Справа № 372/1765/19
Провадження № 1-кп/359/120/2021
06 квітня 2021 Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши з технічною відеофіксацією у судовому засіданні в залі суду м. Борисполя, клопотання прокурора ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_5 , про зміну запобіжного захисту з тримання під вартою на домашній арешт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст.263 КК України,
встановив:
Під час судового засідання прокурором Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На думку прокурора на даний час наявні достатні підстави вважати, що і на надалі продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та невиконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду та прокурора. Слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, дає підстави вважати, що він може переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Окрім цього, обвинувачений не перебуває в зареєстрованому шлюбі, утриманців не має, а тому відсутність стійких соціальних зв'язків підвищує ризик переховування обвинуваченого від суду.
Також вказаний ризик прямо підтверджується пост кримінальною поведінкою обвинуваченого, оскільки після скоєння злочину та завдання тілесних ушкоджень, ним не вжито заходів на надання необхідної допомоги. Натомість, обвинувачений залишив місце події та переховувався від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
В разі застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, не буде в повній мірі забезпечено виконання завдань кримінального провадження.
Вище зазначені відомості свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов'язків, а інтереси суспільства переважають обмеження в правах, які має обвинувачений
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити врахувавши наявні ризики, передбачених ст. 177 КПК України. Заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений та його захисник щодо продовження строку тримання під вартою, заперечували. Підтримували заявлене стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час. Наголосили, що обвинувачений не має на меті переховуватися від суду. Останній має постійне місце проживання в Київській області, а саме у свого батька, який є пенсіонером та потребує допомоги. Обвинувачений має на утриманні неповнолітню доньку. ОСОБА_4 має проблеми із здоров'ям, а тому потребує огляду та лікування у лікаря, що підтверджується письмовими документами долучених до клопотання.
Суд заслухавши думку учасників кримінального процесу, прийшов до наступних висновків.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення» Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Зважаючи на вимоги Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо встановлення мінімальних стандартів забезпечення прав, підтримання та захисту жертв злочинів від 25.10.2012, вказує на обов'язок держав здійснювати захист вразливих учасників кримінального процесу не лише від фізичного, а й від емоційного та психічного впливу.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною захисту та стороною, яка підтримує державне обвинувачення, суд приходить до переконання, що для заміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, ступень ризиків, які були встановлені судом, не змінилися.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 не працевлаштований, офіційного джерела прибутку не має. Тобто, міцних соціальних зв'язків, які б характеризували його як відповідальну та зразкову особу у матеріалах справи відсутні.
ОСОБА_4 має на утримані неповнолітню доньку, разом із цим у матеріалах справи відсутні належні докази того, що остання перебуває на його матеріальному утриманні.
Крім того, після скоєння обвинуваченим злочинів та завдання тілесних ушкоджень, обвинуваченим не вжито заходів на надання потерпілому необхідної допомоги. Натомість, обвинувачений залишив місце події та переховувався від органів досудового розслідування, за таких обставин є достатні підстави вважати, що він продовжить переховуватись від суду.
У кримінальному провадженні судовий розгляд триває. Однак, у розгляді кримінального провадження оголошена перерва. Ця обставина свідчить про необхідність розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, відносно ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, суд прийшов до переконання про відмову у задоволені клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.
Продовження дії запобіжного заходу відбудеться в даному випадку не «автоматично», а із встановленням і дослідженням питання про наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини в кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки суспільний інтерес, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи. А тому, на даний час, підстав для застосування іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не пов'язаного з триманням під вартою, суд не вбачає.
З огляду на це суд вважає доцільним клопотання прокурора задовольнити та продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Керуючись ст. 331, ч. 2 ст. 376 КПК України, п.20-5 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, до 24 год. 04.06.2021.
У задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 , про зміну запобіжного захисту з тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_4 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд на протязі 7 діб з дня проголошення ухвали суду.
Повний текст ухвали буде оголошено о 08:30 год. 09.04.2021.
Головуючий суддя ОСОБА_1