про залишення позовної заяви без руху
12 квітня 2021 року м. Київ № 320/4088/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (м. Київ, вул. Ярославська 40), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2018 основного розміру призначеної пенсії позивачу з 74% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити призначену позивачу пенсію виходячи з 74% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 з урахування проведених виплат.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2021 року, становить 2270,00 грн.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем заявлено у позові дві вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною від іншої, таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. (2270,00 грн. х 0,4).
Проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Водночас, позивачем надано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За приписами статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (частина перша). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга).
З наведеного убачається, що вичерпний перелік підстав відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору визначено частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" і суд не має права відступати від положень вказаного закону.
Суд констатує, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Втім, позивачем на підтвердження свого скрутного майнового стану надано Витяг з Відомостей з Реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, який суд не приймає до уваги оскільки даний документ не містить дати його видання та інформація зазначена у ньому спростовуються іншими матеріалами справи, зокрема, відомостями з розрахунку пенсії позивача за вислугу років по пенсійній справі ФК 54708, з якого вбачається, що станом на 01.01.2020 розмір пенсії позивача складає 7047,94 грн.
Факт отримання цих пенсійних виплат підтверджено позивачем особисто у позовній заяві.
Крім того, вказаний витяг охоплює період 1 квартал 2019 року по 3 квартал 2020 року, тоді як позивач з даною позовною заявою звертається в квітні 2021 року.
Крім того, відповідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" учасники бойових дій, Герої України звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Тобто лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно наявності статусу учасника бойових дій або предметом спору є правовідносини стосовно прав та гарантій особи як учасника бойових дій, така особа звільняється від сплати судового збору.
При цьому, пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" кореспондується із положеннями статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Спір у зазначеній справі не пов'язаний із захистом прав позивача, що безпосередньо пов'язані із реалізацією ним статусу учасника бойових дій, а отже відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02 березня 2018 року у справі № 820/2891/17, від 26 березня 2018 року у справі №805/3967/17-а, від 03 квітня 2018 року у справі №814/2000/17, від 13 липня 2018 року у справі №461/618/17, від 23 серпня 2018 року у справі №800/416/17, від 07 серпня 2018 року у справі №826/14550/17, від 30 липня 2019 року у справі №701/226/19.
З позовної заяви вбачається, що предметом даного спору є оскарження протиправності дій пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсійних виплат з 74% до 70%.
Таким чином, спір у даній справі не пов'язаний із соціальним захистом позивача як учасника бойових дій, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
За таких обставин, суд не вбачає можливості звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений цією ухвалою.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.