Дата документу 23.03.2021
Справа № 334/3236/20
Провадження № 2/334/559/21
23 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.
за участю секретаря Панасюри Н.С.,
представника позивача Ференець О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою відповідальністю «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку,
ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку. В позові зазначила, що відповідно до наказу ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» від 11.05.2016 №1-ос «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » позивачка була прийнята на роботу до ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» на посаду директора з посадовим окладом згідно штатного розкладу.
Відповідно до наказу ТОВ «АКТІВ КНСАЛТІНГ ГРУП» від 10.03.2020 Л215-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачка була звільнена 24.03.2020 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпПУ з виплатою компенсації за невикористані відпустки.
Однак, при звільнені їй не було виплачено частину заробітної плати за відпрацьований час у 2020 році та компенсацію за невикористані відпустки (81 день), передбачену Законом України «Про відпустки».
В позовній заяві позивачка зазначає, що до відпусток, що підлягають компенсації при звільненні належать: щорічна основна (за період з 12.05.2017-11.05.2018), щорічна основна (за період з 12.05.2018 - 11.05.2019), щорічна основна (за період з 12.05.2019 - 11.05.2020); щорічна додаткова відпустка як працівнику, що має двох дітей до 15 років (ст.24 Закону України «Про відпустки») за 2017, 2018 рік.
Позивачка просить суд стягнути на її користь заробітну плату за 2020 рік у розмірі 5845,83 грн.; компенсацію за невикористані основні та додаткові відпустки (81 день) у розмірі 28 161,39 грн. середній заробіток за весь час затримки починаючи з 25.03.2020 року по день фактичного розрахунку.
15.01.2021 року позивачка надіслала на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій повідомила, що 06.11.2020 року відповідачем здійснено виплату заборгованості по заробітній платі у розмірі 5845,83 грн.
Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 28161,39 грн.; середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, починаючи з 25.03.2020 року по 06.11.2020 року у розмірі 95503,20 грн.; середній заробіток за весь час затримки компенсації за невикористані відпустки у розмірі 28161,39 грн., починаючи з 25.03.2021 року по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденної заробітної плати у розмірі 612,20грн.; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1681,60 грн.
Справа розглядається в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи рекомендованою кореспонденцією, наданий час для подання відзиву та заперечень.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовну заяву підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Директор ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» Слабишева В.Ю. надала суду письмові пояснення, згідно яких 24.03.2020 ОСОБА_1 займала посаду керівника ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» у неї були повноваження з виплати заробітної плати працівникам, з розрахунку при звільненні працівників, а також повноваження бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.
ОСОБА_1 одноособово вирішила припинити свої повноваження як керівника ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП». Загальні збори учасників ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» не були повідомлені про бажання ОСОБА_1 припинити свої повноваження як керівника ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП».
Оскільки 24.03.2020 під час робочого дня ОСОБА_1 припинила свої повноваження як керівника ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП», вона не здійснила всі передбачені чинним законодавством дії з оформлення звільнення працівників ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП», зокрема з порушенням чинного трудового законодавства України було оформлено припинення трудових відносин з ОСОБА_1 . Зазначені порушення трудового законодавства підтверджуються відповідним Актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ЗП9530/1991/АВ від 11 червня 2020 року та Приписом про усунення виявлених порушень №ЗП9530/1991/АВ від 11 червня 2020 року.
Факт здійснення ОСОБА_1 повноважень керівника ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» на 24.03.2020 можна підтвердити Наказом від 24/03/2020 №16-ос про звільнення з посади юриста ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» ОСОБА_3 . Наказ про звільнення ОСОБА_4 підписано ОСОБА_1 .
Також, представник відповідача надіслав суду наступні документи: Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ЗП9530/1991/АВ від 14 вересня 2020 року; Припис про усунення виявлених порушень №ЗП9530/1991/АВ від 14 вересня 2020 року; Наказ від 24/03/2020 №16-ос про звільнення з посади юриста ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає можливим, за згодою представника позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст.280 ЦПК України, за відсутності відповідача.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч.1 ст. 21 вказаного Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ч. 1ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.05.2016 року прийнята на посаду директора ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» з посадовим окладом згідно штатного розпису, що підтверджується копією трудової книжки, наказом №1-ос від 11.05.2016 року (а.с. 11, 18).
Наказом №26-од від 28.12.2019 року було затверджено штатний розпис ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП», відповідно до якого посадовий оклад директора складає 12 550 грн. (а.с. 14)
24.03.2020 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням на підставі ст..38 КЗпПУ, що підтверджується копією трудової книжки, наказом №15-ос від 10.03.2020 року (а.с. 11, 15, 18).
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд на підставі ст..117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. З огляду на те, що відповідач не провів з позивачем розрахунок при звільненні, стягненню на користь останнього підлягає середній заробіток за кожен день затримки розрахунку до дня ухвалення рішення судом.
Згідно довідки 38/1 від 24.03.2020 року підписаною ОСОБА_1 , що при звільнені ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата у сумі 5845,83 грн., та компенсація за невикористані основні та додаткові відпустки у сумі 28 161,89 грн.
Відповідно до Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ЗП9530/1991/АВ від 14 вересня 2020 року виявлено порушення, що заробітна плата директору ОСОБА_1 за березень 2020 року у розмірі 7697,33, за документами виплачувалась 24.03.2020 у сумі 1851,50 грн. та станом на дату перевірки в повному обсязі не виплачено.
Також зазначено, що встановити чи необхідно було при звільненні ОСОБА_1 зробити нарахування та виплату їй компенсації за невикористані дні відпустки - не вбачається можливим, встановити порушення строків розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 також не вбачається можливим. (а.с. 97-99)
Згідно з Приписом про усунення виявлених порушень №ЗП9530/1991/АВ від 14 вересня 2020 року виявлено порушення строків виплати заробітної плати, та не зафіксовано порушень в виплаті компенсацій за невикористану відпустку. (а.с.100-101)
06.11.2020 року ТОВ «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» перерахувало ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 5 845,83 грн., що підтверджується повідомленням банку. (а.с. 71)
Отже, на час розгляду справи сума заборгованості щодо невиплаченої заробітної плати відсутня, оскільки 06.11.2020 року відповідачем була погашена у повному обсязі позивачу.
Позовні вимоги, щодо стягнення компенсації за невикористані відпустки у розмірі 28 161,39 грн. не підлягають задоволенню, оскільки встановити кількість днів невикористаної основної та додаткової відпустки не можливо. Крім того, Актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ЗП9530/1991/АВ від 14 вересня 2020 року не зафіксовано порушень у виплаті компенсацій за невикористану відпустку. (а.с. 83-90)
При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовуються вимоги п.п. 2, 3, 5, 8 Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, нарахування виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку має провадитися таким шляхом: затримка розрахунку складає 156 робочих днів за період з 25.03.2020 до 06.11.2020 р., на середньоденну заробітну плату, що становить 612,20 грн., отже середній заробіток за час затримки розрахунку складає 95 503,20 гривень (1563 дн.*612,20 грн. = 95 503,20 грн.).
Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
Згідно ст..18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13» передбачено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідним обов'язком роботодавця та працівника, суд повинен визначати суму, що підлягає стягненню без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Отже, зважаючи на наведене сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1681,60 грн., які були сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду.
Керуючись ст.ст.12, 13, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою відповідальністю «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП», ЄДРПОУ 40352479,' на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 95 503,20 грн., (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот три гривні 20 коп.), сума без відрахування обов'язкових платежів та зборів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю «АКТІВ КОНСАЛТІНГ ГРУП», ЄДРПОУ 40352479, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1681,60 грн., (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 02.04.2021 року.
Суддя: Баруліна Т. Є.