12 квітня 2021 року Справа 160/5130/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а; код ЄДРПОУ 40108866) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ):
грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2019 рік у кількості 15 діб;
доплати за службу в нічний час за 88 добових чергування за період з 01.10.2017 до 01.10.2020.
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а; код ЄДРПОУ 40108866) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 15 діб у сумі 11839,88 грн. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 88 коп.) та заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.10.2017 до 01.10.2020, в сумі 4 160,64 грн. (чотири тисячі сто шістдесят гривень 64 коп.).
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а; код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 9 000,0 грн.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що її подано з порушенням вимог ст.161 КАС України, з наступних підстав.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позивач оскаржує бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 :
- грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2019 рік у кількості 15 діб;
- доплати за службу в нічний час за 88 добових чергування за період з 01.10.2017 до 01.10.2020.
В позовній заяві позивач зокрема зазначає, що на письмове звернення від 12.11.2020 ГУ НП в Дніпропетровській області листом №1/є-7947/103/04-2020 від 18.11.2020 було повідомлено, що залишок невикористаної додаткової відпустки за 2019 рік склав 15 діб, поряд з тим відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України від 02.07.2015 №580-УІІІ «Про Національну поліцію» підстави для здійснення такої компенсації відсутні. Крім цього ОСОБА_1 звертався із вимогами виплатити додаткову доплату до грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 29.04.2020 №375 за службу в особливих умовах в період карантину, а також відшкодування вартості предметів однострою. У грудні 2020 року ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було перераховано 12 689,87 грн., однак призначення цього платежу було невідомим.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі №460/4872/20 зазначив:
" судами встановлено, що при звільненні з військової служби відповідач не виплатив ОСОБА_1 належні суми коштів у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який тривав у період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2020 року.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, стосуються несвоєчасного розрахунку з працівником при звільненні, а відтак є трудовим спором, строк звернення до суду для вирішення якого визначений у частині першій статті 233 КЗпП України.
Отже, спірним питанням у цій справі є визначення строку звернення до адміністративного суду з таким позовом та його дотримання позивачем.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиплатою позивачу у день звільнення з військової служби всіх належних йому сум.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.
За такого правового врегулювання, висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права ОСОБА_1 на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що у грудні 2020 року ГУ НП в Дніпропетровській області Єршову М.В. було перераховано 12 689,87 грн.
Таким чином, з урахуванням останньої позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку, що даний позов поданий с пропуском місячного строку.
У даному випадку позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду та не надано доказів на підтвердження їх наявності.
Таким чином, позивачу слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів, з моменту отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Позивачу в десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса