ун. № 759/3071/21
пр. № 2/759/3378/21
31 березня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
у лютому 2021 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 114952, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал'заборгованості у розмірі 41071 грн 01 коп. та просить стягнути судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження 64337899 від 02.02.2021 на примусове виконання виконавчого напису №1144952 вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 41071 грн 01 коп., а також позивачем було отримано постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену ПН ВО м. Києва Малковою М.В. про стягнення з боржника основної винагороди від 02.02.2021 у розмірі 4107 грн 10 коп., проте позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону та порядку його вчинення, а саме: ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постанови КМУ від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», оскільки заборгованість не була безспірною, так як доказом на підтвердження безспірності вимог може бути лише документ, яким боржник визнає суму заборгованості перед кредитором, однак нотаріусом не було перевірено та не було враховано надіаних йому документів, які не могли свідчити про безспірність боргу, так як позивач з будь-яким кредитором ніяких документів щодо погодження суми заборгованості по кредитному договору боргу не підписував, а також нотаріусом не перевірено наявність повідомлення боржника кредитором про наявність заборгованості та необхідність її погашення та спірний виконавчий напис вчинено за відсутності безспірності вимоги.
17.02.2021 Святошинським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху (а.с. 34).
17.02.2021 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто (а.с. 35).
Ухвалою суду від 23.02.2021 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 71).
Ухвалою судді від 23.02.2021 позивачу повернуто заяву про забезпечення позову (а.с. 74).
Ухвалою суду від 01.03.2021 зупинено стягнення за виконавчим написом №114952 від 18.12.2020 виданим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» (м. Київ, Кудрявський узвіз, 5Б, код ЄДРПОУ 36799749) заборгованості у розмірі 41071 грн 01 коп., до набрання рішення законної сили (а.с. 84).
Позивач у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлена належним чином, 09.03.2021 позивач подав через «Електронний суд» подав заяву в якій просив слухати справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін через стан здоров'я (а.с. 94).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив (а.с. 100, 103).
Треті особи у судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили (а.с. 101, 102, 106).
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зі змісту п. 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2011 у справі «Жук проти України», яке підлягає застосуванню відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11.09.1997, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, у разі не подання відповідачем відзиву, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 11.02.2021 позивач звернувся із заявою про направлення йому на електронну пошту документи в рамках ВП №63984369, №64337899 (а.с. 58).
02.02.2021 приватним виконавцем ВО м. Києва Малковою М.В. постановою в рамках ВП №64337899 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису №114952 виданого 18.12.2020 ПН Житомирського МНО Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість у розмірі 41071 грн 01 коп. (а.с. 63).
02.02.2021 постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в рамках ВП №64337899 приватним виконавцем ВО м. Києва Малковою М.В. стягнуто з боржника ОСОБА_1 загальну суму мінімальних витрат у розмірі 669 грн 00 коп. по виконанню виконавчого напису №114952 виданого 18.12.2020 ПН Житомирського МНО Горай О.С. (а.с. 65).
Приватним виконавцем ВО м. Києва Малковою М.В. в рамках ВП №64337899 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 4107 грн 10 коп. (а.с. 66).
11.02.2021 позивач звернувся із заявою про направлення йому на електронну пошту документи в рамках ВП №63984369, №64337899 (а.с. 58).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Заклну України «Про нотаріат»), у тому числі, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 цього Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» випливає, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звертається до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати безспірна заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю або в частині розміру заборгованості, або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 61-84цс19).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, проте такі вимоги банком не заявлялися.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проте у матеріалах справи відсутні належін та допустимі докази, які б підтверджували безспірність заборгованості, а також те, що нотаріус при вчиненні напису переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача документально підтверджений та сплачений судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп. (а.с. 57, 69).
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 18, 625, 1048, 1050 ЦК України; Закону України «Про нотаріат»; ст.ст. 12, 13, 19, 48, 76-82, 141, 205, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 114952, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал'заборгованості у розмірі 41071 грн 01 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 3679949) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір по справі у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 01.04.2021.