Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 квітня 2021 р. Справа№200/2463/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
09.03.2021 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Дружби, буд. 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 42170475) про:
- визнання неправомірною відмову Торецького об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування трудового стажу у період з 18.05.1993 по 06.09.1994 на АТ «Цех пластмас» при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зарахувавши до трудового стажу період роботи на АП «Цех Пластмас» з 18.05.1993 по 06.09.1994;
- визнання неправомірною відмову Торецького об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування трудового стажу у період з 01.09.1995 по 29.11.1996 на АТ «Синтез» при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії, ОСОБА_1 , зарахувавши до трудового стажу період роботи на АТ «Синтез» з 01.09.1995 по 29.11.1996.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
Ухвалою від 02.04.2021 судом витребувано у Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (адреса: вул. Маяковського, буд. 24а, м. Торецьк, Донецька область, 85200): письмові пояснення щодо наявності або відсутності інформації відносно підприємств ОП «Цех пластмас», АТ «Синтез», КП «Синтез», які здійснювали свою діяльність на території міста Дзержинськ Донецької області (створення, перейменування, реорганізація, припинення, тощо); письмові пояснення щодо наявності або відсутності інформації відносно здійснення трудової діяльності ОСОБА_1 на підприємствах ОП «Цех пластмас», АТ «Синтез», КП «Синтез», належним чином завірене розпорядження Дзержинського виконкому про перейменування Орендного підприємства «Цех пластмас» в Акціонерне товариство «Синтез», копії установчих документів щодо перейменування ОП «Цех пластмас», АТ «Синтез», КП «Синтез» у період з 18.05.1993 по 29.11.1996; інші відомості, що мають відношення до даної справи.
07.04.2021 Військово-цивільна адміністрація міста Торецьк Донецької області, на виконання ухвали суду від 02.04.2021, засобами електронного зв'язку надала до суду письмові пояснення.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на отримання судом заяв по суті, передбачених розглядаємою категорією спору, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач при розгляді заяви про призначення пенсії за віком протиправно не врахував періоди його роботи з 18.05.1993 в орендному підприємстві «Цех пластмас» не зараховано до стажу, згідно пункту 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.11.1996, а саме відсутній запис про звільнення. Крім того, період роботи з 06.09.1994 по 29.11.1996 в АТ «Синтез» не зараховано до стажу, так як запис теж зроблено з порушенням пункту 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58, а саме, запис про перейменування підприємства зроблено раніше, ніж дата прийняття на роботу та відсутній запис про звільнення. Відповідачем було прийнято рішення про відмову в призначення пенсії позивачу, у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу.
Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки воно порушує його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.
Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що при призначенні пенсії позивачу, не зараховано до страхового стажу періоди роботи 18.05.1993 в орендному підприємстві «Цех пластмас», згідно пункту 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.11.1996, оскільки, відсутній запис про звільнення, та період з 06.09.1994 по 29.11.1996 в АТ «Синтез, так як запис теж зроблено з порушенням пункту 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58, а саме, запис про перейменування підприємства зроблено раніше, ніж дата прийняття на роботу та відсутній запис про звільнення. Тому управлінням було прийнято рішення про відмову в призначення пенсії позивачу, у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Дзержинським МВ ГУМВС України в Донецькій області, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
09.12.2020 позивач звернувся до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №4042 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Позивач разом із заявою надав наступні документи:
- трудову книжку від 16.01.1978 серії НОМЕР_3 ;
- атестат №1978;
- довідку про підтвердження наявного трудового стажу №3 від 22.01.2020, що видана ВАТ «Новгородським спеціалізованим ремонтним підприємством»;
- довідку про підтвердження наявного трудового стажу №61 від 27.12.2019, що видана ДП «ДГ «Донецьке»;
- копію паспорта, копію ідентифікаційного номера.
Рішенням Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №877 від 11.12.2020 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Суб'єкт владних повноважень вирішив, що період роботи з 18.05.1993 в орендному підприємстві «Цех пластмасс» не зараховується до стажу, так як у документі, згідно пункту 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.11.1996, а саме: відсутній запис про звільнення. Період роботи з 06.09.1994 по 29.11.1996 в АТ «Синтез» не зараховувати до стажу, так як запис зроблено з порушенням пункту 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58, а саме, запис про перейменування підприємства зроблено раніше, ніж дата прийняття на роботу та відсутній запис про звільнення.
Згідно наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 , обчислений відповідно до статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складає 21 рік 08 місяців 20 днів.
За таких обставин відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за відсутності страхового стажу 26 років.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що відповідно до записів № 18-21 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 16.01.1978, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 18.05.1993 прийнятий ливарем на Орендне підприємство «Цех пластмасс»;
- 06.09.1994 розпорядженням Дзержинського виконкому підприємство перейменовано в Акціонерне товариство «Синтез»;
- 01.09.1995 прийнятий різноробочим в Акціонерне товариство «Синтез»;
- 29.11.1996 Акціонерне товариство «Синтез» перейменовано в КП «Синтез».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, у редакції, що діяла на час звернення за призначенням пенсії (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.
В той же час, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно положень пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень має право витребувати додаткові документи з метою належного розгляду заяви про призначення пенсії.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої Міністерством юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За результатом розгляду справи судом встановлено, що між записами № 18-21, трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 16.01.1978, про прийняття на роботу та перейменування підприємства, відсутні записи про звільнення.
Однак, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
В свою чергу, суд відхиляє твердження відповідача, що оскаржуване рішення відповідає принципам частини другої статті 2 КАС України, адже записи за період роботи позивача з 18.05.1993 по 29.11.1996 зроблено з порушенням правил Інструкції № 58, що виключає можливість зарахування періоду роботи з 18.05.1993 по 29.11.1996 до страхового стажу позивача. Адже приймаючи оскаржуване рішення в розглядаємій частині, відповідачем не встановлено відсутність працевлаштування позивача за період 18.05.1993 по 29.11.1996.
Враховуючи, що управлінням не встановлено факту неприйняття на роботу позивача за період 18.05.1993 по 29.11.1996, в той час як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки та іншої документації, разом з тим, позивач стверджує про безперервність його трудового стажу та перейменування підприємства, позовні вимоги є обґрунтованими.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Адже, невиконання підприємством вимог пункту 2.4 Інструкції № 58 не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені права позивача підлягають відновленню судом.
Отже, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача з урахуванням частини 2 стаття 9 КАС України буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.12.2020 №877 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 18.05.1993 по 29.11.1996, зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 18.05.1993 по 29.11.1996, та зобов'язання Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.12.2020 №4042 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина 4 статті 245 КАС України).
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №1-255К від 12.02.2021 позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 гривень.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області місце знаходження: вул. Дружби, буд. 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 42170475) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.12.2020 №877 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 18.05.1993 по 29.11.1996.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.05.1993 по 29.11.1996.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.12.2020 №4042 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.04.2021.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна