ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" квітня 2021 р. справа № 300/156/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.,
секретар судового засідання Пиріг Х.І.,
за участю представника відповідача Лисенка Ю.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
19.01.2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмов відповідача в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії періоду перебування на пенсії по інвалідності з 30.07.1985 року по 20.08.1990 року. На переконання позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області неправомірно відмовило йому у зарахуванні зазначеного періоду, оскільки ОСОБА_1 надав відповідачу всі необхідні документи для зарахування відповідачем згаданого періоду. Позивач просив суд зобов'язати пенсійний орган зарахувати йому до страхового стажу для призначення пенсії період перебування на пенсії по інвалідності з 30.07.1985 року по 20.08.1990 року та провести виплату пенсії з додатковим урахуванням страхового стажу за вказаний період з дати призначення пенсії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
У строк, встановлений судом, позивач усунув вказані недоліки, тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
16.03.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України надійшов відзив на адміністративний позов за №0900-0802-8/8340 від 11.03.2021 року. У відзиві представник відповідача позовних вимог не визнала, просила в задоволенні позову відмовити. Так зазначила, що документами, які підтверджують перебування на інвалідності можуть бути виписка із акту огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи. Оскільки у відповідача відсутні документи, які підтверджують перебування позивача в період з 30.07.1985 року по 20.08.1990 року на інвалідності, тому, на переконання представника відповідача, відсутні підстави для перерахунку його пенсії. Просила суд у задоволенні позову відмовити.
06.04.2021 року на електронну адресу суду надійшла заява, у якій позивач просив про розгляд справи без його участі.
Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, оскільки згідно положень ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу за відсутності позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданому відзиві на позов. Суду пояснив, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відсутні документи, які підтверджують перебування позивача в період з 30.07.1985 року по 20.08.1990 року на інвалідності, тому, у відповідача немає підстав для перерахунку його пенсії, а відтак відмова пенсійного органу в такому перерахунку є законною. Додатково зазначив, що пенсія позивача не може бути перерахована з дати її призначення, оскільки спірний період не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 не з вини відповідача, адже позивач при призначенні пенсії не подав пенсійному органу документи, які підтверджують перебування позивача в період з 30.07.1985 року по 20.08.1990 року на інвалідності.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.12.2012 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2019 позивач звернувся до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про зарахування періоду з 30.07.1985 року по 01.03.1991 року до страхового стажу для призначення пенсії. До даної заяви позивачем серед іншого долучено копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 14.11.1985 року, відповідно до якого ОСОБА_1 у період з 30.07.1985 року по 01.08.1986 року призначена пенсія по інвалідності ІІ групи.
Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 10.05.2019 року за №139/Д-15 повідомило позивача, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 не надав документів, які б підтверджували період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком. Тому підстави для проведення перерахунку пенсії позивача відсутні.
В судовому засіданні встановлено, 03.02.2020 року позивач також звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про зарахування періоду з 30.07.1985 року по 01.03.1991 року до страхового стажу для призначення пенсії. До даної заяви позивачем серед іншого долучено копії наказів:
- за №341/К від 29.11.1985 р. «О возмещении ущерба, причиненного увечьем ОСОБА_2 при исполнении трудових обязанностей»;
- за №237/к від 11.09.1986 р. «О возмещении ущерба, причиненного увечьем ОСОБА_1 при исполнении трудових обязанностей»;
- №258/К від 15.10.1987 р. «О возмещении ущерба, причиненного увечьем ОСОБА_1 при исполнении трудових обязанностей»;
- №223/к від 30.12.1988 р. «О возмещении ущерба, причиненного увечьем ОСОБА_1 при исполнении трудових обязанностей»;
- №55/к від 22.03.1990 р. «Про відшкодування збитків, причинених каліцтвом ОСОБА_1 при виконанні службових обов'язків».
Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 03.03.2020 року за №401-338/Д-02/8-0900/20 повідомило позивача, що період перебування на інвалідності буде зарахований ОСОБА_1 до страхового стажу, за умови подання необхідних документів.
Дані обставини згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають, як такі, що визнаються учасниками справи і у суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Позивач вважаючи вищевказані відмови відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За змістом пункту «е» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується також тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи.
Відповідно до ч. 5 статті 56 Закону №1788-XII час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком.
Згідно з ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 року за №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 9 Порядку №637 тривалість тимчасової непрацездатності, яка розпочалася в період роботи, встановлюється на підставі довідок, виданих за місцем цієї роботи.
Абзацом 3 пункту 10 Порядку №637 встановлено, що документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.
Судом встановлено, що позивачем 09.04.2019 було надано до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської, зокрема копію пенсійного посвідчення за № НОМЕР_1 від 14.11.1985 року, відповідно до якого ОСОБА_1 у період з 30.07.1985 року по 01.08.1986 року призначена пенсія по інвалідності ІІ групи.
Таким чином, дане пенсійне посвідчення підтверджує факт перебування на інвалідності позивача у період з 30.07.1985 року по 01.08.1986 року.
Враховуючи те, що у відповідності до пункту 10 Порядку №637 пенсійне посвідчення є документом, який підтверджує перебування ОСОБА_1 на інвалідності у період з 30.07.1985 року по 01.08.1986 року, суд дійшов висновку, що відмова Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2019 року в зарахуванні до страхового стажу позивача для призначення пенсії зазначеного періоду є протиправною.
В судовому засіданні встановлено, що 03.02.2020 року позивач надав до Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області копії наказів за №341/К від 29.11.1985, за №237/к від 11.09.1986, №258/К від 15.10.1987, №223/к від 30.12.1988, №55/к від 22.03.1990 року видані Долинським управлінням технологічного транспорту Виробничого об'єднання «Укрнафта». Дана обставина підтверджується Описом вкладення у лист надісланий позивачем на адресу відповідача, який наявний в матеріалах справи.
