справа № 462/4881/19
09 квітня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №120191400600001992 від 23.06.2019 року разом з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Звір Самбірського району Львівської області, неодруженого, освіта середня, не працює, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
встановив:
ОСОБА_3 23.06.2019 р. близько 12.30 год., перебуваючи за місцем свого проживання, в квартирі АДРЕСА_3 , на грунті раптово виниклого конфлікту з малолітньою сестрою ОСОБА_7 умисно наніс їй один удар правою рукою в ділянку правого ока, внаслідок чого заподіяв останній згідно висновку судово-медичного експерта №519 від 27.06.2019 року садно в ділянці правого ока, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст. 125 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті та пояснив, що дійсно 23.06.2019 р. близько 12.30 год. він перебував в квартирі АДРЕСА_3 , у якій проживає та через конфлікт з сестрою ОСОБА_7 наніс їй один удар правою рукою в ділянку правого ока. Шкодує за вчиненим, розкаюється та просить суворо не карати.
Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.
Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження доведена повністю і його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину щодо малолітньої дитини.
Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, вчиненим умисно, особу винного, який раніше не судимий (матеріали кримінального провадження, т.2 арк.56); офіційно не працевлаштований, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (матеріали кримінального провадження, т.2 арк. 61-64).
Згідно висновку досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 виправлення порушника без ізоляції від суспільства можливе.
Виходячи з наведеного, беручи до уваги думку прокурора та думку представника потерпілої ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, в межах санкції ч.1 ст.125 КК України, у виді штрафу, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжних заходів суд не вбачає.
Керуючись ст.368-371, 373-375 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн. (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя: (підпис) ОСОБА_1
З оригіналом згідно.
Суддя: ОСОБА_1