Справа № 420/1660/21
12 квітня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.04.2019 року призначеної та перерахованої пенсії максимальним розміром та зменшення основного розміру пенсії з 83% на 70 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії;
зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 83 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії та здійснювати обчислення і виплату пенсії (з урахуванням встановлених йому підвищень, надбавок, доплат до пенсії) з 01.04.2019 року без обмеження її максимальним розміром.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначив, що йому була призначена пенсія у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб».
Однак, на думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, протиправно зменшило розмір пенсії позивача до 70% сум грошового забезпечення та обмежило його пенсію максимальним розміром.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№ЕП/5472/21 від 01.03.2021р.) на позовну заяву (а.с.25-27).
Відзив обґрунтований наступним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО108628 від 08.09.2020 року здійснено з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення, що прямо передбачено ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, у редакції, що діє на момент здійснення перерахунку.
Крім того, починаючи з 01.01.2018 року, згідно із статтею 2 Закону України №3668 від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області наголошувало, що здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/9437/20 від 26.11.2020 року та вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок.
У відповіді на відзив (вх.№11073/21 від 04.03.2021р.) ОСОБА_1 вказував, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області безпідставно здійснило обчислення під час проведення перерахунку пенсії позивачу по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення, без урахування наявного у позивача права на довічну пенсію за вислугу років у розмірі 83% грошового забезпечення, та без урахування права позивача на отримання пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років, як це встановлено статтею 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року.
Крім того, ОСОБА_1 зауважував, що передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності у даній частині з 01.10.2011 року.
У той же час, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (а.с.30-36).
Станом на 12 квітня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
ОСОБА_1 , з 12.08.2006 року, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 83 % від окладів, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (а.с.39).
Загальна вислуга років ОСОБА_1 становить 31 рік (а.с.49).
З 01.04.2019 року, на підставі оновленої довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО108628 від 08.09.2020 року (а.с.54 зворотній бік), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (а.с.44 зворотній бік).
Розмір пенсії ОСОБА_1 після проведеного перерахунку становить 80 % від: посадового окладу - 6770,00 гривень; окладу за військовим званням - 1480,00 гривень; надбавки за вислугу років 50% - 4125,00 гривень; надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами 15% 15% - 1015,50 гривень; надбавки за специфічні умови проходження служби 65% - 8043,75 гривень; премії 35% - 2369,50 гривень.
Підсумок пенсії ОСОБА_1 з надбавками становить 24452,55 гривень, однак з урахуванням максимального розміру пенсії виплачується 14970,00 гривень.
Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області під час здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року протиправно зменшено відсотковий розмір пенсії позивача до 80 % від сум грошового забезпечення та застосовано обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення під час здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року основного розміру пенсії позивача з 83% до 70 % від сум грошового забезпечення врахованого для обчислення пенсії, суд зазначає наступне.
Стаття 21 Закону №2262-ХІІ у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу передбачала, що пенсії інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим інвалідам I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Відповідно до статті 23 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) у разі наявності у інваліда з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт «а» статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт «а» статті 13).
У свою чергу, стаття 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Суд звертає увагу, що станом на 01.04.2019 року (здійснення перерахунку пенсії), відсоткові розміри призначення пенсії по інвалідності згідно статті 21 Закону №2262-ХІІ та положення статті 23 Закону №2262-ХІІ - не змінилися.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 , з 12.08.2006 року, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 83 % від окладів, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (а.с.39).
Суд зазначає, що відповідно до статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З 05.03.2019 року, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по адміністративній справі №826/3858/18 від 12.12.2018 року, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Судом встановлено, що з 01.04.2019 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО108628 від 08.09.2020 року, однак зменшено відсотковий розмір пенсії ОСОБА_1 з 83 до 80 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було протиправно ототожнено поняття «призначення» та «перерахунок» пенсії та застосовано до позивача обмеження відсоткового розміру пенсії, яке застосовується тільки під час її призначення.
Суд наголошує, що внесення зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії у даному випадку, є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін не зазнавала.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 80% від сум грошового забезпечення під час здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року є протиправними.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії після проведення перерахунку з 01.04.2019 року максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше було введено у дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011 року.
За правилами статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Дійсно, ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, щодо обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з моменту проголошення рішення Конституційного Суду України № 7-рп/201 від 20 грудня 2016 року.
У даному випадку, Конституційний Суд України, визнаючи неконституційним положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходив з того, що у Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, зокрема, громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку.
Проте, суд зазначає, що при перевищенні розміру пенсії десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність, яке відбулось у результаті здійсненого перерахунку у період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону №3668-VI, до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами установленими для осіб, які втратили працездатність.
Доводи позивача про те, що пенсія за вислугу років йому призначена до 01.10.2011 року (дати набрання чинності Законом №3668-VI), а тому в силу приписів абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI на нього не поширюються обмеження максимального розміру пенсійної виплати, суд визнає необґрунтованими з огляду на наступне.
Суд звертає увагу на те, що пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас, право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.
Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 року (справа №580/234/19), від 17.09.2020 року (справа №826/11471/18), від 24.09.2020 року (справа №640/5854/19).
Крім того, у постанові по справі №580/492/19 від 10.12.2020 року, Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI у контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» №5207-VI від 06.09.2012 року вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб у момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів у сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу у силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом №3668-VI, він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Враховуючи обставини даної справи, перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом її перерахунку у період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону №3668-VI, а тому, до регулювання даних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.
Суд вкотре зауважує, що зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постановах від 27.01.2021 року (справа №344/1326/17), від 29.01.2021 року (справа №646/6177/17).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність передбачене чинними нормативно-правовими актами, тобто, ґрунтується на вимогах закону. Відповідне обмеження не призвело до звуження права позивача на належний соціальний захист, адже суду не надано доказів, що внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 її розмір зменшився.
Суд зазначає, що до проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, розмір пенсії ОСОБА_1 становив, зокрема, у вересні 2019 року - 12452,87 гривень (з надбавками) (а.с.44), а після здійснення перерахунку з квітня 2019 року - 14970,00 гривень (а.с.44 зворотній бік), з 01 січня 2021 року - 17690,00 гривень (а.с.45).
Відповідно до статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Достатніх доказів на спростування позиції відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, позивачем під час розгляду справи не надано.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.04.2019 року призначеної та перерахованої пенсії максимальним розміром та зменшення основного розміру пенсії з 83% на 70 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії; зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 83 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії та здійснювати обчислення і виплату пенсії (з урахуванням встановлених йому підвищень, надбавок, доплат до пенсії) з 01.04.2019 року без обмеження її максимальним розміром - задовольнити частково.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 80% від сум грошового забезпечення під час здійснення її перерахунку з 01.04.2019 року - визнати протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) з 01.04.2019 року, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО108628 від 08.09.2020 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.