Зі змісту вказаних наказів, які досліджені судом в якості належних письмових доказів, слідує, що 29.03.1985 року при виконанні службових обов'язків трапився нещасний випадок ОСОБА_1 30.07.1985 року позивач визнаний інвалідом ІІ групи.
Як вбачається з досліджуваних наказів, у період з 30.07.1985 по 01.03.1991 ОСОБА_1 кожного року проходив переосвідчення інвалідності, внаслідок яких йому встановлювалась ІІ група інвалідності на протязі зазначеного періоду.
Суд приймає до уваги те, що пунктом 10 Порядку №637 встановлено та визнається відповідачем, що документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути інші документи, що підтверджують такі обставини.
На переконання суду, накази за №341/К від 29.11.1985, за №237/к від 11.09.1986, №258/К від 15.10.1987, №223/к від 30.12.1988, №55/к від 22.03.1990 року видані Долинським управлінням технологічного транспорту Виробничого об'єднання «Укрнафта» відносяться до категорії інші документи, які підтверджують перебування особи на інвалідності та беззаперечно підтверджують факт перебування на інвалідності ОСОБА_1 у період з 30.07.1985 року по 20.08.1990 року.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.03.2020 року в зарахуванні до страхового стажу позивача для призначення пенсії зазначеного періоду є протиправною.
Однак вимога позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з додатковим урахуванням страхового стажу за період з 30.07.1985 року по 20.08.1990 року з дати призначення пенсії, не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Суд зазначає, що подача документів до пенсійного органу є обов'язком особи, яка звертається з заявою для перерахунку пенсії.
Суд приймає до уваги те, що при призначенні пенсії позивачу не міг бути врахований страховий стаж за спірний період, в зв'язку з неподанням позивачем підтверджуючих документів, а відтак відповідні дії відповідача є правомірними на момент їх виникнення. На переконання суду, це свідчить про відсутність вини пенсійного органу щодо неврахування для обчислення пенсії спірного періоду.
Проте, як зазначено судом вище, ОСОБА_1 звернувся до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявами про зарахування до страхового стажу позивача для призначення пенсії періоду з 30.07.1985 року по 20.08.1990 та надав відповідні документи, лише 09.04.2019 та 03.02.2020 відповідно.
Згідно положень статті 98 Закону №1788-ХІІ перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами Закону № 1788-ХІІ. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
Суд зазначає, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення не передбачає прямого взаємозв'язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат. Така пропорційність досягається, зокрема, можливістю отримати перерахунок пенсії за попередній період у разі подання до управління ПФУ нових документів, але за визначений частиною другою статті 98 Закону №1788-ХІІ період.
Припис частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ характеризується юридичною визначеністю: він є доступним, чітким і зрозумілим та мав би бути зрозумілим для позивача, якби він помилково не керувався частиною другою статті 87 Закону № 1788-ХІІ. Вину Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у неодержанні пенсії позивач у зв'язку з неподанням ним до цього управління документів, які він подав аж 1 серпня 2016 року, не довів. Ніяких заперечень щодо розміру призначеної 17 липня 2009 року пенсії у позивачки не було ні на момент нарахування цієї пенсії, ні надалі. Між приписами частини другої статті 87 і частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ жодної суперечності, що могла би підривати юридичну визначеність, немає. Крім того, самостійно чи звернувшись за професійною правничою допомогою, позивачка могла би дізнатися про наведену вище усталену позицію Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 87 Закону № 1788-ХІІ тільки до нарахованих і не виплачених з вини органів ПФУ пенсій, а не до тієї, яка ще не була нарахована у бажаному для позивачки розмірі.
З огляду на чітке і однозначне обмеження Законом №1788-ХІІ строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з 05.12.2012 року, у позивача виникнути не могло.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.
Як вбачається із матеріалів справи, 09.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про зарахування періоду з 30.07.1985 року по 01.03.1991 року до страхового стажу для призначення пенсії. До даної заяви позивачем долучено документи, які підтверджують його перебування на інвалідності ІІ групи тільки у період з 30.07.1985 року по 01.08.1986 року.
За таких обставин, призначена ОСОБА_1 пенсія підлягає перерахунку з 09.04.2018 року з додатковим урахуванням страхового стажу за період з 30.07.1985 року по 01.08.1986 року (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачем до звернувся до Калуського додаткових документів для перерахунку пенсії), а не з дня призначення пенсії - 05.12.2012 року.
Як вже зазначалось судом вище, 03.02.2020 року позивач також звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про зарахування періоду з 30.07.1985 року по 01.03.1991 року. При цьому позивачем долучено документи, які підтверджують його перебування на інвалідності ІІ групи за період з 01.08.1986 року по 20.08.1990 року.
Враховуючи наведене, пенсія позивача підлягає перерахунку з 03.02.2019 року з додатковим урахуванням страхового стажу за період з 01.08.1986 року по 20.08.1990 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити з огляду на вищезазначене.
У відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908 грн. згідно платіжного доручення від 10.02.2021 року за №Р24А854087355А02065.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 454 грн. на користь позивача частину сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2019 року в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії періоду з 30.07.1985 року по 01.08.1986 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з додатковим урахуванням страхового стажу за період з 30.07.1985 року по 01.08.1986 року з 09.04.2018 року.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.03.2020 року в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії періоду з 01.08.1986 року по 20.08.1990 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з додатковим урахуванням страхового стажу за період з 01.08.1986 року по 20.08.1990 року з 03.02.2019 року.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області частину сплаченого судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Рішення суду складене в повному обсязі 12.04.2021 року.
Суддя Гундяк В.Д.