувано у відповідача докази надіслання оскаржуваної постанови.
Представник відповідача надав до суду копії реєстрів передачі документів на відправку до відділу відправки та обліку документів Управління документального забезпечення Департаменту комунікації, документообігу та контролю від 06 грудня 2019 року (лист №59812902/20-1/9 від 02 грудня 2019 року) та реєстру передачі вихідної простої кореспонденції за 2019 рік (№59809775/14 від 29 листопада 2019 року), відповідно до яких вказана постанова передана до відділу відправки 06 грудня 2019 року.
Надіслання документів виконавчого провадження врегульоване вимогами статті 28 Закону №1404-VIII.
Так, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Водночас, суд враховує, що доказом надіслання листа засобами поштового відправлення є наявність відбитка штемпелю поштового відділення. В той же час, надані відповідачем копії реєстрів не містять таких відбитків, що унеможливлює встановити достовірність відправлення примірника оскаржуваної постанови від 29 листопада 2019 року та дату такої фактичної відправки.
Також, надані відповідачем реєстри передачі містять відомості щодо передачі листів на відправку 06 грудня 2019 року, тобто без дотримання вимог статті 28 Закону №1404-VIII.
Вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням наведеного, судом приймаються до уваги доводи представника позивача в частині дотримання строків звернення до суду як такі, що підтверджені належними та достатніми документальними доказами.
Виходячи з критеріїв, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи знайшли своє документальне та нормативне підтвердження, а відтак наявні підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2019 року №59809775.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні матеріали» (65033, м. Одеса, вул. Гастелло, 52/1, офіс 101, код ЄДРПОУ 41513222) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДПРОУ 00015622).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя А.Б. Федорчук