Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 квітня 2021 р. Справа№200/12082/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
22 грудня 2020 року представник Корнієнко Андрій Андрійович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в інтересах позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ідентифікаційний код 20453063, 88008, м.Ужгород, пл.Народна, 4) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію з дати припинення та виплатити заборгованість з пенсії. В обґрунтування зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, яким безпідставно в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не здійснено виплату пенсії.
28 грудня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що за особистою заявою від 19.11.2014 ОСОБА_1 взято на облік Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Виплата пенсії припинена до з'ясування фактичного місцепроживання позивача. В подальшому, рішенням УСЗН Хустської районної державної адміністрації від 25.10.2016 ОСОБА_1 знято з обліку внутрішньо переміщених осіб. Із заявою про поновлення виплати пенсії позивач не зверталася. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
27 січня 2021 року ухвалою суду призначено підготовче засідання на 16 лютого 2021 року.
16 лютого 2021 року ухвалою суду відкладено розгляд справи до 15 березня 2021 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомити дату, з якої ОСОБА_1 припинено виплату пенсії, та надати інформацію щодо наявності/відсутності нарахування пенсії після припинення її виплати позивачу.
На виконання вимог ухвали суду управлінням в листі від 26.02.2021 №0700-0401-7/8148 повідомлено, що припинення виплати пенсії здійснено з 01.07.2016, нарахування пенсі після 01.07.2016 не проводилося.
15 березня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Представники сторін до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, за таких обставин суд визнав за можливе провести судове засідання в порядку письмового провадження та розглянути справу на підставі наявних матеріалів.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши докази по справі суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком.
19 листопада 2014 року позивачем отримана довідка №2115000031 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме з м.Макіївки, Донецької області в с.Бороняво, Хустського району, Закарпатської області.
19 листопада 2014 року позивач звернулася до УПФУ в м.Хуст Хустського району із заявою про взяття на облік.
17 червня 2016 року Хустським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області на адресу позивача надіслано лист №4203/04.07, в якому повідомлено про тимчасове призупинення виплати пенсії у зв'язку із ненаданням при особистому зверненні оригіналу паспорту, ідентифікаційного коду, довідки особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, фотографії, відомостей щодо відкриття рахунку в АТ "Ощадбанк". Лист надіслано на адресу пенсіонера, однак повернуто відправнику із зазначенням причин "за закінченням терміну зберігання".
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є правонаступником Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, при цьому, 26.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 13251120012000412 про припинення юридичної особи Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ідентифікаційний код 20449720).
25 жовтня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації прийнято рішення "Про зняття з обліку внутрішньо-переміщених осіб" ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо виплати пенсії позивач звернулася до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі ст. 4 Закону№ 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (ст. 7 Закону № 1706-VII).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова Кабінету Міністрів України № 637; у редакції на час припинення виплати пенсії позивачу) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.
Згідно з Порядком № 509 на час її прийняття строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлено не було, однак 26 серпня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України № 636 до вказаного Порядку було внесено зміни, якими, зокрема встановлено строк дії такої довідки у шість місяців з дати її видачі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 352 внесено зміни до Порядку № 509, згідно з якими довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону № 1706-VII.
При цьому, за змістом ст. 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Судом встановлено, що при постановленні на облік до управління позивачем надана довідка від 19 листопада 2014 року № 6323002499 про взяття на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, і строк дії такої довідки встановлений не був.
Як убачається з матеріалів справи, підставою призупинення виплати пенсії позивачу є не знаходження позивача за фактичним місцем проживання та необхідність повторного звернення до управління із заявою про поновлення виплати пенсії. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV установлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду України та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Підзаконні нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
За змістом ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення п. 2 ч. 1 ст. 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
При цьому, суд наголошує, що закріплене у Конституції України поняття "Закон України" не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Водночас, як встановлено судом, підставою припинення нарахування та виплати пенсії позивачці стала відсутність за фактичним місцем проживання, що не передбачено Законом №1058-IV.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У справі "Пічкур проти України", рішення в якій набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника, призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Щодо доводів відповідача про необхідність повторного звернення позивачу, як внутрішньо переміщеній особі до управління із заявою про поновлення виплати пенсії суд зазначає наступне.
Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Відсутність повторного звернення позивачем до управління із заявою про поновлення виплати пенсії за умови безпідставного припинення її виплати не спростовує висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 243/3505/16-ц.
Разом з тим, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 167 внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам: пункт 1 викладений в такій редакції: "1. Установити, що: призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.
Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Починаючи з 1 липни 2016 року виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Постанову Кабінету Міністрів України № 167 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 14.03.2016 року було оскаржено до суду в частині визнання дискримінаційними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили з моменту прийняття положення п. 3 вказаної Постанови.
В порядку касаційного перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року у справі № 826/11272/16, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.09.2018 року прийняв постанову, в якій дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України, приймаючи оспорювані зміни до Постанови № 637, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки будь-яких обмежень прав громадян, зокрема, вільно переміщених осіб, пов'язаних із соціальними виплатами, не встановлено, також не вбачається і не відповідності вказаної постанови вимогам Конституції України.
Так, Верховний Суд зазначив, що обмеження права вибору банківської установи, що здійснює пенсійне обслуговування громадян, не можуть свідчити про незаконність оспорюваних змін до постанови Уряду, оскільки вона спрямована саме на збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.
Оскільки внутрішньо переміщені особи, зокрема, потребують спеціального захисту з боку держави, надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом, встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян, тому оспорюванні позивачем зміни до Постанови № 637 не можуть вважатися дискримінаційними в розумінні положень Закону № 5207-VI.
В постанові від 21.08.2018 року у справі № 219/3611/17 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: "Без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України, у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01.07.2016 року і заборгованість з виплати пенсії, яка повинна нараховуватися відповідачем щомісячно з 01.07.2016 року може бути виплаченою за умови відкриття позивачем рахунку в ПАТ Державний ощадний банк України".
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сторонами до суду не додано доказів відкриття позивачем рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України".
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає ефективним способом захисту порушеного права позивача це визнання дій управління протиправними щодо припинення нарахування сум пенсій, оскільки суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність таких дій та зобов'язання управління поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 липня 2016 року на рахунок, відкритий у ПАТ "Державний ощадний банк України" та сплатити заборгованість за весь період, починаючи 01 липня 2016 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки дії відповідача щодо нарахування сум пенсій визнані протиправними, а задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.
З огляду на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст.2-15,19-21,72-79,90,94,122,123,132,159-161,164,192-194,224-228,241-247,255,253-263,293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення нарахування сум пенсій ОСОБА_1 з 01 липня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ідентифікаційний код 20453063, 88008, м.Ужгород, пл.Народна, 4) поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату пенсії з 01 липня 2016 року на рахунок, відкритий у ПАТ "Державний ощадний банк України" та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 липня 2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ідентифікаційний код 20453063, 88008, м.Ужгород, пл.Народна, 4) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, ідентифікаційний код 26255795, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Першого апеляційного адміністративного суду або через Донецький окружний адміністративний суд.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.О. Кошкош