Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 березня 2021 р. Справа№200/628/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
16 січня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як отримувач страхових виплат з 01 жовтня 2014 року по 31.05.2016 року. З червня 2016 року потерпілому щомісячні страхові виплати були припинені у зв'язку з закінченням терміну дії довідки ВПО. 16.07.2019 року позивач повторно звернувся із заявою до Бахмутського міського відділення за продовженням раніше призначених щомісячних страхових виплат як тимчасово переміщена особа. На підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО Бахмутської міської ради страхові виплати продовжені з місяця в якому надійшла заява та виплачуються по теперішній час. Страхові виплати за період з червня 2016 року по червень 2019 року позивачу виплачені не були у зв'язку з чим, на адресу відповідача було направлено адвокатський запит з приводу заборгованості внаслідок невиплати страхових виплат. 15.12.2020 року від відповідача було отримано відповідь, в якій останній вказав, що суми страхових виплат, які не були отримані вчасно обліковуються в робочому органі виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігається справа про страхові виплати потерпілого до початку антитерористичної операції та тимчасової окупації українських територій та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом міністрів України, який на сьогоднішній день відсутній. Інформації щодо заборгованості за страховими виплатами за минулий час надано не було. Вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати заборгованості по страховим виплатам за період з червня 2016 року по червень 2019 рік є протиправною та просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду страхування соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з червня 2016 року по червень 2019 рік;
зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду страхування соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з червня 2016 року по червень 2019 рік.
Ухвалою суду від 11 січня 2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.02.2021 року від відповідачана адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що потерпілий ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з 01.10.2014 року по 31.05.2016 рік у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Постановою відділення Фонду № 0503/8269/19 від 05.09.2016 року позивачу були припинені щомісячні страхові виплати з 01.06.2016 року у зв'язку з закінченням терміну довідки ВПО. Постановою органу Фонду № 0502/8269/8269/26 від 01.08.2019 року потерпілому ОСОБА_1 продовжено раніше призначені щомісячні страхові виплати з 01.07.2019 року. По теперішній час позивач перебуває на обліку у відділенні та отримує страхові виплати. Суми страхових виплат, які не виплачені на минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Частиною 9 ст.205 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має зареєстрований страховий випадок - профзахворювання. Також є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Горлівка), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (Бахмутський р-н, с-ще Хромове Донецької області), що підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.07.2019 року № 1436-5000159380.
Після переміщення з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на підконтрольну українській владі території перебуває на обліку у Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як отримувач страхових виплат з 01 жовтня 2014 року згідно заяви.
Постановою відповідача «Про припинення щомісячної страхової виплати» №0503/8269/19 від 05.09.2016 року ОСОБА_1 були припинені щомісячні страхові виплати з 01.06.2016 року. Причина припинення: згідно листа УПСЗН Бахмутської міської ради від 02.09.2016 року.
Постановою «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати» від 01 серпня 2019 року №0502/8269/8269/26 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Виплати проводити з 01 липня 2019 року безстроково.
Відповідно до листа Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області №18.03.1/5153 від 15.12.2020 року у відповідь на адвокатський запит зазначено, що ОСОБА_1 перебував на обліку на обліку у Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як отримувач страхових виплат з 01 жовтня 2014 року по 31.05.2016 року. З червня 2016 року потерпілому щомісячні страхові виплати були припинені у зв'язку з закінченням терміну дії довідки ВПО. 16.07.2019 року позивач повторно звернувся із заявою до Бахмутського міського відділення за продовженням раніше призначених щомісячних страхових виплат як тимчасово переміщена особа. На підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО Бахмутської міської ради страхові виплати продовжені з місяця в якому надійшла заява та виплачуються по теперішній час. Суми страхових виплат, які не були отримані вчасно обліковуються в рабочому органі виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігається справа про страхові виплати потерпілого до початку антитерористичної операції та тимчасової окупації українських територій та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом міністрів України, який на сьогоднішній день відсутній.
Відповідно до довідки №18.03.1/5153 від 15.12.2020 року про нараховані та виплачені суми страхових виплат зазначено, що ОСОБА_1 з червня 2016 року по червень 2019 року суми страхових виплат не нараховано та не виплачено.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати соціальних виплат позивачеві з 01 червня 2016 року по 30 червня 2019 року з підстав, які не передбачені ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
З приводу позиції щодо строків звернення за захистом своїх прав суд зазначає наступне.
Положеннями статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За змістом цієї норми процесуальним строком є також строк звернення до суду, який відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить шість місяців, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно матеріалів даної адміністративної справи, про порушення прав та інтересів позивач дізнався після отриманні письмової відповіді відповідача, а саме: 15.12.2020 року. Відтак, встановлений шестимісячний строк звернення до суду за захистом прав не є пропущеним в контексті даної справи.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV).
Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз. 3 п. 2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції").
За приписами п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-постанова № 365) установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".
Відповідно до п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів відносно належного факту припинення страхових виплат позивачу з 01.06.2016 року.
Крім того, суд вказує, що підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Також посилання відповідача на Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб від 12.12.2018 № 27 є неприйнятним так як зазначений порядок прийнято після виникнення періоду несплати страхових виплат.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
У спірних правовідносинах ч.2 ст. 77 КАС України на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок доведення правомірності припинення соціальних виплат позивачу, а тому, останній, посилаючись на п.3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" вказував про законність скасування довідки ВПО та, як наслідок, правомірність припинення соціальних виплат.
У свою чергу, відповідачем не доведено правомірності припинення соціальних виплат позивачу.
Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Враховуючи, що судом встановлено протиправність невиплати позивачу соціальних виплат з 01.06.2016 року по 30.06.2019 року, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача поновити нарахування та разом з цим, сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01.06.2016 року по 30.06.2019 року.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють соціальні права, визначені в Конституції України, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову від №0503/8269/19 від 05.09.2016 року "Про припинення щомісячної страхової виплати", якою ОСОБА_1 були припинені щомісячні страхові виплати з 01.06.2016 року. Причина припинення: згідно листа УПСЗН Бахмутської міської ради від 02.09.2016 року.
Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (в редакції, яка діяла станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про продовження (поновлення) виплати страхових сум орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Закон, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат, на які особа мала право за законом, з підстав неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості, - не приймався.
Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач як підставу невиплати страхових виплат, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Крім цього, статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат (або права на отримання заборгованості зі страхових виплат, на які позивач мав право).
На переконання суду отримання позивачем страхових виплат (в тому числі і за попередні періоди) не може ставитись в залежність від прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості.
За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини "Пічкур проти України" виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.
Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За приписами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, згідно вищенаведених висновків, суд визнає протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду страхування соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01 червня 2016 року по 30 червеня 2019 рік.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень п. 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати не відшкодовуються.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного мешкання: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ 41325231, Донецька область, м. Бахмут, вул. Незалежності, 41, 84511) про визнання бездіяльності суб',єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду страхування соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2019 року.
Скасувати постанову постанову від №0503/8269/19 від 05.09.2016 року "Про припинення щомісячної страхової виплати", якою ОСОБА_1 були припинені щомісячні страхові виплати з 01.06.2016 року. Причина припинення: згідно листа УПСЗН Бахмутської міської ради від 02.09.2016 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду страхування соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.О. Галатіна