09 квітня 2021 р. № 400/1379/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом:Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020
до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003
про:визнання протиправною та скасування постанови від 18.03.2020 № МК3344/1554/НП/АВ/СП-ФС,
Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 18.03.2020 № МК3344/1554/НП/АВ/СП-ФС.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова про накладення на нього штрафу прийнята відповідачем без жодної законної підстави за відсутності повноважень, з істотними порушеннями норм чинного законодавства України, ґрунтується на недопустимих і недостовірних доказах, оскільки відповідач не мав підстав та повноважень, визначених законом, для проведення інспекційного відвідування, а справа щодо накладення штрафу не розглядалась в установленому порядку. Позивач вказує, що жодних перешкод відповідачу в проведенні ним інспекційного відвідування (за що і накладений штраф оскаржуваною постановою) не чинив, натомість відповідач не повідомив йому про підставу інспекційного відвідування та у вимозі про надання документів від 29.11.2019 № МК3344/1554/4Д установив занадто стислий строк для її виконання. Також позивач вказує на відсутність у відповідача повноважень на проведення раптових перевірок.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на прийняття ним оскаржуваної постанови з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі статті 259 Кодексу законів про працю України та норм Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок № 823). Відповідач зазначає, що вимогу про надання документів від 29.11.2019 № МК3344/1554/4Д керівник позивача відмовився отримувати на руки, тому відповідач направив її позивачу засобами поштового зв'язку.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити в позові з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Матеріали справи свідчать, що до відповідача у вересні та жовтні 2019 року надійшли звернення працівника позивача щодо порушення відносно нього трудового законодавства, у зв'язку з чим 26.11.2019 відповідач видав наказ № 348 про проведення з 27.11.2019 по 10.12.2019 інспекційного відвідування за додержанням вимог законодавства про працю у ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» (пункт 1 наказу, додаток до наказу).
Проведення інспекційного відвідування було доручене інспекторам праці Воронко Г.О. та Шелестюк Ю.Ф., що підтверджується копією направлення № 678 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання, дійсного з 27.11.2019 по 10.12.2019.
Інспектор праці повідомив позивача про проведення інспекційного відвідування шляхом направлення відповідного повідомлення від 27.11.2019 № 449, яке було отримано позивачем 29.11.2019. У повідомленні зазначена підстава інспекційного відвідування - наказ управління Держпраці у Миколаївській області від 26.11.2019 № 348.
Для ознайомлення з документами, необхідними для проведення інспекційного відвідування, інспектором праці в двох примірниках складена вимога про надання документів від 29.11.2019 № МК3344/1554/4Д, в якій визначено перелік документів кадрового та бухгалтерського обліку, необхідних для проведення інспекційного відвідування, та строк для їх надання до 11 год. 30 хв. 05.12.2019, яку направлено позивачу засобами поштового зв'язку (рекомендоване поштове відправлення № 5401710104994 із повідомленням про вручення).
У вимозі зазначено, що один її примірник направлений об'єкту відвідування рекомендованим листом із повідомленням про вручення у зв'язку з неможливістю особистого вручення.
Обставину неможливості особистого вручення вимоги позивач під час судового розгляду не заперечив та не спростував.
Вимога про надання документів надійшла позивачу 04.12.2019.
Листом від 02.12.2019 № 09/1793 позивач просив відповідача повідомити інформацію про вид перевірки та надати необхідні документи для проведення перевірки відповідно до Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).
Листом від 04.12.2019 № 09/1826 на адресу відповідача позивач, посилаючись на відсутність інформації про вид перевірки (планова чи позапланова), просив повідомити інформацію щодо виду перевірки та підстав її проведення. Також позивач зазначав, що установлений у вимозі про надання документів строк (до 11 год. 30 хв. 05.12.2019) є вкрай стислим, у який неможливо провести копіювання та засвідчення значеної кількості копій документів, які вимагається надати.
Станом на 10.12.2019 позивач не подав відповідачу документи за переліком, зазначеним у вимозі відповідача від 29.11.2019 № МК3344/1554/4Д, що визнається сторонами.
10.12.2019 інспектор праці склала акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № МК3344/1554/4Д, в якому зафіксувала здійснену нею спробу інспекційного відвідування Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» та неможливість його проведення у зв'язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію з питань / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування відповідно до вимоги про надання документів від 29.11.2019 № МК 3344/1554/4Д.
07.02.2020 відповідач направив позивачу повідомлення від 06.02.2020 № 16/773 про розгляд справи про накладення штрафу, яке надійшло позивачу 10.02.2020.
18.03.2020 відповідач прийняв постанову № МК 3344/1554/НП/АВ/СП-ФС про накладення на позивача штрафу в сумі 12 519 грн.
Постанова мотивована створенням позивачем перешкод у проведенні інспекційного відвідування шляхом ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, та ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, та визначених у вимозі про надання документів від 29.11.2019 № МК3344/1554/НД, а також посиланням на статті 259, 265 Кодексу законів про працю України, Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Отже, спір між сторонами виник у зв'язку з накладенням на позивача штрафу постановою відповідача, прийняттю якої передувала спроба відповідача провести інспекційне відвідування, про неможливість проведення якого інспектор праці склав відповідний акт.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.
Стаття 19 Конституції України установлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Згідно з частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписами статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96, Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення № 96, відповідач здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Порядок № 823 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, та Законом № 877-V.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 823 (тут і далі всі посилання на Порядок № 823 здійснюються в його редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці, яке інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Підстави для проведення інспекційного відвідування зазначені в пункті 5 Порядку № 823, підпункт 1 якго передбачає таку підставу для проведення інспекційного відвідування, як звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Пункт 8 Порядку № 823 передбачає, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Згідно з пунктами 10, 11 Порядку № 823, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.
Перебіг строку для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування починається з дня, наступного за днем надання об'єктом відвідування документів і пояснень, необхідних для їх проведення.
Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 823, вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Пункт 14 Порядку № 823 передбачає, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 823, копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Підставою для проведення інспекційного відвідування, як вказано вище, було звернення працівника ПрАТ «Миколаївської ТЕЦ» щодо порушення відносно нього трудового законодавства та наказ відповідача від 26.11.2019 № 348 «Про проведення інспекційних відвідувань».
Суд вважає, що відповідач дотримався пункту 5 Порядку № 823, оскільки ця норма містить таку підставу для проведення інспекційного відвідування, як звернення працівника щодо порушення відносно нього трудового законодавства.
У Законі № 877-V зазначено, що спосіб та форми здійснення заходів державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами (частина четверта статті 4).
Законом у сфері законодавства про працю, який встановлює особливості здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, є Кодекс законів про працю України, відповідно до статті 259 якого державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У статті 2 Закону № 877-V наведений вичерпний перелік норм цього Закону, дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та її територіальні органи під час здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а саме: статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.
Дія інших норм цього Закону не поширюється на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Як зазначено вище, Порядок № 823 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-ІV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, та Законом № 877-V.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відтак норми Закону № 877-V, які передбачають два типи перевірок: планові та позапланові та підстави їх проведення, не відносяться до сфери законодавства про працю, а тому посилання позивача на необхідність визначення відповідачем типу перевірки та підстав для його проведення є помилковим.
Оцінюючи обґрунтованість твердження позивача про те, що у вимозі відповідача від 29.11.2019 про надання документів не було зазначено ані підстав для проведення заходу контролю, ані виду такого заходу, чи він є плановим чи позаплановим, суд виходить з того, що наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» затверджено форми документів, що складаються за результатами проведених заходів державного контролю з питань додержання законодавства про працю.
У таких формах документів визначені графи, до яких посадові особи відповідача можуть вносити відповідну інформацію та позначки.
Позивач, відповідно до пункту 8 Порядку № 823, отримав повідомлення про інспекційне відвідування, в якому зазначено вид заходу (інспекційне відвідування), підстава для здійснення такого заходу контролю (наказ Управління Держпраці у Миколаївській області від 26.11.2019 № 348) та питання, що підлягають контролю.
Пред'явлення суб'єкту господарювання наказу органу Держпраці про проведення інспекційного відвідування перед початком здійснення заходу посадовими особами Порядком № 823 не передбачено.
Крім того, позивач не подав доказів звернення до відповідача за отриманням копії такого наказу, у разі якщо у позивача існувала потреба в ознайомленні з його змістом.
Оцінюючи обґрунтованість твердження позивача щодо неповідомлення йому відповідачем законодавчо визначеної підстави проведення перевірки, суд зазначає, що відповідно до підпункту 6 пункту 12 Порядку № 823, інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв'язку з отриманням такої скарги.
Крім того, відповідно до пункту «с» статті 15 Конвенції № 81, слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватись від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.
Надаючи оцінку аргументу позивача про недостатність часу, а відтак неможливість виконання вимоги від 29.11.2019 про надання документів в установлений у ній термін (до 11 год. 30 хв. 05.12.2019), оскільки така вимога надійшла позивачу 04.12.2019, суд виходить з того, що позивач не звертався до відповідача з проханням продовжити строк для виконання вимоги та не подав вказані у вимозі документи ані в установлений у ній строк, ані після його спливу.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що позивач не знав, що до нього прийдуть з інспекційним відвідуванням, тому свідомо не міг створювати перешкод в його проведенні, оскільки повідомлення про інспекційне відвідування від 27.11.2019 № 449 надійшло позивачу 29.11.2019.
Суд узяв до уваги, що примірник вимоги про надання документів був направлений позивачу поштою через неможливість його особистого вручення, яка підтверджена позначкою відповідача на примірнику такої вимоги, що залишився у відповідача.
Суд відхиляє доводи позивача про відсутність у відповідач права проводити раптові перевірки. По-перше, позивачу було повідомлено про проведення інспекційного відвідування. По-друге, підпункт 1 пункту 10 Порядку 823 надає інспекторам праці за наявності службового посвідчення безперешкодно під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Суд дійшов переконання, що, не виконавши вимогу відповідача від 29.11.2019 № МК3344/1554/4Д про надання документів, позивач створив перешкоду у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування шляхом ненадання інспектору праці інформації та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.
Пункт 13 Порядку № 823 визначає права об'єкта відвідування під час проведення інспекційного відвідування та встановлює випадки, за яких об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування інспекторів праці.
Порядок № 823 не передбачає право об'єкта відвідування не допускати інспекторів праці до проведення перевірки, якщо йому було повідомлено про проведення інспекційного відвідування належним чином та відповідно до вимог Порядку № 823.
Крім того, за приписами пункту 14 Порядку № 823, у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
Отже, інспектор праці правомірно склала акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 10.12.2019 № МК3344/1554/4Д.
Суд установив, що позивач створив перешкоду у проведенні інспекційного відвідування.
Стаття 265 Кодексу законів про працю України передбачає відповідальність за порушення законодавства про працю. Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Оскільки позивач створив перешкоди у проведенні інспекційного відвідування, суд дійшов висновку про правомірність накладення на позивача штрафу у розмірі 12 519,00 грн. (трикратний розмір мінімальної заробітної плати).
Щодо посилання позивача про те, що підприємству не було надіслано повідомлення із зазначенням конкретної дати та часу розгляду справи щодо вирішення питання про накладення штрафу та, відповідно, не запрошено керівника для захисту своїх прав та надання пояснень, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 509 (тут і далі посилання на норми Порядку № 503 здійснюються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Із аналізу зазначених норм вбачається, що розгляд справи проводиться без виклику суб'єкта господарювання, якому письмово повідомляється про одержання документів, зазначених в абзацах 3-7 пункту 2 Порядку № 509, до яких належить акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.
Про одержання уповноваженою особою відповідача акта про неможливість проведення інспекційного відвідування позивачу було повідомлено відповідно до вимог Порядку № 509 (повідомленням про розгляд справи про накладення штрафу від 06.02.2020 № 16/773, що надійшло позивачу 10.02.2020), а тому твердження позивача, що відповідач не запросив керівника позивача для захисту своїх прав із зазначенням конкретної дати та часу розгляду справи щодо накладення штрафу, є необґрунтованим.
Суд відхиляє аргумент позивача про ненаправлення йому акта про неможливість проведення інспекційного відвідування, оскільки Порядок № 823 передбачає обов'язок відповідача надіслання такого акту лише органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
У спірних правовідносинах підстав для такого надіслання не вбачається.
Згідно із статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень обґрунтував та довів суду, що, приймаючи оскаржувану позивачем постанову, діяв в межах та у спосіб, визначений Порядком № 509 та Порядком № 823.
На підставі вищенаведеного у задоволенні позову належить відмовити.
Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 2 102 грн., сплачений позивачем за подання до адміністративного суду позовної заяви за платіжним дорученням від 25.03.2020 № 19429.
Ураховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою в позові судовий збір не належить стягувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30083966) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39787411) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна