ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" квітня 2021 р. справа № 300/976/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64624416 від 24.02.2021, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64624416 від 24.02.2021.
Позовні вимоги, мотивовані тим, що 24.02.2021 року приватним виконавцем протиправно, всупереч вимог частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", поза межами виконавчого округу міста Києва, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64624416 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінфорс" заборгованості в сумі 38427,81 грн. Окрім того, 24.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про розмір мінімальних витрат у межах виконавчого провадження № 64624416. Позивач вважає вищевказані постанови такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, внаслідок чого, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 64624416 від 24.02.2021 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року позовну заяву було залишено без руху (а.с.26-27).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року відкрито провадження за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України та призначено судовий розгляд на 15.03.2021 року (а.с.32-33).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на електронну адресу суду 09.04.2021 року, згідно змісту якого, відповідач щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що у виконавчому написі № 1273 від 18.02.2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., вказано місце проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.
Водночас, відповідачем до відзиву додано копії: виконавчого напису № 1273 від 18.02.2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., заяви стягувача про примусове виконання рішення, матеріалів виконавчого провадження № 64624416 та докази направлення відзиву іншим учасникам справи (а.с.43-61).
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Частиною 3 статті 268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 КАС України).
Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи за відсутності сторін, на підставі поданих сторонами доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 КАС України, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 18.02.2021 року вчинено виконавчий напис № 1273 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" заборгованості в сумі 38427,81 грн. (зворотній бік а.с.47).
Представник стягувача ТзОВ " Фінфорс" 23.02.2021 року звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича із заявою про примусове виконання рішення, а саме: виконавчого напису № 1273 від 18.02.2021 року приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" заборгованості в сумі 38427,81 грн. (а.с.43).
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. 24.02.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64624416 з примусового виконання виконавчого напису № 1273 від 18.02.2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. (зворотній бік а.с.56, а.с.57).
У вказаній постанові зазначено: боржник ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII), про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 25 вказаного Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Мельника Юрія Анатолійовича визначено місто Київ.
Частиною 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
Суд зазначає, що спірні відносини виникли з приводу примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області.
Як попередньо встановлено судом, відповідно до інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Мельника Юрія Анатолійовича є м. Київ.
Суд зазначає, що у виконавчому написі № 1273 від 18.02.2021 року вказано, що боржником є ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання (перебування): АДРЕСА_1 . (а.с.54).
Окрім того, згідно копії заяви про примусове виконання рішення представника стягувача ТОВ "Фінфорс" від 23.02.2021 року, боржником є ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 . (а.с.43).
Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови, відповідач мав дані, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
У той же час, будь-яких відомостей на підтвердження того, що місцем проживання боржника є АДРЕСА_1 матеріали виконавчого провадження не містять.
Відповідно до абзацу 9 статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Згідно наданої позивачем копії паспорта ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 встановлено, що з 14.07.2016 року його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23).
Тобто, на час відкриття вказаного виконавчого провадження боржник був зареєстрований за адресою, яка не відноситься до виконавчого округу відповідача.
Також, суд зауважує, що доказів про наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи не долучено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, ігноруючи наявну в заяві про примусове виконання рішення, виконавчому написі, інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача в Івано-Франківській області, що в контексті частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" є місцем проживання боржника, надав перевагу інформації про ймовірне місце проживання останнього, та відкрив виконавче провадження з порушенням вищенаведеної норми Закону №1404-VIII щодо прийняття до виконання виконавчих документів.
Аналогічні висновки щодо правомірності прийняття до виконання виконавчих документів за відсутності доказів, які б підтверджували місце проживання, перебування боржника містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 29.01.2020 по справі №804/476/17 та від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19.
Отже, виконавчий документ прийнято відповідачем до виконання з порушенням вимог закону щодо місця виконання.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, а в іншому виконавчому окрузі. Відтак, відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців та, як наслідок, протиправно прийнято оскаржувану постанову.
При цьому, суд зауважує, що стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий напис до виконання згідно з вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про нотаріат".
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 64624416 від 24.02.2021 року з примусового виконання виконавчого напису № 1273 від 18.02.2021 року винесено необґрунтовано, з порушенням норм законодавства України, внаслідок чого, останню слід визнати протиправною та скасувати, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач, згідно із квитанцією від 17.03.2021 року підтвердив сплату судового збору на суму 908 гривень за подання даного адміністративного позову, внаслідок чого, враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича сплачений судовий збір в розмірі 908 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64624416 від 24.02.2021 - задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 64624416 від 24.02.2021 року.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича (вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф.16, м. Київ, 02094) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ).
Відповідач:
приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Юрій Анатолійович (вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф.16, м. Київ, 02094).
Суддя Панікар І.В.