ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.04.2021Справа № 910/1660/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі Структурної одиниці Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" "Електроремонт"
до Малого приватного підприємства "Мирт"
про стягнення 321 816,42 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі Структурної одиниці Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" "Електроремонт" до Малого приватного підприємства "Мирт" про стягнення 321 816,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 174-17 від 08.09.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1660/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/1660/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а також поштовими конвертами, надісланими на адреси сторін та повернутими до суду.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, на адресу для листування Структурної одиниці Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" "Електроремонт", зазначену у позові, а саме: м. Миколаївка, Слов'янський р-н, Донецька обл., 84182, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "не йде відправка".
Також, ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі двічі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Малого приватного підприємства "Мирт", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Січових Стрільців, буд. 21, м. Київ, 04053, проте з указаної адреси поштові відправлення повернулись з відмітками пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з огляду на підставу повернення до суду конвертів з ухвалою, надісланою сторонам, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою позивачу та відповідачу.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи викладене, суд зазначає, що сторони мають доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" (Субпідрядник) та Малим приватним підприємством "Мирт" (Підрядник) укладено договір підряду № 174-17 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується відповідно до умов Договору, виконати роботи (надалі іменовані «Роботи») (код Робіт згідно державного класифікатора продукції та послуг: №50532200-5 «Капітальний ремонт силових трансформаторів Т-1 та Т-2 типу ТДН-10000/110/6 на ПС Кондиціонер-110кВ» (надалі іменований «Об'єкт»), а Підрядник приймає та оплачує належним чином виконані Роботи.
Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість робіт визначається Договірною ціною (Додаток і до Договору) на основі Кошторисної документації (Додаток 2 до Договору), що с невід'ємною частиною Договору, і становить 344 374,80 грн. (Триста сорок чотири тисячі триста сімдесят чотири гривні 80 коп.). в т.ч. ПДВ (20%) - 57 395,80 грн.
Як встановлено у п. 2.2.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.11.2017 до договору, Підрядник здійснює проміжні платежі впродовж 100 (ста) календарних днів з дати прийняття на умовах даного Договору виконаних Робіт.
Відповідно до п. 2.2.5 договору, остаточний розрахунок за виконані за цим Договором Роботи, Підрядник здійснить впродовж 100 (ста) календарних днів після підписання Сторонами Актів виконаних Робіт.
За приписами пунктів 3.1, 3.2 договору, Субпідрядник зобов'язаний розпочати виконання Робіт протягом 5 (п'яти) робочих, днів з моменту підписання договору, надання йому франту Робіт, нормативно-технічної документації на Об'єкт, та отримання письмової заявки (підтвердження) Підрядником про. початок Робіт на кожному трансформаторі Об'єкту.
Строки виконання Робіт - не більше 30-ти календарних днів з моменту початку робіт на кожному трансформаторі Об'єкту.
У п. 10.1.3 договору визначено, що Підрядник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня одержання, зобов'язаний розглянути надані документи, та у разі відсутності зауважень до виконаних Робіт та/або до оформлення поданих документів, прийняти виконані належним чином Роботи, підписати Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (Форма №КБ-З) і повернути Субпідряднику 1 (один) примірник підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (Форма №КБ-3).
Договір набирає чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2017, але у всякому разі до завершення всіх розрахунків між Сторонами. Дострокове розірвання Договору допускається тільки на підставах, передбачених цим Договором, законом або за згодою обох сторін. (п. 16.1 договору).
На виконання умов вказаного договору позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2017 року від 31.10.2017 на суму 156 027,60 грн, № б/н за листопад 2017 року від 30.11.2017 на суму 98 328,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань із розрахунку за виконані роботи на загальну суму 254 355,60 грн, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом про її стягнення. Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 45 083,05 грн та 3% річних у розмірі 22 377,77 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено у ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2017 року від 31.10.2017 на суму 156 027,60 грн, № б/н за листопад 2017 року від 30.11.2017 на суму 98 328,00 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Проте, всупереч п. 2.2.5 договору, відповідач не здійснив у встановлений строк розрахунок з позивачем за виконані й прийняті роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 254 355,60 грн.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 254 355,60 грн.
За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату виконаних робіт у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 254 355,60 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 254 355,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення інфляційні у розмірі 45 083,05 грн та 3% річних у розмірі 22 377,77 грн за періоди прострочення відповідача з 09.02.2018 по 26.01.2021 та з 11.03.20218 по 26.01.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних за період вказаний ним період прострочення, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення відповідача за актом від 30.11.2017, який починається 13.03.2018, а не 11.03.2018, з огляду на приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, за якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, за підрахунком суду, 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 22 361,61 грн.
Щодо інфляційних, то вони підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.
Відповідач в свою чергу обставин прострочення перед позивачем не спростував та не заперечив.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Мирт" (вул. Січових Стрільців, буд. 21, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 21953939) на користь Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (вул. Предславинська, буд. 34-А, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 23343582) в особі Структурної одиниці Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" "Електроремонт" (вул. Січових Стрільців, буд. 9, м. Миколаївка(пн), Слов'янський р-н, Донецька обл., 84180, ідентифікаційний код 00131156) борг у розмірі 254 355,60 грн, 3% річних у розмірі 22 361,61 грн, інфляційні у розмірі 45 083,05 грн та судовий збір у розмірі 4 827,00 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12.04.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко