про відвід (самовідвід) судді
09 квітня 2021 року 320/4032/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши заяву про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 6-а), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язати відповідача встановити позивачеві статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення і встановити відповідачу строк для надання звіту про виконання судового рішення.
09 квітня 2021 року суддею Панченко Н.Д. подано заяву про самовідвід. В обґрунтування поданої заяви зазначила, що в проваджені Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №320/721/20 між тими самими сторонами та про той самий предмет позову, в якій було винесено рішення від 03 вересня 2020 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, суддею Панченко Н.Д. в рішенні від 03 вересня 2020 року було висловлено позицію щодо участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони та встановленні позивачеві статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
Це означає, що при вирішенні того чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Враховуючи, що існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр, судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III).
У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. "Де Куббер проти Бельгії", 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86).
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Частиною 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Станом на 09.04.2021 провадження у справі судом не відкривалося.
З урахування викладеного суд дійшов висновку, що оскільки суддею Панченко Н.Д. було висловлено правову позицію та прийнято рішення по справі №320/721/20 стосовно встановлені позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, які є предметом розгляду в даній справі, з метою уникнення сумнівів в неупередженості судді при вирішення даного спору та уникнення в подальшому у учасників справи припущень щодо небезсторонності судді Панченко Н.Д. та необ'єктивності судового рішення, суддя Панченко Н.Д. приходить до висновку, що подана заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Заяву судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д. про самовідвід, - задовольнити.
Матеріали адміністративної справи № 320/4032/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.